Інноваційні технології навчання в закладах післядипломної педагогічної освіти

У статті розглянуто питання запровадження інноваційних технологій навчання в практику діяльності закладів післядипломної педагогічної освіти. Охарактеризовано перспективні інноваційні педагогічні технології, які ефективно впливають на процес підвищення кваліфікації педагогічних працівників у системі післядипломної педагогічної освіти.

 

Ключові слова: педагогічні технології, методи навчання, інформаційно-комунікаційні технології, дистанційна освіта, підвищення кваліфікації фахівців.

 

Постановка проблеми. Успішна реалізація завдань Національної стратегії розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки щодо подальшого реформування післядипломної педагогічної освіти неможлива без широкого впровадження інноваційних технологій навчання у процес підвищення кваліфікації фахівців-практиків.

Поняття «педагогічна технологія» безпосередньо пов’язане з теорією і практикою освіти, оскільки передбачає проектування і конструювання всього педагогічного процесу. Технологія охоплює знання – як теоретичні, так і практичні – про сутність, управління і послідовність етапів навчального процесу відповідно до конкретних умов його реалізації.

Аналіз актуальних досліджень і публікацій. Ідея технологізації педагогіки виникла давно. Ще Я. Коменський стверджував, що можна і потрібно кожного вчителя навчити користуватися педагогічним інструментарієм; тільки за цієї умови його робота буде мати високу результативність [1].

Вагомий внесок у розвиток теорії інноваційних технологій навчання, зокрема в системі післядипломної педагогічної освіти, зробили Ю. Бабанський, В. Беспалько, П. Гальперін, Л. Даниленко, Л. Зоріна, І. Зязюн, М. Кларін, Н. Коломинський, Е. Коротов, М. Красовицький, С. Крисюк, В. Луговий, В. Маслов, В. Олійник, Н. Протасова, В. Пуцов, І. Раченко, Н. Тализіна, О. Тонконога, П. Худоминський, М. Шкіль, В. Шепель, Т. Шамова, Н. Щуркова та інші.

Так, В. Делія технологію трактує як методи навчання, що активно використовують потенціал інформаційних технологій для формування навичок і вмінь, затребуваних сучасним рівнем розвитку суспільства та економіки [2]. У педагогічних технологій, що впроваджувалися в систему освіти дотепер і не гарантували замовникові належної якості знань і вмінь, на ринку педагогічних послуг нині немає перспектив. Рівень розвитку суспільства потребує впровадження інноваційних технологій, що максимально сприяють задоволенню потреб і очікувань особистості для її самореалізації.

І. Підласий визначає педагогічну технологію як сукупність знань і дій, спрямованих на досягнення цілей розвитку, виховання і навчання, та вважає, що коли мета сформульована об’єктивно і несуперечливо, чітко визначені характеристики вихованців і умов процесу, можна створити дуже ефективну технологію [3]. Отже, У сутність поняття «технологія» автор трактує як комплексний педагогічний вплив, що дозволяє одержати педагогічний продукт заданої якості відповідно до установлених витрат часу, сил і засобів.

Таким чином, педагогічна технологія – це сукупність методів (науково обґрунтованих способів діяльності), спрямованих на досягнення мети; програма (проект певної педагогічної діяльності), що послідовно втілюється на практиці; комплекс дій, операцій і процедур, які інструментально забезпечують одержання прогнозованого результату. Отже, технологія навчання – це система, у якій послідовно реалізується заздалегідь спроектований навчальний процес, що гарантує досягнення дидактичної мети.

Інноваційні технології навчання ґрунтуються на різних формах і рівнях співробітництва, яке розвивається від максимальної допомоги викладача (методиста) слухачеві-вчителю до послідовного зростання активності останнього та до переходу до повністю саморегульованих його дій, налагодження конструктивного партнерства з викладачем. Однією із найважливіших загальнопедагогічних і технологічних складових інноваційності в педагогіці є співробітництво, перебудова форм і методів навчання, що уможливлює сприятливі умови для їх самозміни, перетворення об’єкта в активного суб’єкта навчання [4].

Оскільки педагогічний процес будується на певній системі принципів, педагогічна технологія також може розглядатися як сукупність певних зовнішніх і внутрішніх чинників, спрямованих на послідовне здійснення цих принципів. Відповідно, поняття «технологія» більш широке, ніж «методика». Педагогічне завдання може бути ефективно вирішене тільки за допомогою адекватної технології, яка реалізується педагогом-професіоналом.

Отже, технологія навчання – це змістовно-організаційний компонент навчально-виховного процесу. Категорію «інноваційна методика» розуміємо як новаторську методику організації навчального матеріалу із застосуванням інноваційних дидактичних засобів [5].

Принципи і форми роботи, які передбачаються інноваційною методикою, спрямовані, зазвичай, на підвищення ефективності процесу навчання. Ключові ідеї щодо удосконалення навчання, на думку В. Делії, полягають у такому:

• навчання більш ефективне, коли його учасники вирішують практичні проблеми і для цього застосовують відповідні методи і засоби діяльності;
• поєднання навчальної і дослідницької роботи створює додаткову мотивацію, підвищує якість адаптації для потреб педагогічної практики нових ідей і нового дидактичного матеріалу;
• ефективне навчання – це не лише засвоєння нових знань, набуття нових умінь і навичок – це завжди розвиток особистості, зміни в її свідомості, поглядах та цінностях, це здатність діяти на рівні нових умов і завдань;
• інтенсивність навчання різко підвищується в умовах заглиблення, глибокої концентрації на матеріалі. У таких умовах включаються внутрішні резерви особистості, відкриваються нові здібності;
• навчання вибудовується не лише у напрямі від простого до складного, а й навпаки. Резервні можливості свідомості особистості яскраво проявляються та активізуються у процесі засвоєння та перероблення надвеликих обсягів інформації;
• навчанню і розвитку слухачів сприяє інтенсивний розвиток всієї академічної групи, коли відбувається активізація кожного учасника за рахунок прискореного проходження цілою групою відповідних етапів розвитку. Груповий фактор – один із найбільш дієвих у підвищенні ефективності навчання і розвитку особистості [2].

У результаті інноваційного навчання слухачі набувають якостей, найбільш важливих для успішної діяльності в сучасності, – здатності гнучко, нестандартно і своєчасно реагувати на велику кількість змін, а також їх передбачати і брати участь в їх формуванні.

Виклад основного матеріалу. Аналіз спеціальної літератури засвідчив, що