Історія Харківського іподрому

Предмет:

Тип роботи:

Стаття

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

1929 (Гільдеєць – Зорька), Городня 2. 05, 0, 1931 (Гільдеєць – Травка), Баядерка 2. 07, 4, 1934 (Гільдеєць – Боровинка), Поток 2. 03, 2, 3. 09, 1936 (Гравій – Прізнаніє), Гагач 2. 09, 2, 1943 (Гільдеєць – Гаківніца), Затон 2. 11, 7, 1944 (Мускат – Замісловатая), Мотор 2. 09, 2, 1945 (Пір – Могучая), Турист 2. 06, 7, 3. 15, 1947 (Тріумф – Індійка), Гладіолус 2. 01, 4р, 1968 (Окапі С – Гладь), Зачьот 2. 03, 4, 1970 (Чемпіон – Зелена Берізка), Вольфрам 2. 02, 1, 1975 (Озорнік – Времянка), Карфаген 2. 01, 9, 1981 (Фортунато – Клюква), Хорват 2. 05, 0, 1985 (Тополь – Хвойна), Руфіна 2. 03, 8, 3. 21, 1985 (Фім – Рапсодія), Прогул 2. 01, 3, 1987 (Галіфакс- Пляска), Буян 2. 05, 0, 1989 (Бім – Награда), Ганг 2. 04, 0, 1989 (Гриф – Газорезка), Морфей 2. 07, 8, 1990 (Фліпер – Мумія), Памфлет 2. 07, 6, 1991 (Фліпер – Призова),

Фортепіано 2. 08, 4, 1992 (Приказ – Феба), Піфагор 2. 04, 1, 2001 (Град – Пірога), Джим 2. 02, 8, 2002 (Малиновий Звон – Дворянка), Кулон 2. 04, 8, 2002 (Уклон – Калька).

На Харківському іподромі виступав Всесоюзних рекордист – орловський жеребець Откпік, сір., 1952 р. н. (Отбой – Конвенція) Запорізького кінного заводу, який під керівництвом майстра- наїзника М. Б. Синяєва у трирічному віці встановив рекорд для жеребців на 1600 м – 2. 07, 0 і у 4-річному віці на 2400 м – 3. 13, 0, переможець призу Дербі 1956 року.

Знаменитий син Откліка – суперчемпіон, Всесоюзний рекордист, Чемпіон орловської породи – Піон 2. 00, 1, виступавши у Харкові, виграв призи Улова, Зимовий Орловський, Великий трирічний Орловський, Великий трирічний відкритий, Будущності, П. М. Кулєшова, Великий зимовий, Барса.

У 60-70-х роках XX сторіччя складові системи Харківського іподрому набули сучасного вигляду – були добудовані стайні, виробничі і житлові приміщення, облагороджена територія. З західного боку до іподрому примикає парк відпочинку і лісовий парк. Споруда іподрому двоповерхова. На першому поверсі – великий зал для відвідувачів, по периметру розміщувались каси тоталізатора. Зал і каси освітлювались люмінесцентними лампами і природним світлом за рахунок вітражу впродовж усього залу шириною у 4 метри. Фронтальну частину споруди з обох боків замикають дві башти, де розміщувались адміністративно- господарські служби.

Загальна площа іподрому, становила 20, 3 га з 7 стайнями на 222 денники, ветеринарним лазаретом на 10 денників, ветеринарним карантином на 22 денники, гаражем на 6 боксів, двома навісами для транспорту, приміщеннями для зберігання грубих кормів. Для тренінгу і випробувань коней рисистих порід на іподромі облаштовані три бігові доріжки: перша і третя – з природним покриттям, друга – зі шлаковим – для виступів за будь-якої погоди. Довжина першої доріжки – 1067 м, ширина -18 м, довжина другої – 847 м, ширина -10 м, довжина третьої – 600 м, ширина -6 м. Довжина фінішної прямої – 150 м. Максимальне поле коней на першій – найширшій доріжці – 8 голів. На підсобному господарстві іподрому вирощували корми, кількість яких повністю задовольняли потреби годівлі коней.

