Інститут юридичної відповідальності

Право відновлювальна відповідальність реалізується головним чином у цивільно-правовій сфері. Її призначення полягає у відновленні незаконно порушених прав, примусовому виконанні невиконаних обов’язків та усуненні протиправних станів.. Вона застосовується, насамперед, для відновлення порушених прав громадян, інших облич у випадках невиконання боржниками своїх зобов'язань за договором чи внаслідок заподіяння шкоди. Боржник, що не виконав чи неналежно виконав зобов'язання за договором, зобов'язаний відшкодувати кредитору збитки, у які входять витрати кредитора, реальний збиток і упущена вигода. По визначеній частині зобов'язань на боржника, що не виконав зобов'язань, може покладатися обов'язок виплачувати штрафні санкції у виді неустойки.  

Необхідно зазначити, що право відновлювальну мету переслідує і відповідальність за шкоду, заподіяна особистості або майну громадянина чи юридичної особи. У відповідності зі господарським законодавством України шкода підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою яка її завдала. Однак цивільне право знає і каральні санкції. Це конфіскація, штраф і відмовлення в захисті суб'єктивного цивільного права. Конфіскація майна застосовується в якості однієї із санкцій за порушення цивільного законодавства і, зокрема, за здійснення угод з метою, противної основам правопорядку і моральності. Штрафні санкції (штраф, пеня) застосовуються до правопорушників незалежно від збитків, понесених стороною потерпілої в договорі, і виплачуються потерпілому. Відмовлення в захисті суб'єктивного цивільного права застосовується у випадках зловживання правом уповноваженої особи. Цивільна відповідальність виникає з моменту невиконання зобов'язання у встановлений чи термін виконання неналежним образом. Зобов'язання внаслідок заподіяння шкоди виникають з моменту його заподіяння.  

Ю. Г. Басін, вважав, що основною формою цивільної правової відповідальності є відшкодування збитків кредитора, що спричинені зобов’язальною несправністю боржника. Отже, відшкодування збитків є основною формою цивільної відповідальності. Тому її ще називають матеріальною відповідальністю. Очевидно, що для застосування цієї форми цивільно-правової відповідальності необхідно, щоб збиток у кредитора як наслідок порушення зобов’язання дійсно мав місце. Крім збитку серед таких негативних наслідків є й відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Відшкодування збитків застосовується у всіх випадках порушення цивільних прав, якщо законом чи договором не передбачене інше. Відшкодування збитків прийнято називати загальною формою цивільно-правової відповідальності, що зумовлене компенсаторною функцією цивільного права взагалі та відповідальності зокрема.  Інші, спеціальні форми цивільно-правової відповідальності застосовуютьсялише у випадках, коли вони прямо передбачені договором або законом дляокремого правопорушення. До спеціальних форм цивільно-правовоївідповідальності відносяться сплата неустойки; проценти (відсотки) ; втрата завдатку, утриманого чи закладеного майна. Отож ми бачимо, що цивільно-правова відповідальність має свої особливості: майновий характер; персоніфікований характер; побудована виключна на приватних засадах і застосування майнових санкцій на користь держави є виключенням; розмір відповідальності спів розмірний розміру завданого збитку; не дифенціюється у залежності від характеру вини порушника; за однотипні порушення розмір санкцій виключно залежить від розміру заподіяного збитку і діє принцип повного відшкодування. За обсягом розрізняють відповідальність: повну та обмежену. За загальним правилом презюмується повна цивільна відповідальність: правопорушник повинен відшкодувати потерпілій особі збитки у повному обсязі. Проте законодавець надає можливість врахувати майновий стан причинителя та інтереси інших осіб і зменшити розмір відповідальності. Як виключення інколи застосовується підвищена відповідальність. Так за втрату книги, отриманої за договором безоплатного користування винна особа повинна замінити на таку книгу, або за узгодженням із власником на іншу або сплатити кратну вартість цієї книги.

 

 

Штрафна (каральна) відповідальність застосовується за злочини і адміністративні або дисциплінарні проступки. Її призначення – вплив на свідомість правопорушника через застосування щодо нього певних обмежень з метою загальної і особистої превенції (попередження) правопорушень. Штрафна (каральна) відповідальність реалізується головним чином у господарсько – правовій сфері. При здійсненні підприємницької діяльності питання забезпечення виконання зобов’язань є найбільш важливим. Зі змісту ст. 42 Господарського кодексу України виходить, що підприємництво являє собою самостійну, на власний ризик діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання  .

І тут слід поставити на голос саме на словосполученні «на власний ризик», тому як у питанні виконання іншою стороною своїх зобов’язань підприємець є дуже беззахисним. Саме тому головною метою нормативних актів, регулюючих питання забезпечення виконання зобов’язань, повинно бути надання суб’єктам господарювання певних гарантій щодо захисту їх власних прав та інтересів. Цими гарантіями є застосування до по рушників деяких видів господарсько-правової відповідальності. Тому господарсько- правова відповідальність – це, насамперед, обов’язок суб’єктів господарювання понести економічне покарання за господарське правопорушення, вона стане ефективною лише в тому разі, якщо економічне покарання суб’єктів господарювання буде дійсно невідворотним. Реальна невідворотність економічного покарання за господарське правопорушення є дуже ефективним засобом забезпечення реалізації виконання договорів та інших обов’язків у різноманітних сферах діяльності.   Головною функцією штрафних санкцій є захист інтересів підприємців. Але досить гостро стоїть питання відносно видів та ієрархії функцій штрафних санкцій, ця тема і до сих пір є дуже спірною, не має єдиного бачення та визначеності на цей рахунок. Загалом, функції штраф них санкцій спрямовані на забезпечення виконання державних замовлень і програм, укріпленні договірної дисципліни у сфері господарювання, у віднов ленні порушених інтересів держави та суб’єктів господарювання, невідворотності покарання підприємців при порушенні ними умов договорів, форму ванні свідомої правомірної поведінки учасників господарських відносин тощо. На думку деяких авторів, господарські санкції виконують стимулюючу, компенсаційну та виховну функції, інші вчені вважають