Інструменти й методи впливу на регулювання інфляційних процесів

Основним видом інфляції в розвинутій ринковій економіці є цінова інфляція, оскільки в умовах лібералізованого ринку вимушені заощадження взагалі неможливі, а девальвація звичайно розглядається як відносно самостійне явище.

Інфляцію ділять на класичну і сучасну. 

Класична мала місце в XVII-XIXст. Характерною межею був тимчасовий характер. Вона виникала в надзвичайних ситуаціях, переважно під час війни, коли держава фінансувала військові фінансові втрати за допомогою грошового верстата. Класична інфляція, як правило, була гіперінфляцією. 

Сучасна інфляція ділиться на декілька видів. З позиції зростання цін розрізняють:

-Повзуча (помірна) інфляція, для якої характерні відносно невисокі темпи зростання цін: щорічний рівень, інфляції вимірюється однозначним числом, приблизно до 10% в рік. Коли ціни відносно стабільні, то люди довіряють грошам і охоче нагромаджують їх, оскільки впевнені, що рівень цін не дуже збільшиться порівняно з тим, що існує сьогодні. Такого роду інфляція властива більшості країн з розвиненою ринковою економікою і вона не представляється чимось незвичайним. Багато сучасних економістів вважають таку інфляцію необхідною для ефективного економічного розвитку. Вона дозволяє ефективно коректувати ціни стосовно умов виробництва і попиту, що змінюються. Середній рівень інфляції по країнах Європейського співтовариства склав за останні роки близько 3-3,5%. 

-Галопуюча інфляція, при якій характерне зростання цін від 20% до 200% в рік, є вже серйозною напругою для економіки, хоча зростання цін ще не складно передбачити і включити в параметри операцій і контрактів. Коли помірна інфляція переходить у галопуючу, виникають економічні спотворення. Гроші втрачають свою вартість, фінансові ринки звужуються, населення нагромаджує товари, купує нерухомість і не віддає гроші в позику за низькими номінальними процентними ставками. Люди намагаються вкласти свої гроші за кордоном, що призводить до скорочення внутрішніх інвестицій. -Гіперінфляція - це третій вид інфляції: ціни зростають на тисячі, мільйони чи навіть мільярди процентів на рік. Є астрономічним зростанням кількості грошей в обігу, і як наслідок – катастрофічне зростання товарних цін. Гіперінфляція, як правило, пов'язана з нерозумною державною політикою, руйнівно впливає на обсяг національного виробництва і зайнятість, може підірвати фінансову систему і прискорити крах. В окремих випадках з'являються паралельні валюти, сильно зростає роль іноземних валют. Більшість економічної літератури приводять як приклади Нікарагуа періоду громадянської війни (33000% - середньорічний приріст цін) або ж післявоєнну Угорщину, проте новітній приклад з Сербією показав, що це ще далеко не межа.

Якщо розглядати інфляцію з погляду співвідносності зростання цін по різних товарних групах, тобто по ступеню збалансованості їх зростання, то можна виділити: 

1. Збалансовану інфляцію. 

2. Незбалансовану інфляцію. 

При збалансованій інфляції ціни різних товарів незмінні щодо один одного, а при незбалансованій – ціни різних товарів постійно змінюються по відношенню один до одного, причому в різних пропорціях. 

Так при збалансованій інфляції бізнесмени періодично підвищують ціни. При цьому відчувають тільки виробники тієї продукції що базується на кооперативних зв'язках. При незбалансованій інфляції ціни різних товарів періодично змінюються по відношенню одне до одного. Зростання цін на сировину випереджає зростання цін на готову продукцію. Цей тип приховує в собі велику небезпеку для бізнесменів: неможливо раціонально обрати сфери застосування капіталу; відсутність прогнозу на майбутнє зменшує впевненість в тому , що товарні групи-лідери після зростання цін залишуться лідерами і завтра і через рік.

З погляду передбаченості інфляцію ділять на: очікувану та неочікувану. 

Очікувана інфляція це та, що прогнозується на який-небуть період часу, передбачувана з достатнім ступенем надійності. Часто така інфляція є результатом дій правління. 

Неочікувана – характеризується раптовим стрибком цін, що негативно впливає на систему оподаткування і грошового обігу. Чинник передбаченості по-новому освітлює нам питання впливу інфляції на стратегію бізнесу, а саме: всі фірми і все населення знає напевно, що наступного року ціни зростуть, скажемо в 100 разів, то в умовах ідеального вільного ринку є цілий рік на завчасну адаптацію до спрогнозованого стрибка цін. Всі підприємства і населення також підвищать в 100 разів ціну на свій товар (верстати, устаткування, послуги, робоча сила ). Ніхто, таким чином, істотно не постраждає навіть від гіперінфляції, а у разі непередбачуваності, несподіванці зростання цін навіть на 10% (помірна інфляція) може відбутися істотне зниження прибутковості відповідних підприємств. 

Основними завданнями економічної політики є досягнення низького рівня безробіття та низького рівня інфляції. У короткостроковому періоді між рівнями інфляції та рівнями безробіття існує обернена залежність, яка має назву кривої Філіпса. Крива Філіпса стверджує, що рівень інфляції залежить від трьох факторів: – очікуваної інфляції;– циклічного безробіття;– шокових змін пропозиції.  Три зазначені фактори зводяться воєдино у рівняння кривої Філіпса:= е – в (u-u’) + e Інфляція = Очікувана інфляція – в Циклічне безробіття + Шоки пропозиції,де в – параметр, який показує, наскільки сильно реагує інфляція на динаміку циклічного безробіття; цей коефіцієнт завжди більший від нуля. Зазначте, що перед показником циклічного безробіття стоїть знак «мінус»: при високому рівні безробіття спостерігається тенденція до зменшення темпів інфляції. Отже, у короткостроковому періоді економічна політика, спрямована на зниження рівня безробіття, призводитиме до прискорення інфляції. Треба вибрати між: 1) політикою, спрямованою на економічне пожвавлення, з високими темпами приросту ВВП, що швидко знизить безробіття; 2) політикою пожвавлення, з повільним приростом ВВП, що