Характеристика туристичного адресату світу

Національний музей.

Знаходиться в 2.5 км на захід від Катманду, в 25 хвилинах ходьби від палацу Хануман Дхока. Національний Музей містить чудову колекцію зброї, а також археологічних знахідок стародавнього, середньовічного і сучасного Непалу. Археологічні та історичні виставки варті того, щоб на них подивитися. Музей працює щодня, крім вівторків і офіційних свят. 

Бібліотека Кайсар. 

Містить величезне зібрання рідкісних книг і стародавніх манускриптів. Також надає можливість поглянути на інтер'єр типового непальского неокласичного палацу. Відкрита для відвідувачів щоденно, крім субот і державних свят. Знаходиться на захід від Нараянхіті. 

Музей Альпінізму (International Mountain Museum) 

Музей Альпінізму розташувався в південній частині Покхари. Відкритий він був завдяки засобам уряду Непалу, а також на пожертви в 2004 році. Це дивовижне місце, де можна отримати достовірну інформацію про неймовірне і захоплюючому альпінізмі. Музей ділиться на декілька тематичних залів, таких як зал гірських народів, зал експедицій, зал партнерів, зал гір, зал історії та інші. У кожному залі знаходяться експонати відповідні тематиці, наприклад в залі гірських народів, ви зможете перейнятися культурою і традиціями етнічних груп Непалу, а в залі гір побачите безліч зразків скам'янілостей, мінералів, екіпіровку альпіністів, а також всі 14 восьмитисячників нашої планети. 

 

 

 

Республіка Непал розташована у високогірній області Південної Азії. Має державний кордон з Індією та Китаєм. Китай та Індія- країни – сусідки Непалу, добилися великих успіхів в економічному і соціальному розвитку, хоча за показниками на душу населення їхні успіхи поки що невеликі. Непал же, відносять до найменш розвинутих країн, де майже відсутня електроенергія, не говорячи вже про сучасну промисловість. 

 

 

У 1991 за підтримки Великобританії і Швейцарії почалося будівництво автомобільних доріг, що з'єднують центр Непалу з віддаленими районами. Станом на березень 1998, 21 із 75 адміністративних центрів округів не був охоплений національною мережею шляхів сполучення. На територію Непалу заходять з Гангзької рівнини три залізничних лінії, але жодна з них не досягає його гірських районів. Повітряні траси, багато з яких обслуговуються приватними компаніями, зв'язують Катманду з кількома містами в різних частинах країни. Непал з'єднаний також авіарейсами з Індією (Делі, Лакхнау, Калькутта й ін.), Бангладеш, Пакистаном, Таїландом, Сянганом і Москвою.

 

 

Непал - одна з найбідніших і найменш розвинутих країн світу. Сільське господарство - основа економіки, дає засоби до існування для більше ніж 80% населення і становить 41% ВВП. Індустріальне виробництво в основному включає обробку сільськогосподарської продукції, такої як джут, цукрова тростина, тютюн і зерно. Виробництво текстилю і килимів в останні три роки зросло, і становить приблизно 80% валютного доходу. Починаючи з травня 1991, уряд впроваджує економічні перетворення, заохочуючи іноземні інвестиції. Уряд скоротив державні витрати за рахунок зниження субсидій і скорочення кількості державних службовців. Непал має значний запас для прискорення економічного зростання за рахунок гідроенергетики, туризму і закордонних інвестицій. Перспективи для зовнішньої торгівлі або вкладів в інші сектори економіки малі, через невеликий розмір економіки Непалу, технологічне відставання, географічну віддаленість, відсутність виходу до моря і ризик стихійних лих. Допомога міжнародного співтовариства, що фінансує понад 28% бюджетних витрат, швидше за все залишатиметься головною умовою розвитку. ВВП Непалу на кінець 2008 року становив $30,4 млрд, ВВП на душу населення - $1,144 на 2008 р. Темпи розсту ВВП країни склали 3,6% на 2013р. (рис 1. )ВВП по секторах: сільське господарство - 41%; промисловість - 22%; послуги - 37% (2008). Інфляція на 2013 р. становила 9,6%.

 

Рис. 1

 

 

Особливості соціального розавитку населення в Непалі визначає приналежність особи до тієї чи іншої касти. Кастова система в Непал прийшла разом з індуїзмом; вона ґрунтується на чітких принципах, які враховують становий і професійний розподіл суспільства. Кастова приналежність для непальців має набагато більше значення, ніж етнічна. Разом з тим кастовий поділ у неіндуїстів, які проживають в країні, не надто виражений: так, Магара, гурунги, таманги, лімбу та представники деяких інших народностей його не визнають, і індуїсти називають їх матвалі. 

Основних кастових варн в Непалі чотири: вища з них - брахмани (священнослужителі), щаблем нижче - чхетри (кшатрії - військові), за ними слідують вайшьи (купці, торговці, деякі ремісники). На нижньому ступені соціальної ієрархії розташовуються шудри - недоторканні: це прислуга (нау - перукарі, дхоби - прачки, Махара - прибиральники та ін.), А також ремісники, що займаються важкою або одноманітною роботою (Дама - кравці, ками - ковалі, тели - олійники , сарки - шевці і пр.). 

Кастову приналежність легко визначити по родовому імені непальца, званому Тхар. Відзначимо, що кастовий статус не завжди відповідає матеріальному становищу непальца: так, серед вайшьев чимало дуже багатих купців, тоді як брахмани можуть бути жебраками. Але в цілому найбільш заможними в непальском суспільстві є саме брахмани і кшатрії; до слова, на правому плечі в якості відзнаки вони носять