Історія Харківського іподрому

Перед самим призовим стовпом Воронков, який зберіг сили коня, впевненим посилом штовхнув Фогабалла і легко, без хлиста прийшов першим, на корпус випередивши Перкуна [3].

Відродження іподрому почалося у 1896 році завдяки ініціативі харківського поміщика І. М. Ільєнка – талановитого спортсмена, тренера, селекціонера, справжнього фаната чистокровних верхових коней [3]. Стараннями фанатів кінного спорту – Ільєнка, Гендрикова, Кудашева та інших впливових осіб – іподром зазнав окремих змін, зокрема – у 1899 році були розділені скакове і бігове кола. Харківський скаковий іподром славився високоякісною трав’яною доріжкою – кращою у дореволюційній Росії і надавав можливість більш раннього початку і пізнішого закінчення скакового сезону, ніж у Москві та Царському Селі. Споруди скакового іподрому були побудовані у 1900-1906 рр. харківським архітектором О. М. Гінзбургом (рис. 1). Іподром був дуже вдало розташований у центрі міста, мав зручні під’їзди і приваблював кіннозаводчиків високою вартістю призів.

Біговий іподром носив характер аматорського, місцевого значення, проте з 1907 року у перегонах почали приймати участь відомі московські наїзники, приваблені високими призовими сумами, програма ставала все більш цікавою, територію іподрому поліпшували.

Крім випробувань коней, Харківський скаковий іподром використо-вувався для проведення різноманітних міських заходів, виступів, шоу.

 

 

Одним із підтверджень різноманітного використання є те, що на Харківському іподромі 14 травня 1911 року пройшов перший публічний футбольний матч у місті між першою міською командою «Фенікс» і службовцями заводу Гельферіх-Саде (матч завершився перемогою харківської команди з рахунком 3: 1).

Для надання біговому іподрому більш привабливого вигляду, у 1907 році було розпочато будівництво нової трибуни Харківського іподрому, і 6 червня 1914 року відбулося її урочисте відкриття. Ця будівля – одне з видатних витворів харківського архітектора М. -З. Харманського, побудована у стилі романтичного модерну [2]. Приміщення трибуни було настільки привабливим і містким (до 450 осіб), що у ньому навіть проводили урочисті офіцерські бали з феєрверками. Одночасно на іподромі були побудовані стайні з денниками, робочі доріжки, кузня.

Під час Жовтневої революції 1917 року і Громадянської війни Україна втратила майже усе поголів’я племінних коней, іподром припинив свою діяльність. Харків у ті часи пройшов через бурхливі історичні події. У грудні 1917 року проголошена радянська влада в Україні. Починаючи з лютого 1918 року, Харків був оголошений столицею Донецько-Криворізької республіки і пробув нею до квітня того ж року. У травні-листопаді 1918 року – місто перебувало під окупацією германських військ і під владою гетьмана Скоропадського, а з листопада по грудень 1918 року – під владою УНР. З січня по червень 1919 календарного року – під радянською владою у статусі столиці УРСР. Починаючи з 24 червня до 12 грудня 1919 року, Харків перебував під контролем Білого руху у статусі столиці Харківської області Збройних сил Півдня Росії. У грудні 1919 року у місті втретє була встановлена радянська влада і Харків знов був оголошений столицею УРСР.

Зі стабілізацією влади у Харкові у жовтні 1921 року знову було відкрите скакове коло Харківського іподрому, де провели перші у республіці повоєнні скачки. Харківський іподром тих років був єдиним у республіці кінноспортивним комплексом, здатним проводити скакові випробування.

У зв’язку з відновленням випробувань, була організована Харківська тренконюшня з рисистим і скаковим відділенням, що пізніше стала базою проведення Всеукраїнських кінноспортивних змагань.

З 1924 року до іподрому почали масово прибувати молоді коні верхових та рисистих порід, а технологічний процес тренінгу та випробувань почав працювати на повну потужність. У цьому ж році новий рекорд Харківського іподрому встановив американо- орловський Гільдеєць, 1919 р. н. -2. 11, 0.

У 1930 році Харківський іподром одержав статус Всесоюзного, увійшовши у четвірку кращих іподромів СРСР поряд з Московським, Ленінградським і П’ятигорським. Випробування коней на іподромі відбувалися цілорічно.

Війна і фашистська окупація Харкова (1941-1943 рр.) нанесли іподрому значних втрат кінського поголів’я та території іподрому. Відновлення споруд і доріжок іподрому потребувало значних зусиль, втім, по закінченню війни іподром відразу запрацював, а перші повоєнні бігові випробування відбулися 15 липня 1945 року.

У 1953 році у бувшому СРСР скасували кавалерію, через що багато конярських підприємств були скорочені або перепро- фільовані. Харківський іподром і в ті важкі для конярства роки продовжував стабільно поліпшувати виробничі показники і жвавість коней. Кількість випробовуваних коней на іподромі сягала 500 голів на рік. На базі іподрому функціонувала кінноспортивна школа «Спартак», з якої вийшло не одне покоління спортсменів- кіннотників.

Не одна тисяча коней пройшла випробування на Харківському іподромі, сотні знаменитих чистокровних коней і рисаків увійшли в історію конярства нашої країни. Варто згадати як перших переможців імператорського призу, так і переможців різних призів класу 2. 10, 0 та 2. 05, 0 і жвавіше – Кролик, 1844 (Усан – Горностайка), Бистрий, 1844 (Щеголь – Кірасірша), Кролик, 1852 (Серйозний – Касатка) і таких іподромних зірок, як Гильдеєць 2. 11, 1923 (Гей Бінген – Победа), Гільда 2. 09, 4,