Інформаційні технології як інструменти парламентських виборчих кампаній в Україні та Білорусії

-При дослідженні персональної інформації було з’ясовано, що особисті дані та якості лідерів партії обох країн є з однієї сторони досить важливим фактором при виборі політичної партії, а з іншого  боку з особистої інформації діяльність особи як політичного діяча розкрити не можливо.  Через те, дана інформація в досліджуваних газетих висвітлювалась в малих кількостях ( в середньому від 5 до 8 %). Дану інформацію як і політичну програму більш точно та якісно висвітлюють в агітаційних листках, спеціалізованих політичних брошурах.  Але, оскільки опозиційна партія Білорусії з лідером Юрієм Губаревичем не мала ні особливої політичної програми, ні особливої політичної діяльності, то  персональна інформація як про лідера так і її членів друкувалась найбільше в білоруській друкованій пресі. 

Отже, за рахунок того, що Україна є демократичною державою, тому і інформаційний супровід всіх пеердвиборчих  кампаній є повним та необмеженим у інформації  з висвітленням позитивних та негативних якостей партій та їх конкурентів.  В Україні є свабода слова для всіх ЗМІ, тому немає заборони у написанні будь якої інформації як про політичну діяльність партії так і кожного окремого їх члена. 

В Білорусії ситуація склалась зовсім по іншому. Влада повністю зосереджена в руках однієї людини- Президента Республіки. Позитивна інформація про керівника держави та його діяльність зображується не через позитивний імідж, а через відмінну діяльність  минулого, існуючого та майбутнього  Президента.  Через його тоталітарний режим будь яка опозиційна партія не може увійти до Парламенту, через існуючі Закони про партійну систему Білорусії [31].

 

 

Соціологічне дослідження – це певна система теоретичних та емпіричних процедур, що дозволяють отримати достовірні знання про інформаційний супровід позачергових парламентських виборів в України та парламентських виборів в Білорусії в 2008 році.

Об’єктом дослідження громадськість.

Предметом дослідження виступає на парламентських виборах України і Білорусії в 2008  році.

Ціллю опитування: є дослідження думки громадян щодо питання ідеологічних засад політичних партій та відповідності діяльності політичних партій потребам національного розвитку.

Проводячи дослідження, під час якого зібрала необхідну інформацію (провила опитування). Після цього, я завершила соціологічне дослідження обробкою, узагальненням та аналізом отриманих результатів

Анкета на визначення громадської думки про проведення парламентських виборів України та Білорусії знаходить в Додатку Г.

Таблиця результатів соціологічного опитування населення рзміщена в Додатку Д.

 

Рис. 21. Використання  джерел інформації для інформування про позачергові парламентські вибори в Україні 2008 року

 

Як видно з діаграми найбільше населення дізналось про позачергові парламентські вибори в Україні через друковані засоби масової інформації (44%). До цієї категорії відносяться люди різного віку та соціального забезпечення. Виявилось що ефективним супроводом також стали статті в мережі Інтернет та політичні реклами ( по 15 %). Оскільки більшість опитуваних осіб вважають політичну агітацію на телебаченні рекламою, то тільки 14 % населення сприймало її серйозно. Найменше населення почули дану інформацію через засоби радіомовлення (10 %).

 

Рис. 22. Довіра до засобів масової інформації

 

Ситуація з довірою до всіх засобів масової інформації склалась зовсім по іншому.  36 % респондентів найбільше довіряють саме інформації яка подається на телебаченні, але сприймається вона в основному перед найблищим часом до виборів.По  20 % опитуваних відповіли що вірять інформації яка розміщена в Інтернеті та в політичних рекламках. Дивним є факт що населення найменше довіряє радіомовленню та друкаваним ЗМІ. (16 і 8 %).

 

Рис. 23. Вплив  друкаваних  ЗМІ на думку громадськості в процесі передвиборчоїагітації

88 % опитуваного населення відповіло що не завжди інформаційні статті про передвиборчі агітації в друкованих ЗМІ впливають на їх  думку при виборі певної партії чи окремого кандидати до уряду.

 

Рис. 24. Думка громадськості щодо перемоги на парламентських виборах України2008 року

 

Після минулих парламентських виборів 2008 року думка населення про політичну партію яка має займати головне місце в державі суттєво змінилась, в саме 63 % опитуваного населення вважає що при владі має бути партія БЮТ.

 

Рис. 25 Висвітлення інформації про політичні партії та їх лідерів в Україні у друкованих ЗМІ

 

З’ясувалось що 62 % опитаних людей найбільше інформації про політичну партію БЮТ дізналися саме через друковані ЗМІ. Це пояснюється тим, що люди вірили в політичну програму  та діяльність Юлії Володимирівна  саме з друкованих  ЗМІ.  Менше інформації про партію Регіонів подавалось в друкованих ЗМІ на думку 38 % опитуваних.

 

Рис. 26. Зацікавленість громадськості політичною ситуацією в Білорусії.

Більшість населення яке приймало участь у опитуванні, а саме 69 %, відповіли що їх цікавить стан та розвиток як політичної системи Білорусії.  Виявилось що 31 % опитаних не знає абсолютно ніякої інформації про саму Республіку Білорусь.

