Імунобіологічні аспекти післяродового гнійно-катарального ендометриту у корів

Гентаміцин аналогічно амоксиціліну в середніх дозах стимулював ЕАСрозеткоутворення (17, 720, 49%) з досить високим коефіцієнтом активації (1, 230, 05), а у максимальних дозах – навпаки, вірогідно пригнічував Т- і В-розеткоутворення.

При тестуванні біологічно активних препаратів (левамізол, АСД-ф-2, тканинний препарат із тимуса та тканинний препарат з селезінки) у дослідах in vitro нами було встановлено, що імунотропна дія останніх була теж різнобічною і корелювала з їх дозою.

Так, середні дози левамізолу не проявляли істотного впливу на реакцію розеткоутворення імунокомпетентних клітин крові. Після внесення подвійних доз останнього відносна частка активних Т-мононуклеарів зростала до 43, 622, 02% (при 36, 711, 85% в контролі), а їх абсолютна кількість  до 2, 450, 01 Г/л, при КА 1, 180, 05.

Препарат АСДф-2 у першій серії дослідів in vitro не проявляв істотного імунотропного впливу, і лише із збільшенням дози кількість активних Т-лімфоцитів зростала на 8, 55% (45, 261, 43 проти 36, 711, 85%), при КА  1, 230, 04. Частка активних В-лімфоцитів при цьому збільшувалася до 14, 670, 46% (при 12, 370, 15% в контролі), а КА становив 1, 190, 05.

Тканинний препарат з тимуса в усіх дослідах відзначився переважною імунотропністю щодо Т-лімфоцитів. У першому досліді частка активних розеток Е-РУК зростала на 5, 64%, (КА 1, 150, 02) ; у другому  на 10, 81% (КА- 1, 290, 03).

Тканинний препарат з селезінки виявляв вибіркову активізацію В-лімфоцитів. Додавання до тест-культури середніх доз спричинювало зростання ЕАС-РУК до 15, 570, 80%, а з подвоєнням дози препарату до  17, 680, 96%, при КА-1, 430, 05.

При дослідженні впливу згаданих біопрепаратів на метаболічну активність фагоцитів (МАФ) в реакції НСТ-тесту та на фагоцитарну активність (ФА) також виявили різнобічну імунотропну дію останніх (рис. 1).

  Рис. 1 Вплив біологічно активних препаратів на МАФ і ФА в реакціях in vitrо

 

Найпомітніший вплив на показники НСТ―тесту виявив препарат АСДф-2 (р>0, 001 відносно контролю). В подвійній дозі він також виявив найвищу стимуляцію фагоцитозу (54, 11, 51% проти 37, 921, 59 в контролі) з найвищим КА 1, 430, 05.

Левамізол у подвійній дозі найістотніше змінював показники НСТтесту (р>0, 01) і фагоцитарної реакції (49, 511, 48%) при КА 1, 310, 04.

Препарат з тимусу виявив досить виражену стимулюючу дію на МАФ як в мінімальній, так і у подвійній дозі. На відміну від нього, екстракт із селезінки виявився найбільш індиферентним і лише в подвійній дозі проявив помірний стимулюючий ефект на МАФ та ФА.

Таким чином, найбільший імунотропний вплив у реакціях in vitro у відношенні функціональної активності фагоцитів проявив препарат АСДф2, вибіркову стимуляцію  левамізол та тканинний препарат з тимусу і найменшу  екстракт із селезінки.

Антибіотикочутливість мікрофлори, виявленої в матковому ексудаті при післяродовому гнійно-катаральному ендометриті корів

Однією з умов антибіотикотерапії є її етіотропність, тобто застосування лише тих препаратів (та їх комбінацій), до яких попередньо визначено чутливість мікрофлори. З цією метою було проведено 3 серії досліджень (в 3-х базових господарствах) для визначення антибіотикорезистентності мікрофлори з геніталій корів, хворих на післяродовий ендометрит. Всього було протестовано одинадцять антибіотиків (табл. 4), які найширше використовуються у ветеринарній практиці.

 

Таблиця 4

Антибіотикочутливість мікрофлори ексудату з порожнини матки хворих на ендометрит корів 

Мікроорганізми Антибіотики

Бензилпеніцилін Стрептоміцин Тетрациклін Гентаміцин Лінкоміцин Левоміцетин Амоксоцилін Фармазин Енрофлоксацин Олеандоміцин Цефазолін

E. coli

Proteus vulgaris

Proteus mirabilis

 

Умовні позначення:  не чутливі;

  умовно чутливі;

  чутливі.

 

При визначенні видового складу виділеної мікрофлори від корів, хворих на післяродовий гнійно-катаральний ендометрит, було встановлено їх поліморфну популяцію. В усіх досліджуваних пробах (n=30) ідентифіковували асоціації грамнегативної і грампозитивної мікрофлори.

В 70% випадків виявляли змішаний мікробний склад, до якого входили культури Е. coli, Proteus mirabilis та Proteus vulgaris.

При дослідженні спектру резистентності мікробних культур, виділених з геніталій хворих корів господарств регіону, було встановлено деякі особливості їх антибіотикочутливості. З антибіотикограми видно, що більшість виділених штамів мікроорганізмів проявили високу резистентність щодо бензилпеніциліну, лінкоміцину та фармазину. Найвищу чутливість мікроорганізми виявили до енрофлоксу. Культури Proteus mirabilis та Proteus vulgaris проявили високу чутливість також до гентаміцину та стрептоміцину.

Ефективність лікування корів з післяродовим гнійно-катаральним ендометритом

При вивченні терапевтичної ефективності проведеного лікування корів, хворих на гострий післяродовий гнійно-катаральний ендометрит враховували тривалість лікування та його вартість, кількість осімінених і запліднених корів, тривалість сервіс – періоду та індекс осіменінь.

Як свідчать дані таблиці 5, найвищу лікувальну ефективність було отримано у І, ІІ та ІV дослідних групах, де використовувалися внутрішньоаортальні, підшкірні та внутрішньом’язові введення лікарських препаратів.

 

Таблиця 5

Результати лікування корів, хворих на післяродовий ендометрит 

Групи

тварин n Тривалість

лікування, дн Одужало, гол Запліднилися після осіменіння, %

Залишилося

неплідними, % Індекс осіменіння