Інститут юридичної відповідальності

відповідальності для несумлінного контрагента. Тобто після того, як договір підписаний і вступив в дію, головною функцією штрафних санкцій є забезпечувальна, але після порушення однією зі сторін своїх договірних зобов’язань штрафні санкції виконують вже штрафну та компенсаційну функції. Можна виділити наступну систему видів функцій: забезпечувальна, штрафна, стимулююча, компенсаційна, обліково-інформаційна. Стимулююча функція – полягає в тому, що правопорушник (суб’єкт господарювання) через ущемлення за допомогою санкцій економічного (матеріального) інтересу спонукається до свідомої зміни своєї протиправної поведінки.   Господарсько-правова відповідальність, яка полягає в застосуванні до правопорушника економічних (майнових) санкцій, передбачає негативне стимулювання його і до припинення правопорушення, і до реального виконання зобов’язання. Стимулювання це є негативним у тому розумінні, що суб’єкт, який вчинив господарське правопорушення несе певні майнові витрати внаслідок застосування до нього економічних санкцій. Стимулююча функція притаманна практично всім видам санкцій, передбачених або санкціонованих нормами господарського права. Додаткове забезпечувальне значення штрафних санкцій у порівнянні із загальною санкцією відшкодування збитків виявляється в наступному: По перше, збитки можуть бути стягнуті лише тоді, коли вони дійсно мали місце, причому для стягнення такого виду збитків, як упущена вигода, необхідно враховувати вжиті кредитором для її отримання заходи і зроблені з цією метою приготування; штрафні санкції ж можуть бути стягнуті незалежно від всього цього – для їх витребування з боржника кредитору необхідно тільки вказати порушення. По друге, розмір збитків чітко визначається лише після факту невиконання зобов’язання, розмір же штрафних санкцій визначений заздалегідь, що робить їх стягнення неминучим, підвищуючи тимсамим реальність несприятливих майнових наслідків для боржника, – кредитор у будь-який час може стягнути штрафні санкції, не чекаючи ні виникнення збитків, ні чіткого визначення їх розміру.

Таким чином, забезпечувальний характер штрафних санкцій виявляється в тому, що наявність у договорі пункту про цей вид відповідальності за неналежне виконання зобов’язань виявляє стимулюючу дію на боржника, спонукаючи його до належного і своєчасного виконання основного зобов’язання, і є надійною гарантією для кредитора одержати майнову компенсацію за невиконання або неналежне виконання цього зобов’язання незалежно від наявності збитків. Штрафна функція, насамперед, викликається протиправною поведінкою (господарським правопорушенням невиконанням або неналежним виконанням зобов’язань) правопорушника. У цьому розумінні господарсько-правова відповідальність є ретроспективною, тобто реакцією на вже скоєні протиправні дії (бездіяльність) у вигляді саме відповідальності як покарання правопорушника економічними санкціями. Можливість стягнення штрафних санкцій передбачена законодавцем у разі, коли неможливо примусити порушника виконати обов’язки шляхом видачі відповідним органом розпоряджень. Штрафна господарсько-правова відповідальність відрізняється від відповідальності у формі відшкодування збитків тим, що вона застосовується лише тоді, коли передбачена законом або договором. Тобто при укладанні господарського договору треба враховувати цю особливість та дуже уважно і ретельно ставити ся до змісту тієї частини договору, яка регламентує питання відповідальності сторін. По цьому питанню також можна прослідкувати деякі спірні моменти відносно обмеження розміру пені. На практиці підприємці дуже часто зустрічають проблему невиправданого завищення розміру пені в договорі. Для того, щоб захистити суб’єктів господарювання, в законі України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» був встановлений граничний розмір пені, яку повинна сплатити винна сторона.   Заслуговує на увагу також такий вид функцій, як попередження правопорушень. Суть цієї функції полягає в тому, що завдяки застосуванню відповідальності не тільки усувається факт господарського правопорушення, а й застосовуються (судом, господарським судом) правові заходи, які спрямовані на усунення його причин.

 

 

Отже на основі викладеного вище матеріалу ми можемо зробити такі підсумки: юридична відповідальність – це різновид соціальної відповідальності, який застосовується до правопорушника передбачених санкцією юридичних норм міри державного примусу, вираженого у формі позбавлень особистого, організаційного або майнового характеру. Юридична відповідальність є важливим елементом правового регулювання суспільних відносин суть якого полягає в цілеспрямованому впливі на поведінку індивідів за допомогою юридичних засобів з метою впорядкування суспільних відносин, надання їм системності і стабільності, уникнення різких загострень соціальних конфліктів, втілення принципів соціальної справедливості тощо.

Як цілісний, багатофункціональний феномен юридична відповідальність має два аспекти: позитивна юридична відповідальність, що реалізується в правомірній поведінці та негативна юридична відповідальність за правопорушення, що реалізується в застосуванні заходів державного примусу.

Поширеною є класифікація юридичної відповідальності залежно від галузевої належності правової норми, що порушена. Від характеру, ступеня суспільної небезпечності правопорушень розрізняють кілька основних видів юридичної відповідальності, а саме: кримінальну, адміністративну, цивільну та дисциплінарну відповідальності.

Існує і конституційна відповідальність (імпічмент Президента, відповідальність народного депутата за порушення депутатських обов’язків). Відповідно до головних цілей юридичної відповідальності санкції за правопорушення поділяються на два основних види: штрафні (каральні), головне завдання яких полягає у покаранні правопорушника, та правовідновлювальні, спрямовані на усунення безпосередньо завданої правопорушенням шкоди. Згідно із змістом цих санкцій юридична відповідальність поділяється на штрафну (каральну) і пра-вовідновлювальну (компенсаційну).

