Історія крісла

 

Крісло – меблеве виріб для сидіння однієї людини, зі спинкою, з підлокітниками. [1]. Для виявлення особливостей сучасних меблів необхідно познайомитися з характерними прикладами створення меблів в основні періоди її розвитку.

До найдавніших зразків, що дійшли до нашого часу, відноситься меблі Стародавнього Єгипту (рис. 1). Єгипетську меблі відрізняють простота форми, вигнуті лінії (ніжок, спинок, крісел і т. д.), декоративні вставки із золота, кольорової емалі і слонової кістки здебільшого із зображеннями рослин. Основними меблевими виробами в Єгипті були табурети – доладні і на чотирьох вертикальних ніжках, крісла і парні сидіння на ніжках у вигляді левів лап і бичачих ніг. Особливими прикрасами і розкішшю відрізнялися трони фараонів. Спинки тронів покривалися наскрізний символічної різьбленням зі слабким рельєфом. Широко застосовувалися прокладки з дорогоцінних металів з кольоровою емаллю.

Меблі, вживається в Стародавній Греції (рис. 2) в повсякденному житті, відрізнялася простотою та зручністю. Вона свідчить про вміння поєднувати утилітарні початку з справді художньою формою, проявляється давньогрецькими майстрами не тільки в архітектурі, але й у художньому ремеслі. Грецькі стільці зазвичай мали прогнутися, широко розставлені ніжки і вигнуту спинку з широкою увігнутою перемичкою у верхній частині. Для зберігання одягу та іншого майна грекам служили скрині і скрині, дуже прості по контурах. Дорогоцінні убори та дрібні речі вони тримали в невеликих скриньках. Особливо характерною меблями греків було кліне – досить високе ложе на чотирьох масивних ніжках, зазвичай профільованих і багато прикрашених інкрустацією.

На стиль меблів Стародавнього Риму (рис. 3) сильно вплинула культура Греції, країн Сходу і Єгипту. Для давньоримської меблів характерно велика кількість прикрас, рясна орнаментика. В орнаменті зображувалися рослини, люди й тварини. Особливістю орнаменту були військові атрибути.

 

Рис. 1. Приклади меблів Стародавнього Єгипту: а – головний лава, б – трон; в – крісло; г – рама ліжка

 

Давньоримську меблі підрозділяють на два основних типи: дерев'яну, прикрашену різьбленням, позолотою, інкрустацією з дерева, емалі, фаянсу, золота і срібла; декоративну нерухому з білого або кольорового мармуру з мозаїчними дошками на столах. Крім того, меблі виготовляли з бронзи, а також плели з вербових прутів.

Основними виробами давньоримської меблів були стільці чотирьох типів. Для посадових осіб Римської імперії – консулів і преторів призначалися курульні крісла з квадратним сидінням і ніжками Х-образної форми. Спочатку курульні крісла робили доладними, потім їх стали постачати спинками. Для вищих посадових осіб і громадян, що мали особливі заслуги, призначалася лава з подвійним сидінням-біцелліум. Крісло з високою спинкою для голови сім'ї називалося соліум. Для жінок виготовлялися особливі стільці зі зручною напівкруглою спинкою – катедрою.

 

Рис. 2. Приміром меблів Стародавній Греції: а – крісло в театрі, б – стілець; в – ложе

 

Романський стиль (рис. 4) панував в Європі до початку XIII століття. Меблі, якою користувалася основна частина населення в цю епоху, була проста і навіть примітивна. Основне поширення набули грубі столи, табурети на трьох і чотирьох ніжках, лави. Перше місце серед предметів побуту належало скрині, який використовувався як стіл, стілець, ліжко, а в основному як шафа. Скриня зберіг своє призначення аж до XVIII століття. Меблі для сидіння (крісла, лави) робили з наборів точених стрижнів. Крім звичайних стільців і крісел на чотирьох ніжках був поширений точений триногий табурет. Меблі забарвлювалася в яскраві кольори.

 

Рис. 3. Приклади меблів Дрмнего Риму: а – крісло, б – столик; в г курульних табурет; г – опори столу

Матеріалом для виготовлення меблів служили ялина, кедр і дуб. Меблі романського стилю зустрічалася в будинках селян аж до XVIII століття і навіть у XX столітті частково зберегла його основні риси. З плином часу народна меблі декілька полегшує пропорції, звільняючись від зайвого запасу матеріалу.

З XIII століття спочатку в архітектурі, а потім в меблів поширюється готичний стиль. Форми меблів повторюють форми архітектури (рис. 5) у вигляді тонких колон і орнаменту. З'являється филенчатая меблі з рясною різьбленням. Особливий розвиток меблеве справа отримує в XV столітті на півночі Франції, в містах Фландрії. Сидіння стільців набувають різноманітні форми – круглу, прямокутну, багатогранну.

 

Рис. 4. Приклади меблів в романському стилі: а – крісло, б – шафа; в – скриня

 

Характерною різновидом готичного крісла стає скриня, до якого була прироблена дуже висока глуха спинка з глухими локотниками. Сидіння влаштовувалося зазвичай підйомним. Окремі частини крісел, особливо кутові елементи, що є основою конструкції, багато прикрашалися. Всі меблі, як правило, виготовлялася з деревини дуба. Для пізньої готики характерне поєднання різьби з розписом і позолотою. Готичний стиль в меблях характеризується значними місцевими відмінностями. Найбільшим вишуканістю пропорцій, прикрас, а також домірністю частин відрізнялася французька меблі.

 

Рис. 5. Приклади меблів в готичному стилі: а – крісло: б – лава; в – скриня

 

Найбільше готичний стиль в меблях був поширений в Англії. В кінці XV століття там на готичної конструкції з'являються класичні деталі, в результаті чого утворюється змішаний стиль, перехідний від готики до ренесансу і одержав найменування стилю Тюдорів.

Виниклий у другій