Історія крісла

В епоху раннього Відродження в боротьбі з готичними формами на класичній основі створюються нові канони. Нове мистецтво виникає у Флоренції. В епоху раннього Відродження центрами меблевого мистецтва також були Болонья, а потім Сієна.

 

Рис. 6. Приклади меблів mioin Відродженні (Італія) : а – крісло Савонароли; б – лава-касапанка; в – крісло Данте

 

Меблі цього періоду відрізняється простотою форм і деталей. У стільцях і кріслах панує пряма лінія. Велике значення надається профілізації виробів, відроджуються класичний акант й інший рослинний орнамент, а також зображення тварин. Найпоширенішим матеріалом є деревина горіха. Широко застосовується різьблення, дерев'яна інкрустація, а також позолота і розпис, яка часто виконується видатними майстрами. Наприклад, над розписом весільних скринь (касові-не) – найбільш поширеним меблевим виробом – працювали такі великі художники, як Сандро Ботічеллі та ін Поряд з весільними скринями використовувалися скриня-лавка зі спинкою і масивними підлокітниками і креденца – низький буфет з дверцятами та ящиком, а також стільці з Х-про-різними ніжками.

Меблі Високого Відродження стає багатшим прикрашеної. Класичні форми меблів набувають більшу різноманітність. Поширюються деталі у вигляді левів лап, масок, фігур людини і тварин. У XVI столітті для прикраси меблів застосовують різнобарвну мозаїку з деревини різних порід, якою покривають не тільки лицьову, але і внутрішню сторону шаф.

 

Рис. 7. Приклади меблів епохи Відродження (Франція) : а – шафа, б – ліжко: в – стіл; г – стілець; д – крісло

 

Стільці роблять двох типів: з чотирма прямими ніжками квадратного перетину, задніми стійками, що переходять у пряму спинку, з'єднаними двома або трьома поперечинами, пишними дошками; з восьмигранним сидінням і різьбленими опорами – дошками замість ніжок. Спинки стільців і крісел оббивають килимами, тисненої шкірою, оксамитом і парчею. Сидіння обробляють бахромою. Центр меблевого виробництва в епоху пізнього Відродження з Флоренції переміщається в Рим, де виготовляється багато прикрашена меблі (наприклад, бюро папи Павла III).

У французькому Відродженні (рис. 7) в XVI столітті також розрізняють два періоди: перший відносять до років царювання Франциска I, другий – Генріха II. Меблі першого періоду характеризується поєднанням пропорцій, близьких до готичним, з італійським орнаментом і класичної профілюванням. Другий період є зрілим французьким Відродженням і характеризується поширенням у формах і прикрасах класичних елементів. У більш пізній період різьба стає багатшим, з сильним рельєфом. Характерно використання замість колонок складних різьблених балясин і каріатид. Значного поширення, знаходить прийшов з Італії разгібной табурет з масивними дугами. Остання чверть XV! століття дає нові зразки меблів, в яких рясна різьба поєднується з інкрустацією і складними фігурними фільонками.

 

Рис. 8. Приклади меблів в стилі бароко (Голландія) : а – шафа, б – комод; в – крісло

 

Меблі оббиваються темним оксамитом з великими візерунками. Крісла забезпечуються вертикальними ніжками, вигнутими або пірамідальної форми з кувшинообразную розширенням у верхній частині. Ніжки табуретів часто розміщують по діагоналі. Згинаються форми ніжок закінчуються розходяться в різні боки завитками.

Стиль бароко з Італії поширюється по всій Європі. Спочатку цей стиль з'являється в Антверпені (з 1620 р.), потім проникає в Голландію (близько 1630 р.), де здобуває специфічні риси (рис. 8). У Німеччині він розвивається після закінчення тридцятирічної війни і носить сильний відбиток впливу голландської меблів. У Франції стиль бароко отримує розвиток в роки царювання Людовіка XIV. Серед видатних майстрів меблів того часу особливе місце належить сімейству Буль (засновник фірми Андре-Шарль Буль і його сини Жан, П'єр і Карл). Часто меблі епохи Людовика XIV називають меблями в стилі Буль. Ці меблі при відносній простоті форми відрізнялася деякою ваговитістю і достатком орнаментації у вигляді панно, композиції яких включали квіти, стрічки, що переплітаються завитки.

Крісла, стільці і дивани в цю епоху роблять з високими спинками, що закінчуються напівкруглим верхом вище голови сидячої. Меблі для сидіння оббивають тканиною, прикріпленою цвяхами, і прикрашають бахромою по нижній каймі сидіння. Ніжки стільців і крісел виготовляють двох видів: пірамідальні з профілюванням і у формі літери S, кінці яких прикрашають кантом з листя. Декоративна тканина за спеціальними малюнками для спинок і сидінь виготовлялася на королівських мануфактурах Бове і Обюссон. Основним матеріалом для меблів служили дуб, горіх і чорне дерево.

 

Рис. 9. Приклади меблів у стилі рококо (Франція) : а – письмовий стіл, б – кушетка; в – комод; г – крісло

 

На кордоні XVII і XVIII століть у стилі Людовика XIV спостерігається тенденція до полегшеним формам і вигнутих ліній.

Меблі стилю Людовика XIV змінилася спочатку меблями перехідного періоду – регенстві, який припадав на першу чверть XVIII століття, а потім меблями в стилі рококо (рис. 9).

Для меблів періоду регенстві притаманні основні риси меблів стилю Людовика XIV, проте її форма і декоративне оздоблення полегшуються. Класичні орнаменти замінюються легкими рослинними арабесками. Композиція вирішується шляхом вільного поєднання