Інформаційні стратегії впливу американської преси на соціально-політичний процес в Україні

У третьому підрозділі “Справа П. Лазаренка”: вплив американського інформаційного ресурсу на кадрову політику Києва” показана в дії стратегія “інформаційного впливу через треті країни”. Безпрецедентна справа втручання США у внутрішні справи України засвідчила зокрема те, що створена на національному досвіді схема взаємодії інформаційних структур із урядом і промисловими корпораціями в останнє десятиліття ХХ-го ст. набула форм майже бездоганно діючого механізму, який застосовується політичним істеблішментом США при ділових контактах із її зарубіжними партнерами.

Опрацьований у цьому підрозділі газетний матеріал, при аналізі якого використано методологію визначених нами інформаційних стратегій, дає повне право говорити про те, що ефективнішою у позбавленні П. Лазаренка портфеля Прем’єр-міністра України виявилася американська стратегія “інформаційного наступу через треті країни”. Відповідаючи на питання, чому саме цей засіб інформаційного впливу був домінуючим у “справі Лазаренка”, наголошено на таких причинах:

На нашу думку, офіційні чинники з Вашингтона вважали за потрібне створити своєрідну тимчасову “антиукраїнську коаліцію” з держав, які на той час мали свої бізнес-інтереси в Україні і не були достатньо задоволені діями українського уряду у сфері зв’язку, комунікацій та енергетики;

Сильним мотивом, який спонукав офіційні чинники США вдатися до цієї стратегії, могло бути бажання створити негативну суспільну думку навколо діяльності українського уряду на чолі з П. Лазаренком не за рахунок власних інформаційних ресурсів, а за допомогою союзницьких, “третіх країн” – з метою уникнення прямих звинувачень щодо втручання США у внутрішні справи України.

Одна з ознак використання якраз стратегії “інформаційного впливу через треті країни” – зміщення ваги зацікавленості тематикою друкованих ЗМІ США (які самі ініціюють народження інтересу у своїх партнерів до тієї або іншої проблематики) до ЗМІ таких країн, як Великобританія, Німеччина та Польща – і наділяє нас повноваженнями щодо підтвердження правильності висновку про застосування у даному випадку стратегії “інформаційного впливу через треті країни”. На підтвердження цих викладок наведено своєрідну географічну діаграму появи матеріалів на важливу для США тему відставки П. Лазаренка, яка ґрунтується на конкретних інформаційно-аналітичних статтях у ЗМІ країн-союзників США за регіонами.

У четвертому підрозділі “Вибори Президента України (жовтень 1999 року) як модель застосування американською пресою інформаційних стратегій впливу” розглянуто застосування стратегії “інформаційного впливу через треті країни”. Тут наголошено на тому, що передвиборча кампанія (1999 р.), на відміну від попередньої передвиборчої кампанії 1994 року, загалом становила значно менший інтерес як для американської, так і для світової преси. В контексті застосування американськими політиками стратегії «інформаційного впливу через треті країни» на політичний передвиборчий процес в Україні, який завершився перемогою Президента України Л. Кучми, розглянуто редакційні позиції преси ситуативних країнах-союзниках США, які, власне, і складають основу у реалізації даної стратегії.

 

 

1. США – перша у сучасному світі країна, яка здійснила перехід від аграрного суспільства до індустріального і від індустріального до такого, яке базується на виробництві послуг, перш за все, пов’язаних з інформацією, а основним видом економічної діяльності все більшою мірою стає виробництво, зберігання та розповсюдження інформації. Така ситуація робить США монополістом, який встановлює свої закони розвитку цієї галузі. Безпосереднім і найближчим внутрішнім об’єктом, який зазнав суттєвих трансформацій внаслідок переходу суспільства від індустріальної форми до постіндустріальної, стали американські друковані та аудіовізуальні засоби масової інформації. Інформаційна могутність держави як один із засобів реалізації її національних інтересів у сучасному світі виходить на перший план, у порівнянні зокрема з економічною та військовою компонентами внутрішньої і зовнішньої політики держави. Процес формування в Сполучених Штатах складної системи взаємовідносин наукових розробок з практичною діяльністю у сфері зовнішньої політики створив необхідні умови для ефективного існування сучасної системи інформаційного тиску та інформаційного домінування у світовому інформаційному просторі.

2. Згідно наших оцінок, функції американських друкованих ЗМІ можна трактувати як окремий елемент здійснення зовнішньополітичного процесу. Концентруючи увагу на висвітленні американськими ЗМІ зовнішньополітичної тематики, варто зазначити, що, по-перше, американський уряд активно маніпулює ЗМІ, коли справа стосується зовнішньої політики, по-друге, існування зовнішніх загроз – реальне чи гіпотетичне – для США залишається тією об’єднуючою, а не роз’єднуючи складовою, що концентрує потуги як прореспублікансько, так і продемократични орієнтованих друкованих ЗМІ у одному напрямку – опір зовнішній загрозі і відстоювання за будь-яких обставин спільних для нації державних інтересів. Принципові питання, які становлять державний інтерес і від вирішення яких може залежати безпека Сполучених Штатів, їх регіональні та глобальні претензії, згруповують представників найрізноманітніших за політичною та фінансовою спрямованістю видань, редакторів та журналістів, які в цих виданнях працюють.

3. У ході дослідження природи впливу американських друкованих засобів масової інформації на соціально-політичний процес в Україні, чітко прослідковуються деякі спільні для обраних дев’ять видань тенденції. Незалежні, різні за партійною направленістю найбільші в США друковані видання досить часто виявляють певну заангажованість та упередженість щодо оцінки ситуації, яка має місце в українському суспільстві. В оцінках американської – прореспублікансько та продемократично орієнтованої – преси щодо конкретної української проблематики спостерігається схожість підходу щодо шляхів її вирішення. При цьому не виключено застосування різних методів “інформаційних акцій”