+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Курсова робота
К-сть сторінок:
48
Мова:
Українська
основною причиною інфляційних процесів 1991-93 рр. Називають дію зовнішніх факторів, зокрема різке зростання цін на енергоносії. Відповідно вони вважають, що початковою для нашої економіки була інфляція витрат, бо періодичне випереджаюче підвищення цін на енергоносії було імпульсом для загального зростання цін та інфляції. Підвищення підприємствами цін на власну продукцію з метою покриття зростаючих витрат давало поштовх для подальшого розвитку інфляційних процесів. Незважаючи на зростаючу грошову емісію, виникла нестача оборотних засобів підприємств для розрахунків зі своїми постачальниками («криза неплатежів »- за даними ЄБРР за 1992р. Неплатежі в Україні становили 40% загального ВВП) та видачі заробітної платні. Склалася типова кумулятивна інфляційна спіраль «зарплата-ціни»: ріст цін веде до збільшення витрат, що вимагало збільшення грошової маси і нового витка росту цін. Таким чином прослідковувалось переплетіння інфляції витрат та попиту.
З 1 по 16 вересня 1996 року в Україні було проведено грошову реформу: введено в загальний обіг єдину національну одиницю - гривню.
На думку багатьох спеціалістів грошова реформа в Україні проводилась на протязі 5 років та включила в себе 3 основні етапи:
Впровадження тимчасової перехідної валюти - купоно-карбованців в готівковий обіг - січень 1992р.
Впровадження купоно-карбованців в безготівковий обіг - листопад 1992 р.
Випуск у загальний обіг постійної національної валюти - гривні - вересень 1996 р.
Останній, третій етап реформи було здійснено шляхом деномінації - зменшення в 100 000 разів всіх цінових показників та одночасно всіх складових грошової маси. В результаті нова грошова одиниця виявилась в 100 000 разів більшою від попередньої, у стільки ж разів зросли масштаби цін, купівельна спроможність та валютний курс гривні порівняно з карбованцем. Однак при цьому співвідношення між товарною та грошовою масою в обігу не змінилося.
Продумана політика уряду і НБУ у 1994-1996 рр. Дала змогу успішно здійснити грошову реформу. Рівень інфляції в Україні сягнув рекордно низького значення — 10,1% у 1997 р. Проте фінансова криза в Росії у 1998 р. не могла не позначитися на нашій економічній ситуації. Від північного сусіда вітчизняній економіці також передалися очікування знецінення валюти, що підвищило ціни на енергоносії та прискорило темп інфляції, який у 1998 р. становив уже 20%. Паливна криза в Україні у середині 1999 р., а також недорід у сільському господарстві спричинили стрибок цін на енергоносії та продукти харчування. На біржі спостерігалось значне перевищення попиту над пропозицією доларів, причинами чого слугували посилення інфляційних та девальваційних очікувань у зв’язку з можливою емісією ОВП, поява на ринку гривневих ресурсів завдяки операціям національного банку. Ріст попиту на долар примусив НБУ скористатися перевіреними способами регулювання ринку новими цільовими адміністративними обмеженнями. Внаслідок різних причин темпи інфляції у 2000 р. прискорилися: її рівень сягав 25%.
Та якщо ж подивитися на графік різниці між зміною індекса – дефлятора внутрішнього продукту та середньорічного темпу інфляції (Додаток 4)то ми можемо бачити, що незважаючи на значний стрибок в 1993 році їх темпи приблизно рівні.
Це говорить про те, що ці два поняття пов‘язані між собою, а значить і міри, що їх застосовують економісти для подолання темпів інфляції, впливають і на зміну індексу – дефлятора валового внутрішнього продукту.
Згідно з даними цієї таблиці ми бачимо, що з 1991 року , тобто з року встановлення незалежності України, коли ще не було міцного економічного апарату, а залишився старий посткомуністичний, інфляція зростала. Проте починаючи з кінця 1993 року ми маємо можливість бачити, що темп інфляції зменшується і досить швидкими темпами. Так порівняно з 1991 роком в 2003 році темп інфляції був більше ніж у два рази нижчим.
Підвищення цін - одна із ключових проблем, яка постала перед новим урядом вже з перших днів його роботи. Індекс інфляції у грудні 2007 року до грудня 2006 року становив 116,6%, а за січень-березень 2008 року до грудня 2007 року - 109,7%. Причому помісячні темпи підвищення цін демонструють тенденцію до зростання: за січень - 2,9%, за лютий - 2,7%, за березень - 3,8%.
У річному обчисленні (до відповідного періоду попереднього року) темпи інфляції вже наближаються до рекордних показників 2000-го року (Додаток 5).
Аналіз перебігу інфляційних процесів в Україні за 2004-2008 роки вказує, що ми маємо справу не з класичною інфляцією, за якої ціни підвищуються у залежності від збільшення кількості грошей в обігу (інфляція попиту).
Як видно із даних діаграми, приріст обсягів грошової маси (сфера відповідальності Національного банку України) в 2004-2007 роках відбувався темпами, які значно перевищували темпи інфляції. А її динаміка не те що не збігалася - відбувалась у напрямку, протилежному динаміці росту цін: зниження темпів інфляції 2005 року відбувалося на тлі рекордних темпів приросту грошової маси, а істотне зниження темпів приросту грошей 2006 року не сприяло зниженню інфляції, яка почала наростати. У січні-березні 2008 року ціни підвищуються за умов незначного збільшення грошової маси.
Це доводить безпідставність підозр щодо того, буцімто ціни ростуть через "соціально-популістську" політику уряду, зокрема - виплату заощаджень вкладникам колишнього Ощадбанку СРСР.
Ці сумарно чотирьохмільярдні виплати становили всього приблизно 0,5% грошової маси, а тому не могли радикально вплинути на