До розпаду СРСР Харківський іподром залишався одним з провідних іподромів держави і приймав Всеукраїнські кінно-спортивні змагання. На Харківському іподромі випробовувались коні з кінних заводів Росії, України, Білорусії, Литви. На іподромі відбувались традиційні щорічні матчеві зустрічі наїзників

Харківського і Московського іподрому.

На іподромі працювало більш ніж 150 осіб, в тому числі більш ніж 60 наїзників різних категорій. Іподром був також і базою навчань і екскурсій студентів, іноземних туристів.

З 1980-х років і до закриття іподрому у січні-лютому ДТСААФ Харківської області традиційно проводило на території іподрому змагання з кільцевих автоперегонів «Метелиця» (пізніше – «Українська хуртовина»), які приваблювали багато відвідувачів.

У 1988 році коней на випробування представили 35 господарств, в тому числі провідні кінні заводи СРСР – Московський (19 гол.), Прилєпський (9 гол.), Пермський (11 гол.), Хреновський (25 гол.), Чуваський (17 гол.), «Культура» (27 гол.), Лаврівський (14 гол.), Злинський (21 гол.), Локотський (7 гол.), Чесменський (17 гол.), Завивалівський (11 гол.), Омський (21 гол.), Єланський (11 гол.), Кокчетавський (12 гол.), Гомельський (17 гол.), Дібрівський (21 гол.), Запорізький (43 гол.), Лимарівський (16 гол.), Уфимський (24 гол.) та інші.

Починаючи з 1991 року, іподром поступово втрачав виробничу базу, тренерський склад, поголів’я коней, а звідси і щорічну кількість заїздів (табл.) [4].

Динаміка випробувань коней на Харківському іподромі за 1998-2008 рр.

У цей період іподром вступив у найскладніший період своєї історії – різко зменшилась кількість відвідувачів і зацікавленість щодо іподромної індустрії взагалі, знизився обіг тоталізатору, а згодом тоталізатор взагалі був заборонений в Україні. Надання коштів на утримання коней на іподромі припинилося. У 2000 році іподром збанкротував і Міністерство аграрної політики видало наказ про його реорганізацію.

У 2005 році територія іподрому була передана в оренду ТОВ «Харківський кінний завод», який здійснив масштабну реконструкцію споруд. У тому ж році були проведені святкові кінноспортивні змагання, які відвідали багато харків’ян на чолі з першими особами області.

У вересні 2008 року на іподромі відбулися останні випробування рисистих коней.

Сьогодні територія і споруди Харківського іподрому використовується як база для утримання та тренування коней української верхової породи ТОВ «Харківський кінний завод».

Висновок

Харківський іподром як і більшість державних конярських підприємств, переживає важкий період, перш за все – через відсутність фінансування. Найбільша ж проблема в тому, що ряд служб держави не бачить сенсу в утриманні такого славетного кінноспортивного комплексу як Харківський іподром. Як не бачить воно сенсу і у розвитку кінного спорту і вітчизняного рисистого кіннозаводства взагалі, особливо у вирощуванні, тренуванні і випробуванні видатних коней галузі, на якій країни усіх континентів одержують немалі прибутки.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Пономаренко Н. Н. К 150-летию Харьковского ипподрома / Н. Н. Пономаренко. – Харьков. – 1998. – 84 с.
Лейбфрейд А. Ю. Харьков. Архитектура, памятники, новостройки / А. Ю. Лейбфрейд, В. А. Реусов, А. А Тиц. – Харьков: «Прапор», 1985.
Ильенко М. И. Значение чистокровной английской лошади и испытаний для заводского материала / М. И. Ильенко // Труды Первого Всероссийского Съезда коннозаводчиков. – М., 1930. Т. 2. – С. 173.
Звіти про випробування племінних коней рисистих порід наХарківському іподроми983-2008 рр. является источником финансирования отрасли коневодства и ряда специальных программ.