Ґрунтознавство

Умови ґрунтоутворення каштанових ґрунтів

Клімат. Формуються в суховому континентальному кліматі з теплим засушливим довгим літом і холодною зимою з незначним сніжним покривом. Коефіцієнт зволоженням від 0, 25 – 0, 30 до 0, 30 – 0, 35. Часті суховії.

Рельєф і ґрунтоутворюючі породи. Значна територія рівнинна або рівнинно-слабохвиляста з чітко вираженим мікрорельєфом. Ґрунти розвинені переважно на лесовидних карбонатних суглинках, рідше на лесах. У Причорноморській низовині формуються в основному на важких лесовидних суглинках.

Рослинність. Для рослинного покриву характерні низькорослість, комлексність, зрідженність. У підзоні темно-каштанових ґрунтів рослинність представлена типчаково-ковильними степами з домішками різнотрав'я; в підзоні каштанових ґрунтів переважають полинно-типчакові та полинно-типчаково-ковильні степи; в підзоні свіьло-каштанових – типчаково-полинні і полинно-типчакові степи зі значними домішками.

Генезіс каштанових ґрунтів

Формуються під рослинністю сухих степів в умовах засушливого клімату. Особливості природних умов зони, зокрема більш зріджений рослинний покрив, і як наслідок, меньше надходження до ґрунту рослинних залишків і меньш сприятливі умови їх гуміфікації, визначають послаблений розвиток тут дернового процесу у порівнянні з чорноземною зоною. Міра вираженності цього процесу тісно пов'язана з умовами зволоження у зв'язку з зональними і провінціальними, а також з конкретними умовами рельєфу.

Класифікація каштанових ґрунтів.

Діляться на три підтипи: темно-каштанові з вмістом гумусу 4-5%, каштанові з вмістом гумусу 3-4%, світло-каштанові з вмістом гумусу 2-3%. Усередині підтипів виділяються роди: звичайні, солонцюваті, солонцювато-солончакуваті, залишково-солонцюваті, солонцювато-осолоділі, карбонатні, карбонатно-солонцюваті, глибокоскипаючі і неповністю розвинені.

Темно-каштанові ґрунти

Для них характерне темно-сіре з коричневим відтінком забарвлення. Потужність гумусового горизонту А+В1 35-45 см, скипання на глибині 45-50 см, гіпс і легкорозчінні солі – до 2м.

Підрозділяють на слідуючі роди: звичайні, солонцюваті, солончакуваті, солонцювато-осолоділі, карбонатні, карбонатно-солонцюваті, залишково-солонцюваті, глибокоскипаючі, злиті, неповністю розвинені.

Мають меншу потужність гумусового шару (А+В1 – 30-40 см). Скипання на глибині 40-45 см. Максимальне скупчення карбонатів на глибині 50-55 см, гіпсу – 150-170 см, легкорозчинних солей – до 2 м. Діагностичні показники родових ознак аналогічні темно-каштановим.

Світло-каштанові ґрунти

Відрізняються невеликою потужністю гумусового шару (А+В1 25-35 см) ; він безструктукрний. Карбонатний горизонт залягає близько до поверхні. Гіпсовий горизонт на глибині 110-120 см. Відрізняються більш високим скупченням солей.

Склад і властивості каштанових ґрунтів

Механічний і мінералогічний склад. Характерний рівномірний розподіл мулистої фракції по усьому профілю. В мулистій фракції переважають мінерали монтморилонітової групм та гідрослюди в різних поєднаннях. Вторинні мінерали коалінітової групи зустрічаються рідко. У великих фракціях – переважно кварц, польові шпати, слюди і рогові обманки.

Хімічний склад і фізико-хімічні властивості. Валовий вміст кремнійкислоти по усьому профілю однаковий. Вміст півтораоксидів визначається мірою солонцюватості та осолодіння. Ємність поглинання 15-25 м-екв. У складі поглинених основ переважають іони кальцію і магнію, міститься також обмінний натрій. Реакція водяної витяжки слаболужна. Непромивний водяний режим призводить до акумуляції на різній глибині карбонатів, гіпсу, легкорозчинних солей.

Водно-фізичні властивості. Харктеризуються задовільними фізичними властивостями. Легкі каштанові ґрунти характеризуються кращою водопроникністю. Найменша вологоємність у верхніх горизонтах.

Зустрічаються на степових зниженнях, надзаплавних терасах і т. д. У профілі виділяються такі ж генетичні горизонти, що і в каштанових ґрунтах – Аg, А, В1, В2, Вк, С. Характеризуються підвищеною потужністю гумусових горзонтів (45-55см) і більшим вмістом поживних елементів, ніж каштанові ґрунти.

Підрозділяються на роди як і каштанові ґрунти. Додатково виділяється рід лучно-каштанових оглеєних ґрунтів. Розподіл на види базується на потужності гумучових горизонтів, вмістові гумусу, мірі солонцюватості, солончакуватості, карбонатності, осолодіння та оглеєння.

До солончаків відносяться ґрунти, які містять велику кількість водорозчинних солей з самої поверхні і у профілі. Солі у верхньому горизонті складають від 0, 6-0, 7 до 2-3% і більше.

Генезіс солончаків

Накопичення солей у ґрунтах складає суть солончакового процесу. Солончаки утворюються при близькому заляганні ґрунтових мінералізованих вод в умовах випотного типу водяного режиму; при випаровуванні води верхні горизонти збагачуються водорозчинними солями. Ці ґрунти утворюються і на засолених ґрунтоутворюючих породах. У приморських областях і в районах поширення соляних озер можуть утворюватися і в результаті приносу солей вітром. Нерідно виникають і при неправильному зрошуванні, а також із-за перерозподілу солей усередині ґрунтів у зв'язку зі змінами рельєфу. Рослинний покрив визначається характером засолення і вмістом солей. На солончаки з дуже високою мірою забруднення зустрічаються солонець, курай і ін., з меншою концентрацією солей – кермек, подорожник, айстра солончакова. Профіль солончаків слабо диференційований на генетичні горизонти. В ньому виділяють гумусовий горизонт А, перехідний В і ґрунтоутворюючу породу С.

Солончаки підрозділяють на два типи – гідроморфні і автоморфні.

Гідроморфні розвиваються в умовах близького залягання мінералізованих ґрунтових вод. Поділяють на підтипи: типові гідроморфні, лучні, болотні, шори, приморські, мерзлотні, вторинні, сазові, отакирені пустельні.

Автоморфні солончаки поділяють на літогенні, залишкові та еолово-бугристі. Формуються на засолених ґрунтоутворюючих породах при глибокому заляганні рівня ґрунтових вод.

Склад і властивості солончаків

Характерна особливість – рівномірний розподіл мулистих частинок, кремнію, півтораоксидів. Наявність легкорозчинних солей зумовлює слабу диференціацію профілю. Вміст гумусу у верхнух горизонтах коливається від 0, 5 до 5-8%. У складі