Інтуїція і творчість у процесі наукового пізнання

Предмет:

Тип роботи:

Реферат

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

західноєвропейської філософії, які отримали назву інтуїтівизму. Ці системи (А. Бергсон, Б. Кроче та ін.) ґрунтуються на абсолютизації інтуїції, як безпосереднього осягнення світу в творчій діяльності в акті його естетичного сприйняття й оцінки. У роботі «Вступ до метафізики», А. Бергсон визначив інтуїцію як від «інтелектуальної симпатії», яка допомагає проникнути в сутність предметів та понять самобутність цих об'єктів. Інтуїція є доповненням інтелектуального пізнання, яка активізує особистий потенціал інтелектуальних можливостей митця. Французький філософ трактував інтуїцію як безмежний творчий акт, у процесі якого інтуїція піднімається над інтелектом, подолає його обмеженість і стає виходом до нового знання [3, 86].

Наприкінці ХХ ст. різні філософи – матеріалісти та ідеалісти – дійшли висновку, що інтуїція не може існувати в повному відриві від дискурсивного, логічного. Тому що дискурсивне передує інтуїтивному, виступає обов'язковою умовою формування та прояву інтуїції у сфері свідомого. Логічне є обов'язковим фактором в механізмі інтуїтивного процесу, а дискурсивне доповнює інтуїцію та оформлює висновки.

Необхідність визнання факту одночасної дискурсивності й інтуїтивності пізнавального процесу – яскраве свідчення його діалектичного характеру. Логічне та інтуїтивне являють собою різні моменти єдиного і протирічного за своїм характером процесу. Логічне містить у собі момент інтуїтивного і навпаки. Інтуїтивне та логічне можна розглядати і як способи пізнання, що мають свої специфічні риси й особливості. Якщо при інтуїтивному пізнанні відбувається виграш у швидкості, тоді висновки, отримані логіко-дискурсивним шляхом, мають більший ступінь надійності.

Логічний метод доказів не може розглядати в якості критерію істинності аксіоматичних і теоретико-вірогідних концепцій. Цей метод дозволяє довести непротирічність теорій, але не гарантує їхньої вірогідності. Критерієм істини може бути лише практика, яка є джерелом, основою та метою пізнання. Таким чином, логічний метод здійснює перевірку непротирічності, отриманої інтуїтивним шляхом, а не доводить його істинності. Це і є свідченням того, що пізнання здійснюється за схемою: від чуттєво-сенситивного до абстрактно-логічного, далі до інтуїтивного і завершується практикою.

Слід підкреслити, що людина не тільки пізнає світ, відкриваючи нове, але й змінює, перетворює його на основі набутих знань. Вся друга, штучно створена природа чи, кажучи іншими словами, людське суспільство, вся матеріальна і духовна культура – продукт пізнання світу та його перетворення, продукт творчості.

Творчий характер носить і саме пізнання, і практична діяльність, в основі якої лежать її результати.

Творчість проявляється і в русі пізнає думки невторованим шляхом, і в продуктах праці, перш за все в техніці, що відрізняються новизною, в оновленні різних сторін неосяжного світу матеріальною і духовною культурою.

Світ творчості нескінченно різноманітний, як різноманітна сама духовна і практична діяльність. Новаторство і новації – необхідна сторона розвитку та пізнавальної, теоретичної і перетворюючої, практичної діяльності людей, розвитку суспільства в цілому.

Основними видами творчості є наукове, винахідницької, політичне, організаторські, філософське, художнє. міфологічне, релігійне, повсякденно-побутове.

У кінцевому рахунку в основі творчості і творчої діяльності лежать суспільні потреби, а якщо йти далі, то протиріччя, що виникають у науковому пізнанні й практичної діяльності, вирішення яких передбачає вихід за межі досягнутого рівня знань або за рамки існуючого рівня техніки і технології і т. д.

Так, вирішення протиріччя між фактом сталості швидкості світла і основоположні класичної механіки викликало до життя теорію відносності, протиріччя між зростаючими характеристиками міцності матеріалів і застарілими неефективними методами їх обробки породило нові технології – електрохімічну, технологію обробки металів у стані надпластичності і т. д.

Часто точки росту наукового знання виникають на кордоні – новий емпіричний факт і нездатність старої теорії пояснити його.

В області технічного розвитку подібні точки зростання пов'язані з протиріччями між старою технологією і новою технікою, старої технологією і новими характеристиками конструкційних матеріалів і т. д.

Другий дуже важливий момент – свобода критики, творчих дискусій, обміну і боротьби думок. Що б там не було, монополія на істину в останній інстанції і творчий пошук в науці – речі несумісні. Саме така ситуація мала місце в суспільних науках за часів культу особи Сталіна та й в епоху застою.

Нарешті, передумовою і умовою творчості є розвиток необхідних для цього здібностей, зокрема, уяви, особливо продуктивного, здатності формування нового наочного або наочно – понятійного образу, моделі потрібного майбутнього і т. д.

Один із засобів розвитку уяви – прилучення до мистецтва. Характерно, що багато видатні вчені, інженери прямо вказували на ту роль, яку мистецтво грало в їх наукове та технічне творчості.

Саме розвинене творча уява виступає в якості засобу прориву традиційних уявлень, виходу за їхні межі. Будучи злитим з мисленням у органічну єдність, творча уява посилює продуктивну потужність мислення, розширює простір продуктивного пошуку.

Завершуючи розмову про творчість, не можна обійти питання про природу інтуїції і її ролі у творчості.

Інтуїцію часом трактували як щось таємниче і мало не надприродне. І хоча механізми інтуїції до теперішнього часу вивчені недостатньо, однак її науковий аналіз вимагає позбавити це явище ореола таємничості.

Роль інтуїції у творчому процесі важко переоцінити. Про це свідчать думки видатних вчених. Так, А. Ейнштейн стверджував, що справжньою цінністю є по суті тільки інтуїція. У свою чергу інший великий фізик Луї де Бройль писав: «Таким чином (разючу протиріччя!),