Історія грошей та фінансів

Предмет:

Фінанси

Тип роботи:

Навчальний посібник

К-сть сторінок:

164

Мова:

Українська

Оцінка:

різниці між оцінною вартістю податку і реальною величиною податкових надходжень. Зразком різноманіття та “тоталітарного” характеру податків в місті Кельні служить оподаткування кельнського пива в період між 1370 і 1513рр. В податкових розписах того часу зафіксовано шість різних форм податків і, за невеликими виключеннями, така ж кількість нарахувань, що підвищують ціни на пиво. Наприклад, місто стягує виробничий податок — “пивний пфеніг”, запрошує вносити гроші в казну споживача, який з 1414р. платить “бюргерський солодовий пфеніг”. Правда, ставка його була нижчою за ставку введеного тоді ж “солодового пфеніга пивовара», який стягувався з пивоварів-професіоналів. Схитрувати, купуючи імпортне пиво, одночасно будучи торговцем і споживачем, не вдавалося: місто вимагало внесення імпортного мита, яке звичайно виявлялося вище за податок на міське пиво. На червоне пиво в 1471 р. ввели спеціальний акциз (Keuteakzise).

“Вам, дотепникам, дозвільним і капризним

Досить знущатися над акцизним.” — писав шотландський поет Роберт Бернс.

В Швеції облік податків ведеться з XVI ст., з часів вікінгів.І всі відомості про податкоплатників тієї пори збереглися в архівах цього одного з найстаріших королівств світу до сьогоднішнього дня.

Існували так звані весільні мита, які серви повинні були платити своїм панам. Ці мита зв'язуються з феодальним правом першої ночі (jus primae noctis), тобто грошовий викуп цього права.

Коли обидва наречених належали одному пану, мито називалося “maritagium” “manage”. Коли ж чоловік і дружина належали різним панам, мито називалося “forismaritagium” (буквально — “позашлюбне”), звідки французький термін “formariage”. Це “позашлюбне” мито було звичайно вищим простого “шлюбного”, оскільки відхід жінки з маєтку унаслідок шлюбу з чужим сервом завдавав збитку пану. Спочатку мито forismaritagium було досить високе, але з кінця XII ст. воно знизилося і не перевищувало 5 су.

Шлюбні мита були поширені не тільки у Франції, а і в Росії в питомий час і пізніше, і в Німеччині у феодальний час, де вони позначалися німецьким словом Bumede, відповідним латинському maritagium, проте значення якого не зовсім ясно, тільки припущення.

ТЕМА 5. ФОРМУВАННЯ ГРОШОВО-ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ КИЇВСЬКОЇ РУСІ

5.1. Вплив іноземних грошових систем на формування грошового обігу в Давньоруській державі.

5.2. Виникнення та еволюція гривні.

5.3. Зародження кредитно-банківських відносин у Київській Русі.

5.4. Податкова система Київської Русі.

Київська Русь – перша українська держава. Про це свідчить величезна кількість історичних, археологічних, лінгвістичних, етнографічних, антропологічних даних. Розвиток і функціонування держави великою мірою визначалися товарно-грошовими відносинами, станом внутрішньої та зовнішньої торгівлі. Це, у свою чергу, значно залежало від ефективності та якості грошово-кредитної системи, яка була необхідним елементом товарної економіки і економічно-торговельних стосунків з іншими державами.

Усе це в сукупності стимулювало появу і розвиток національної валюти у вигляді гривні, виникнення якої було об’єктивною необхідністю. Цей факт фіксують дослідники давньоукраїнської господарської історії. Незважаючи на це, грошова система, кредитні відносини, зародження банківництва в Київській Русі досі належно не вивчені, що створювало певні труднощі при розкритті окресленої проблеми.

5.1. Вплив іноземних грошових систем на формування грошового обігу в Давньоруській державі

Згідно з твердженням окремих дослідників, обмін на українських землях тривалий час здійснювався за допомоги іноземних грошей, які, до речі, нерідко переробляли на прикраси. Крім того, можна було скористатися натурообміном, тобто своєрідним бартером, якщо казати сучасною мовою. В Київській Русі природа була дуже щедрою і люди завжди знаходили еквівалент для обміну, якщо хотіли придбати якесь благо на внутрішньому ринку чи в іноземців-купців.

Одначе шкури, зерно, хутро, віск та інші продукти не могли довго бути засобом обігу, бо їм властиві всі вади й незручності, які виникають в обмінних відносинах на натурально-речовій основі. Натуральні розрахунки поступово витручувалися грошовими одиницями. Так, учені вважають, що арабські дирхеми майже два століття користувалися довірою у слов'ян-українців.

Дирхем — срібна арабська монета, запроваджена наприкінці VII ст. (близько 692—696 рр.). Початкова маса дирхема — 3,9 г, вартість — 1/10 динара. Згідно з каноном ісламу на монеті не було зображень. Ці монети часто називали куфічними — від особливого виду письма, яке виникло в містах аль-Куфі та аль-Басра наприконці VII ст.

Значні масштаби карбування та висока якість дирхема сприяли тому, що ця монета швидко поширилася на всій території Арабського халіфату від Індії та Басри аж до Іспанії. Висока якість, значна тривалість періоду карбування зумовили наявність великоії кількості різновидів дирхемів. Вони різнилися формою, зовнішнім оформленням, масою та пробою металу. В середньому маса дирхема у X ст. становила близько 3 г., але траплялися монети діаметром 38—45 мм і масою понад 11 г.

Рис. 5.1. Срібна арабська монета - дирхем

Період найбільшого поширення дирхемів на території Західної, Східної та Північної Європи – початок IX — середина X ст.

Крім арабських, на давньоруські землі надходили візантійські та західноевропейські монети. Саме візантійські соліди стали прототипами для майбутніх монет руських князів. Дослідники вважають, що в той час, коли номізми (соліди) обслуговували лише міжнародну торгівлю, інші візантійські гроші (срібні міліарисії та мідні фоліси) мали обіг на внутрішньому ринку Київської Русі.

На Кубані виникає Тмутараканське князівство,