Історія, наукові здобутки і роль Наукового Товариства ім. Т. Шевченка

 

 

Наукове Товариство ім. Т. Шевченка своєю появою завдячує спільним зусиллям східно- та західноукраїнських наукових і культурних діячів. Якщо в царській Росії після Валуєвського циркуляру для розвитку навчальної термінології склалися вкрай несприятливі умови, то в західноукраїнських землях розпочалося інтенсивне створення різноманітних культурних і освітніх товариств, які сприяли розвиткові української науки й розбудові української наукової мови. Тогочасні розбудовники фахових терміносистем інколи вважали, що наукові праці діячів НТШ нав’язують мові недоречні «ковані слова». Як правило, на початкових етапах терміни є надбанням індивідів – творців наукової мови. Причина того, що національна наукова література на початкових етапах її творення не всім зрозуміла, полягає, як роз’яснював І. Стешенко, не в мові: «Наукові Записки пишуться для спеціалістів, і було б прекрасно, коли навіть селяни їх розуміли, але тепер се неможливо. Діло тут не в мові, а в неосвіченості, а мова переймається разом з вищою думкою». Час показав, що діяльність Наукового Товариства ім. Т. Шевченка йшла в руслі з часом: сприяла розвиткові української мови, виробленню й становленню навчальної термінології. У більшості передмов до праць учених НТШ знаходимо основні положення, якими керувалися автори: незадовільний стан шкільної навчальної термінології з природничо-математичних дисциплін, недостатня кількість підручників із належною термінологією. НТШ займалося переважно термінами природничо-математичних дисциплін. У 1902 р. вийшли «Материяли до математичної термінольогії» В. Левицького, в передмові до яких він зазначає, що хоч у підручниках з елементарної математики П. Огоновського, Е. Савицького «можна найти добру термінольогію до математики низшої», та видати матеріали до математичної термінології необхідно, нехай навіть і не повні, тому «язикова комісія Наукового Товариства ім. Шевченка припоручила мені зладити термінольогію математичну, переважно з узглядненєм математики шкільної». Автор пропонував використовувати підручник у реальних школах, гімназіях. Підручник (словник) термінів охоплював математичну термінологію в такому обсязі, який передбачав план середніх шкіл. Термінологію геометричну В. Левицький включив у підручник з надією, що «геометрія мусить увійти в план математики шкільної». Видання «Збірника НТШ» орієнтувалось на фахового читача. У першому томі надруковано дві праці з математики В. Левицького і стаття з хімії І. Горбачевського. Остання відзначається дублетністю хімічних термінів: безподобне (аморфне) тіло, грузила (друзи) кристалів, нульові скупники (агрегати). Саме другі назви узвичаїлися сучасною хімічною термінологією, але така своєрідна синонімія відтворює пошук шляхів у творенні хімічних термінів. Перший том «Збірника НТШ» (1897) був яскравим підтвердженням цілеспрямованої діяльності НТШ у справі формування української термінології природничих дисциплін. У другому томі «Збірника НТШ» (1897) знаходимо сучасні терміни в статті з мікробіології О. Дакури: бактерії, мікроорганізм, мікроскоп, бактеріологія. За свою п’ятдесятирічну історію НТШ у Львові зуміло практично повністю створити хімічну, географічну, фізичну, біологічну, медичну наукові термінології та видати їх у вигляді словників або систематизованих матеріалів у своїх збірниках. Не всі пропоновані терміни функціонують в сучасній українській літературній мові, але основи термінології, включаючи навчальну, були закладені, причому на наукових засадах термінотворення. Одним з основних Положень діяльності Наукового Товариства ім. Т. Шевченка був підхід до термінотворення спроектований не тільки на науку, а й на освіту. В кінці ХІХ ст. хоча й неорганізовано, стихійно, але помітними темпами починає створюватись і розвиватись українська лексикографія. Саме спостереження за лексикографічними довідниками того часу дають можливість не тільки засвідчити увагу до термінів, а й можливість вичленити навчальну термінологічну лексику, однак в обмеженій кількості. Так «Малорусско-німецький словарь» Є. Желехівського і С. Недільського (Львів, 1886) фіксує такі назви: наук (аритметика, анатомія, географія, геометрія, фізика, фізиологія, фільозофія, фільольогія), речовин (азот, аміяк, водород, кварц, кисень, ртуть, хром), математичні (двочлен, знаменник, квадрат, параболя), фізики (маятник, силомір). У 1892 р. у Львові виходить невеличкий «Русско-украинский словарь» Є. Тимченка. Тут знаходимо незначну