Історія грошей та фінансів

Велика кількість жорстоких податків мала свої важливі соціальні наслідки. І хоча історикам випадково відомо лише небагато даних про розміри податків в сільській місцевості, деякі з них справляють сильне враження. На початку IX ст. стягувався з кожної людини так званий податок на вогнище, складав дві срібні монети, що відповідає шостій частині золотого соліда. За орні угіддя стягувався податок, розмір якого досягав 1/24 частини вартості цієї ділянки, яка, у свою чергу, визначалася її якістю.

Проте відомо, що податкові ставки залишалися незмінними навіть у неврожайні роки і в тих випадках, коли ворожі війська спустошували поля.

В якнайдавніших державах германців (наприклад, в державі франків) фінанси не були налагоджені, державні доходи не відділялися часто від особистих доходів короля, були випадкові, але все-таки існували. Були введені податки у вигляді дані і мит, час від часу збиралися на користь держави контрибуції. Все це указує на крайню слабкість податкової системи, але припускає її наявність.

У 843 р. держава франків розпалася на три частини: королівство Францію, королівство Німеччину і королівство Італію (разом з Лотарингією). В першому королівстві (Франція) було три королі, з яких кожний володів лише частиною території і боровся один з одним. Через 45 років замість трьох основних королівств виявилося вже сім. Дроблення держави цим не закінчилося. Найбільші землевласники — феодали першого порядку (герцоги, дюки, графи) не тільки вивільнялися з-під влади королів, але й вимагали нових, виняткових прав, що ставили їх в майже незалежне від королів положення. Одним з найбільш яскравих виявів такої незалежності був “імунітет” — відмова короля від втручання в дії крупного землевласника, оскільки він розпоряджався в межах належної йому території.

“Імунітет” міг бути повним, але міг бути і частковим, якщо король добровільно відмовлявся тільки від деяких своїх прав, наприклад, від права збору податків, поступаючись цим правом феодалу в якості “лена” — подарували — на певних умовах.

В одній з хронік 604 р., складеній в Бургундії, що входила в склад Франкськї держави, записано: “Щоб Бертольд швидше знайшов свою смерть, його послали у (визначені) краї і міста (королівства) з дорученням... стягати податки”.

Сучасники добре розуміли, про що йдеться. Бертольд, мажордом і один з могутніх людей в державі, якою правив король Теодоріх, нажив собі ворогів в особі королеви Брупгильди і її улюбленця. Бажаючи прибрати мажордома з свого шляху, самій не вдаючись до сили, вона нібито вимусила короля, як вважає хроніст, використовувати своє право оподаткування і руками Бертольда збирати податі.

У франкській податковій системі багато в чому простежується спадкоємність римської практики, особливо в назвах і позначеннях. Такими поняттями, як tributum census або functio іменуються податки і податі як в піздньоантичній римській провінції, так і у Франкській державі раннього середньовіччя. Такі найважливіші види податків, як поземельний податок і подушна подать також були відомі ще з часів римлян, їх же стягували і у Франкській державі.

Поземельний податок стягували звичайно в грошовій формі, рідше — в натуральній, причому, за свідченням сучасників епохи королів династії Меровіпгов, платники податків були зацікавлені в перетворенні натуральних зобов'язань в грошові вимоги. Для підтримки авторитету своїх ухвал, а також для збільшення доходів феодали пильно стежили за виконанням своїх ухвал і карали за кожне їх порушення. Феодали встановили відповідальність общин за провину окремих осіб. При розкладці оброку, при визначенні величини панщини кругова порука забезпечувала феодалу своєчасне виконання повинностей.

Зі всіх феодальних доходів судові були найзначнішими. Дохід приносили мита, штрафи, конфіскації. Мита стягалися не завжди з винного: якщо сторони мирилися, не чекаючи судового засідання, вони повинні були обидві платити судові мита.

При існуючій системі штрафів, викупів, конфіскацій королі і їх представники на місцях не тільки нічого не втрачали від злочинів, але нжжддавіть був встановлений, як помітив один французький історик “своєрідний державний податок за злочин, що дає величезний дохід, який аніскільки не зменшувався з часом”.

У 1147 р. у відповідь на відвоювання мусульманами Едесси в 1144 р. був проголошений Хрестовий похід, в якому вперше взяли участь королі. Також вперше в ході його підготовки король Франції Людовик VII зробив спробу підтримати задум додатковими податками.

Перший указ про стягування загального додаткового податку на користь держав хрестоносців був виданий в 1166 р. англійським королем Генріхом II і французьким королем Людовиком VII. Указ Генріха II свідчить: Для захисту і підтримки церкви і земель на Сході кожний житель короля Генріха зобов'язаний в поточному 1166 році з кожного виду рухомого майна, нехай це золото або срібло, виключаючи коштовні камені, або тварини і монети, або що-небудь інше, окрім парадного одягу, рівно як і доходів, вносити по 2 пфеніги з кожного фунта, а в подальші 4 роки — по 1 пфенігу з кожного фунта. Те ж саме йому належить робити і відносно оброблюваних угідь і виноградників з таким розрахунком, щоб не включалися понесені на їх обробку витрати. Ті