+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Курсова робота
К-сть сторінок:
52
Мова:
Українська
хімізація і меліорація, крім позитивного, справляє негативний вплив на агроекологічну систему, особливо за їх необґрунтованого використання. Цей негативний вплив проявляється в погіршенні кругообігу органічних речовин, руйнуванні родючості ґрунту, зменшенні в ньому гумусу і підвищенні щільності, нагромадженні нітратів, нітритів і залишків пестицидів у сільськогосподарській продукції, зменшенні біологічної активності рослин і тварин, зниженні їх стійкості до різних хвороб, порушенні біологічної рівноваги і водного балансу тощо. Якщо взяти до уваги й наслідки Чорнобильської катастрофи, стає очевидним, наскільки може негативно відбитися на здоров'ї людей і тривалості їх життя не продумана і не виважена інтенсифікація виробництва.
При формуванні інтенсивного типу відтворення слід обов'язково враховувати ту об'єктивну обставину, що кожний напрям інтенсифікації має граничну межу використання, перехід за яку негативно впливає на агроекологічну систему. Тому мову потрібно вести про екологічно допустимий рівень того чи іншого фактора інтенсифікації. Цей рівень можна розглядати як граничний. Наприклад, застосування азотних добрив призводить, як відомо, до підвищення в біомасі рослин вмісту нітратів. Максимальний рівень внесення цих добрив повинен перебувати на межі, за якою забруднення продукції нітратами переходить через гранично допустимий рівень, передбачений стандартами [13, c. 256].
Отже, підприємства, формуючи інтенсивний тип розвитку, повинні забезпечити його екологічність.
Основні ознаки такої екологічності наступні:
● забезпечення розширеного відтворення родючості ґрунту, яке супроводжується збереженням і підвищенням вмісту в ньому гумусу і забезпеченням оптимального рівня розораності земельних угідь;
● виробництво екологічно чистої продукції, недопущення перевищення встановлених рівнів її забрудненості;
● додержання встановлених правил транспортування, зберігання і застосування засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив з тим, щоб не допустити забруднення ними навколишнього природного середовища і продуктів харчування;
● недопущення порушень екологічної безпеки і забезпечення відтворення повітря й води;
● максимальне використання природних засобів боротьби із шкідниками та хворобами сільськогосподарських культур і тварин, а також з бур'янами;
● недопущення порушень екологічних вимог при проектуванні, розміщенні і будівництві, реконструкції і введенні в дію нових будівель та споруд, насамперед тваринницьких комплексів, меліоративних систем.
Необхідно пам'ятати, що згідно із законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено плату за забруднення навколишнього середовища на основі лімітів викидів і скидів забруднюючих речовин та розміщення відходів сільськогосподарського, будівельного і промислового виробництва. Платежі підприємств за забруднення навколишнього природного середовища в межах ліміту відносять на витрати виробництва, а за перевищення лімітів – стягуються з прибутку, що залишається в їх розпорядженні [15, c. 320].
Велике значення у формуванні інтенсивного типу розвитку має виважена інвестиційна політика на всіх рівнях – державному, регіональному і господарському, а також забезпечення прискорення обороту авансованих виробничих ресурсів.
Важливе місце серед показників економічної ефективності виробництва належить собівартості зерна, від рівня якої залежить рентабельність виробництва та прибуток господарства. Собівартість зерна залежить від загальної суми витрат на його виробництво і реалізацію та обсягів виробництва зерна. Тому затрати на виробництво 1 ц зерна можуть бути знижені, якщо зменшити суму виробництва при незмінному валовому виході зерна, або коли вихід зерна зростатиме більшою мірою, ніж затрати на його виробництво. У всіх випадках вирішальне значення має підвищення врожайності зернових культур [8, c. 288].
На собівартість всієї сільськогосподарської продукції в цілому та зерна зокрема впливає комплекс взаємопов'язаних природноекономічних умов виробництва: родючість ґрунтів; рівень спеціалізації, концентрації та агропромислової інтеграції; ступінь забезпеченості господарства виробничими ресурсами та їх використання; ціни на засоби виробництва і тарифи на послуги, продуктивність праці та рівень її оплати; якість виробленої продукції.
Розглянемо як змінювалась виробнича собівартість 1 ц зерна в господарстві за досліджуваний період.
Таблиця 3.1
Динаміка собівартості 1 ц зерна СВК «Нива» Вінницька обл. Гайсинський р-н. с. Гранів, грн
Продукція2009 р. 2010 р. 2011 р. 2011 р.
у% до
2009 р.
Повна собівартість 1 ц зерна, грн
Пшениця озима49, 0953, 4184, 41171, 95
Пшениця озима45, 1748, 6979, 31175, 58
Жито53, 4852, 1975, 89141, 9
Кукурудза на зерно46, 627892, 04197, 42
Ячмінь ярий56, 9465, 92
84, 75148, 84
Аналізуючи дані таблиці 3. 1 слід зазначити, що протягом досліджуваного періоду виробнича собівартість 1 ц зерна підвищилась на 71, 95%, в тому числі собівартість 1 ц зерна пшениці озимої зменшилась з 45, 17 грн до 79, 31 грн, або на 75, 58%, при цьому ж собівартість 1 ц жита також зросла на 41, 9%, з 53, 48 грн до 75, 89 грн, водночас собівартість 1 ц зерна кукурудзи на зерно також збільшилась з 46, 62 грн до 92, 04 грн, або на 97, 42%. Собівартість 1 ц ячменю підвищилась з 56, 94 до 84, 75 грн, або на 48, 84%. В цілому дані тенденції щодо собівартості зерна є позитивними і добре впливають на економічну ефективність виробництві зерна в СВК «Нива».
На собівартість 1 ц зерна впливають такі фактори, як витрати виробництва на 1 га посіву та урожайність зернових культур. При цьому між собівартістю та першим фактором прямо – пропорційна залежність, тобто, зі збільшенням витрат виробництва на 1 га підвищується собівартість 1 ц. зерна. Вплив другого фактору –