Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Ґрунтознавство

Предмет: 
Тип роботи: 
Курс лекцій
К-сть сторінок: 
124
Мова: 
Українська
Оцінка: 

розширене відтворення родючості. Відтворення грунтової родючості є об'єктивний закон грунтоутворення, властивим усім формам його прояви. При розвитку природного процесу грунтоутворення відтворення родючості по неповному, простому або розширеному типі визначається розвитком конкретних грунтоутворюючих процесів або їхнього сполучення.

Під впливом природних і антропогенних чинників розвивається культурний грунтоутворюючий процес. При розвитку культурного грунтоутвоюючого процесу змінюються ємність, інтенсивність і характер біологічного круговороту речовин і в цілому обмін речовин і енергії. Найважливіша особливість круговороту речовин при розвитку культурного процесу грунтоутворення – відчуженість із врожаєм частини створеного рослинами органічної речовини і заключних у ньому живильних елементів.
Контрольні питання
  1. Що така родючість грунту? Дайте поняття про основні види родючості.
  2. Назвіть групи властивостей грунтів, що визначають формування родючості.
  3. Родючість як результат складної взаємодії і взаємовпливи складу, властивостей і режимів грунтів.
  4. Що таке відтворення родючості?
  5. Що таке культурний грунтоутворюючий процес?
Література
  1. Дюшофур Ф. Основы почвоведения. – М. : Прогресс, 1970.
  2. Почвоведение. Под ред. И. С. Кауричева. – М. : Агропромиздат, 1989.
  3. Почвоведение. Под ред. А. С. Фатьянова и С. Н. Тайчинова. – М. : Колос, 1972.
  4. Роде А. А., Смирнов В. Н. Почвоведение. – М. : Высшая школа, 1972
 
Тема 12 Генезис, класифікація та географія ґрунтів України
Ґрунти України як природні тіла та об’єкт людськоїї діяльності доситьт різноманітні. Це зумовлено явищами ґрунтоутворювального процесу і різних за інтенсивністю антропогенних впливів на нього. В Україні виділяється понад 1200 ґрунтових видів. Внаслідок господарської діяльності властивості ґрунтів і напрям ґрунтоутворювального процесу змінюються – утворюються відмінні від природних аналогів ґрунти (окультурені абож вторинно засолені, вторинно лучні, вторинно солонцюваті та інші). В Україні серед ґрунтових зон виділяють: Полісся, Лісостеп, Сухий степ, а також Карпатську і Кримську гірські області, з властивими для кожної з них типами структури ґрунтового покриву.
12. 1 Зона Полісся
Займає близько 11, 3 млн. га (19% території України). Ґрунтовий покрив досить строкатий. В структурі ґрунтового покриву є такі групи ґрунтів (у% від загальної площі ріллі цієї зони) : дерново-підзолисті – 50, дерново-підзолисті оглеєні – 17, сірі лісові – 9, темно-сірі лісові й чорноземи опідзолені – 12, дерново-карбонатні – 2, дерново-оглеєні, лучні – 9, болотні – 1. Дерново-підзолисті ґрунти за механічниим складом переважно піщані, глинисто-піщані та піщано-суглинисті, характеризуються підвищеною щільністю, низькою вологоємністю, слабкою вологоутримуючою здатністю, високою водопроникністю, досить низькими гігроскопічністю та ємністю поглинання, бідністю на увібрані основи і поживні речовини. На лесових островах на Поліссі трапляються сірі і темно-сірі лісові ґрунти та чорноземи опідзолені. Це найродючіші ґрунти даної зони. До таких належать дерново-карбонатні ґрунти на крейді. Дерново-оглеєні ґрунти поширені у знижених елементах рельєфу вододілів і терас річок, де неглибоко залягають ґрунтові води. Вони перезволожені і при сільськогосподарському використанні потребують осушення земель з наступним застосуванням агротехнічних заходів. Болотні ґрунти поширені в усіх зонах України, але найбільше їх на Поліссі. Агроналічні якості цих ґрунтів визначаються насамперед відсутністю або наявністю органогенного шару і тим, яка потужність останнього. Вони поділяються на: болотні, мінеральні, муловато-глейові, торф’яно-глейові (потужність органогенного шару до 30 см), торфові неглибокі (50-100 см), торфові середньоглибокі (100-200 см), торфові глибокі (200-400) і тофові надглибокі (> 400 см). Серед них трапляються карбонатні, засолені, солонцюваті види.
В Україні Полісся є основним районом виробництва товарної картоплі, льону-довгунця; ґрунтово-кліматичні умови сприятливі й для вирощування цукрових буряків, хмелю, а також зернових культур, люпину, гречки та ін.
12. 2 Зона Лісостепу
Займає 20, 2 млн. га (34% від площі країни). Ґрунтовий покрив досить різноманітний. Це зумовлено неоднорідністю природних умов ґрунтоутворення. В структурі ґрунтового покриву (у% від загальної площі орних угідь зони) сірі лісові ґрунти займають – 10, темно-сірі лісові і чорноземи опідзолені – 21, реградовані ґрунти (сірі і темно-сірі, чорноземи) – 10, чорноземи типові – 51, чорноземи солонцюваті і лучно-чорноземні солонцюваті – 2, чорноземи на щільних пордах і глинах – 3.
12. 2. 1 Сірі лісові ґрунти
Умови ґрунтоутворення сірих лісових ґрунтів
Клімат. Сприятливий для росту і розвитку природної дерев’янистої та трав’янистої рослинності. Характерна особливість – приблизно однакове співвідношення опадів та випаровуваності.
Рельєф і ґрунтоутворюючі породи. Рельєф хвилястий, сильно і глибоко розчленований ерозією. Перважаючими породами яввляються леси та лесовидні суглинки.
Рослинність. Цілинна рослинність зони представлена трав’янистими лісами, які чергуються з безлісними ділянками лучних степів. Переважають букові, буково-грабові, дубово-грабові ліси.
Структура профілю та генезіс сірих лісових ґрунтів
За сукупністю морфологічних ознак та властивостей займають проміжне положення від дерново-підзолистих до чорноземних ґрунтів.
В залежності від інтенсивності гумусування і розвитку ознак опідзолення тип сірих лісових ґрунтів підрозділяють на 3 підтипи – світло-сірі, сірі та темно-сірі.
Тип сірих лісових ґрунтів характеризується слідуючою будовою профілю. Цілинні ґрунти з поверхні мають горизонт лісової підстилки (А0) або дернини (Ад). У верхній частині виділяється гумусовий шар, забарвлення якого змінюється від світло-сірого до темно-сірого, в залежності від вмісту гумусу. Гумусовий шар помітно розподілений на 2 горизонти – верхня частина з найбільш інтенсивним забарвленням (гор. А1) і нижня частина – гумусово-опідзолений (гор. А1А2), який має білясту присипку (ознака опідзоленості). Далі слідує перехідний горизонт А2В. Нижче залягає ілювіальний горизонт В, який поступово переходить в породу С. В.
Фото Капча