Юридична відповідальність в механізмі реалізації прав і свобод громадян виступає в якості засобу, заходи і гарантії правомірної поведінки індивідів, тому, з одного боку, юридична відповідальність забезпечує особі певну сферу свободи волі, а з іншого – обмежує цю сферу державним примусом, несприятливими наслідками для правопорушника. Але на даному етапі життя юридична відповідальність містить чимало проблем які гальмують та зупиняють розвиток. Наприклад причинами, які гальмували й гальмують включення конституційно-правової відповідальності у традиційний набір видів юридичної відповідальності як у науковому, так і в нормативному закріпленні, є особливості конституційно-правових відносин. По-перше, це їх комплексний, різнобічний характер, у зв'язку з яким конституційно-правова відповідальність може носити характер відповідальності влади в цілому перед громадянами, відповідальності конкретних органів і посадових осіб, відповідальності фізичних і юридичних осіб, а звідси гостро постають питання розмежування конституційно-правової та політичної, цивільно-правової та адміністративної відповідальності. По-друге, це латентний (прихований) характер коиституційно-правових відносин: щоб виявити конституційний делікт, необхідний комплексний аналіз конституційних норм. По-третє, мають місце особливості санкцій (багато з них, наприклад скасування актів, психологічно буває складно сприйняти як санкцію). Отож в юридичній відповідальності ще маса проблем які потрібно вирішити.

 

 

Нормативно-правові акти:

Конституція України, Верховна Рада України; Конституція, Закон від 28. 06. 1996 № 254к/96-ВР

Кримінальний кодекс України, Верховна Рада України; Кодекс України, Кодекс, Закон від 05. 04. 2001 № 2341-III

Кодекс законів про працю України, Верховна Рада УРСР; Кодекс України, Закон, Кодекс від 10. 12. 1971 № 322-VIII

Господарський кодекс України: Закон України від 16 січня 2003 р. № 436IV// Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18-22. – Ст. 144.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» від 22 листопада 1996 р. № 543/96 // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 5. – Ст. 28.

Спеціальна література:

Басін К. В. Механізм реалізації юридичної відповідальності та права людини [Текст ] / К. В. Басін // Часопис Київського університету прав. – 2003. – №4. – С. 9 – 8.

Біляк О. М. Система принципів інституту юридичної відповідальності:

[Текст ] / О. М. Біляк // Часопис Київського університету права. – 2004. – № 1. – С. 17 – 2.

Горевий, В. І. Основи правознавства [Текст]: навчальний посібник у 2-х ч. Ч. 2 / В. І. Горевий, Ю. В. Бордюк. – Суми: Вид-во СумДУ, 2006. – 166 с..

Дробуш І. В. Актуальні проблеми юридичної відповідальності у сфері реалізації виробничих прав громадян України [Текст ] / І. В. Довбуш // Часопис Київського університету права. – 2006. – № 4. – С. 24 – 27

Иванова, О. М. Основания, цели и задачи юридической ответственности [Текст ] / : автореф. Дис. на соискание ученой степени кандидата юрид. наук: спец. 12. 00. 01 « Теория и история права и государства. История учений о праве и государстве» /О. М. Иванова. Науч. рук. Р. Л. Хачатуров. – Тамбов, 2009. – 21 с.

Кельман, М. С. Загальна теорія держави та права [Текст]: підручник / М. С. Кельман, О. Г. Мурашин, Н. М. Хома. – Львів: Новий світ- 2000, 2003. – 584 с.

Копєйчиков В. В. Правознавство. Підручник / Авт. кол. : Демський С. Е., П68 Ковальський B. C., Колодій А. М (керівник авт. кол.) та інші. За ред. В. В. Копєйчикова. – 5-е вид., перероб. та доп. – К: Юрінком Інтер, 2002. – 736 с.

Котюк В. О. Основи держави і права. Навчальний посібник-3-тє вид., доп. і перерос. – К. : Атіка, 2001. – 432 с.

Кравчук М. В. Теорія держави і права. Проблеми теорії держави і права: Навчальний посібник. – 3-тє вид., змін, й доп. – Тернопіль: Карт-бланш, 2002. – 247с.

Кузнецов Н. И. Дисциплинарная, административная и материальная ответственность военнослужащих // Ориентир. – 1994. – № 1. – С. 74-76.

Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року. За ред. зас. юриста України, канд. юрид. наук М. І. Мельника, канд. юрид. наук М. І. Хавронюка. – К., 2001. – 1104с.

Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави. Видання 5-те, зі змінами [Текст]: навчальний посібник / П. М. Рабінович. – К. : Атіка. – 2001. – 176 с.

Саніахметова Н. О. Правовий захист підприємництва в Україні [Текст]: підручник / Н. О. Саніахметова. – К. : Юрінком Інтер, 1999. – 336 с.

Сухонос В. В. Теорія держави і права [Текст]: навчальний посібник / В, В. Сухонос. – Суми: Університетська книга, 2005. – 536 с.

Скакун О. Ф. Теорія держави і права [Текст]: підручник / О. Ф. Скакун. – Харків: Консум, 2004. – 656 с.

Теорія держави і права в схемах і таблицях [Текст]: навчальний посібник / Укладач Ю. П. Сінченко -Суми: Мрія-1, 1997. -104 с.