 

Рис. 27. Висвітлення інформації про парламенські вибори в Білорусії 2008 р вукраїнських газетах

 

69 %  опитуваних, які цікавляться політичною систему та правлінням існуючого президента Білорусії  відповіли що інформації для самостійного аналізу було достатньо, тобто 52 %.

 

Рис. 28. Громадська думка щодо перемоги тієї чи іншої партії на парламенськихвиборах в Білорусії 2008 року

Знову ж таки думка 69 % людей які цікавляться політикою та станом політичної ситуації  не тільки своєї країни, а й сусідніх вважають що команда Лукашенка і мала перемогти на виборах, і досить добрим показником є те, що ні одна опозиційна партія не змогла потрапити ло Парламенту.

 

Рис. 29. Громадська думка щодо влади в Республіці Білорусь

 

24 % опитуваних засуджують діяльність Президента Білорусії, і вважають її повністю диктаторською. Ця частка населення не хотіла б бачити такого Президента чи його команду при владі в своїй країні. Але 76 % опитуваних людей вважають що при такій політичній ситемі в країні  панує мир та порядок, оскільки населення даної країни є дисциплінарним, вихованим, взаємовічливим, працелюбивим та достатньо кваліфікованим. І це все досягнуто за допомогою жорсткрою політики  команди Олександра Григоровича Лукашенка.

 

 

Після проведеного соціологічного дослідження нами було встановлено що інформація яка подається в друкованих засобах інформації є досить важливою, чіткою та достовірно., якій велика частка населення довіряє. Ці люди різні по віковим категоріям, статтю та соціальним забезпеченням. Також ефективними засобами масової інформації виявився Інтернет та  телемовлення.  Через радіомовлення відбувається найменша інформатизація населення згідно політичної ситуації в країні. Думка населення про минулі парламентські вибори 2008 року суттєво відрізняється від думки в 2011, оскільки вибори уже пройшли та на даний час перевірено за кого ж тоді потрібно було голосувати. З’ясувалось, що найбільша частина населення на даний час хотіла б бачити при владі партію БЮТ. 

Поганим явищем для країни є те, що досить велика частка населення взагалі не цікавиться станом та розвитком інших країн. Але найбільша частина опитуваних людей підтримує політику команди О. Лукашенка повністю, вважаючи його хоча і диктатором але  справедливим та чесним. Інформація про парламентські вибори в обох країнах подавалась вчасно, достовірно та майже повністю.

 

 

Якісний і різноплановий інформаційний супровід є необхідним елементом у будь-якій виборчій кампанії, однак, разом із тим, надмірна присутність кандидатів і партій в інформаційному просторі призводить до зворотного ефекту.

В умовах демократичного процесу в Україні відбулись кардинальні зміни в політичній свідомості українських громадян, внаслідок чого маніпулювати ними стає дедалі важче. Тому старі маніпулятивні технології жодним чином не дають змоги досягати вагомого результату. Альтернативою у цій ситуації стають нестандартні підходи до організації інформаційної кампанії з використанням сучасних комунікаційних і комп’ютерних технологій.

На підставі проведеного дослідження можна зробити наступні висновки.

Історичний аналіз політичного розвитку Білорусії є складним та неоднозначним. Після розпаду СРСР країна почала розвиватись реформаторськимшляхом, завдяки якому запанувала свобода преси, сформувалась багатопартійна система, був здійснений розподіл влади та прийнята демократична конституція. Проте, ліберально - демократичний розвиток зупинився в 1994 році, після обрання Президентом Олександра Лукашенка. Він запровадив нову конституцію, якою було ліквідовано систему розподілу влади, Президент отримав виключне право розпуску парламенту та видання декретів без його згоди, право обирати більшість суддів Конституційного Суду та призначати керівників на місцях.

В даній роботі ми визначили всі необхідні завдання, які були поставленя в роботі для досягнення поставленої мети.

Ми охарактеризували суть та основні поняття парламентських виборчих кампаній та визначили їх особливості та інформаційний супровід на Парламентських виборах 2008 року як і в Україні, та і в Республіці Білорусь.

Також було проаналізовано основні стадії  виборчих кампаній та  діяльність політичних партій в Україні та Білорусії під Праламенських виборів 2008 року. Нами було проаналізовано систему інформаційного супроводу. Парламентських виборів досліджуваних держав.

Для дослідження інформаційного супроводу України і Білорусії ми використовували такі критерії : політична програма, діяльність партій та пероснальна інформація про лідерів партії через друковані засоби маосвої інформації.  В ході роботи було з’ясовано що українські друковані ЗМІ висвітлюють як позитивну так і негативну інформацію про діяльність  урядових і опозиційних партій.  В білоруській пресі інформація про політичні програми та діяльність опозиційних партії висвітлюється досить мало та більш упереджено, по відношенню до опозиції, оскільки вся увага зосереджена на дільності існуючого Президента Республіки , яка здійснюється з 1994 року яж до сьогодні.  Більшість білоруських політичних партій є прибічникам команди Олександра Лукашенка, які повністю підтримують його політичну програму та діяльність його команди. Це можна пояснити тим, що Україна є більш демократичною державою, де преса має свободу слова, коли ж в Білорусії все навпаки. Республіка Білорусь є більш тоталітарною, і практична вся влада зосереджена в руках Президента Олександра Лукашенко.