Історія становлення акціонерного законодавства дореволюційної Росії

 

Лукач І. В.

 

Стаття присвячена історії становлення акціонерного законодавства дореволюційної Росії. В результаті дослідження зроблено висновок про невідповідність законодавчого закріплення правового становища акціонерних товариств потребам часу та наводяться авторські аргументи. Окремо аналізується сепаратне (статутне) акціонерне право.

Ключові слова: акціонерне товариство, акціонерна компанія, акціонерне законодавство, історія законодавства дореволюційної Росії, сепаратне право.

Статья посвящена истории становления акционерного законодательства дореволюционной России. В результате исследования был сделан вывод о несоответствии законодательного закрепления правового положения акционерных обществ потребностям времени и приводятся авторские аргументы. Отдельно анализируется сепаратное (уставное) акционерное право.

Ключевые слова: акционерное общество, акционерная компания, акционерное законодательство, история законодательства дореволюционной России, сепаратное право.

Lukach I. V HISTORICAL FORMATION OF CORPORATION LAW IN PRE-REVOLUTIONARY RUSSIA

The article examines the history of formation of corporation law in pre-revolutionary Russia. The study concluded that non-compliance of legislative regulation of corporations to the needs of the time as well as author arguments are given. Separate (statutory) corporate law is analyses in depth.

Key words: company, corporation, corporation law, legislative history of pre-revolutionary Russia, separate law.

Постановка проблеми. До періоду незалежності в історії України найбільшого розквіту акціонерна форма набула за часів Російської імперії. Заради справедливості потрібно відмітити, що на Західній Україні, що входила до складу території Австро-У- горської імперії, акціонерний рух набув ще більшого розповсюдження через сприятливе та прогресивне німецьке законодавство, яке було рецептовано імперією Габсбургів. На жаль, австрійське законодавство, в силу історичних причин, не справило відчутного впливу на формування сучасного акціонерного права України (хіба що в рамках загального впливу німецького права), тоді як акціонерне право Російської імперії, а особливо теоретичні розробки дореволюційних вчених мають відчутний вплив на сучасне українське корпоративне право та науку. До вивчення правового становища акціонерних товариств в дореволюційній Росії зверталися такі вчені, як: О. М. Вінник, І. Б. Саракун, О. Р. Кібенко, В. М. Кравчук, І. В. Спасибо-Фатєєва.

Мета статті полягає у реальному регулюванні норм права тогочасних акціонерних відносин та узагальненні як позитивних, так і негативних моментів у їх правовому регулюванні з позицій сьогодення.

Виклад основного матеріалу. Відмітимо, що інтерес до акціонерних компаній у державних мужів з’явився набагато раніше, ніж була започаткована перша акціонерна компанія. Так, А. І. Камінка наводив докази ознайомлення Івана Грозного з акціонерними компаніями через переписку монарха з англійською королевою Єлизаветою І, і про прожекти з боку Англії створення англійської московської акціонерної компанії [1, с. 327]. Ще за Олексія Михайловича Романова була думка створити велику компанію з виробництва китоловного промислу та добування сала [2, с. 376]. Разом з тим, складність акціонерної форми стала перепоною у прагненні російських можновладців розповсюдити нову форму підприємництва у торгівлі. Так, у дореволюційних класичних книгах з юриспруденції не раз наводилися дві такі спроби. Спочатку Петро І в Указі 1699 р. повелів купцям торгувати на зразок торгових людей інших країн через компанії. Проте, як писали голландці, їх тривога щодо концентрації великого капіталу були передчасні, оскільки «російський люд не знає, як почати таке складне підприємство» [1, с. 328-330]. Опір новим формам підприємництва чинився саме російськими купцями, які, на відміну від європейських колег, не були освіченими людьми, а дворяни не займалися торгівлею. Перший проект з заснування акціонерної компанії закінчився на етапі підписки. Це був Указ Сенату 1739 р. щодо торгівлі з Китаєм, але протягом двох років підписка так і не відбулася.

Російська компанія з торгівлі з Константинополем 1757 р. стала першою акціонерною компанією. Структура її акціонерного капіталу складалась з 200 акцій, по 500 рублів за кожну, 100 акцій роздали засновникам, а інші розповсюдили. Ця компанія проіснувала до 1762 р. через супротив козаків, які до цього вели активну торгівлю з Константинополем [1, с. 338-340].

Однак, на думку Г. Ф. Шершеневича, акціонерну справу в Росії можна вважати відкритою тільки після виникнення Російсько-Американської компанії 1798 р., яка складалася зі з’єднаних товариств, що виникли після відкриття капітаном Берінгом у 1741 р. Алеутських островів та Аляски з метою експлуатації багатства нових земель. Капітал компанії вже був, у порівнянні з першими російськими акціонерними компаніями, досить великий і складав 724 тис. рублів з розподілом на 724 акції. Важливим є факт, що акції могли вільно відчужуватися за умовою повідомлення про угоду правління компанії [2, с. 377], що свідчить про доволі вільний для тих часів обіг акцій. До того ж ця акціонерна компанія мала всі атрибути сучасних органів управління акціонерним товариством: головним господарем компанії вважалися збори акціонерів, управління справами надано чотирьом директорам, що вибиралися беззмінно.

На початку XIX століття неспроможність однієї акціонерної компанії подала привід до думки про можливість стягнути з акціонерів ту суму, яка залишилася недоотриманою з померлих або неспроможних акціонерів. Найвищий указ 6 вересня 1805 роз’яснив, що оскільки це «абсолютно противно самій суті цього роду компаній», то визнається за необхідне підтвердити щодо цього випадку те правило, що «акціонерна компанія відповідає одним складовим капіталом, а тому ні один з акціонерів її при невдачі не втрачає понад сплаченого капіталу». Цим роз’ясненням погляду на сутність акціонерного товариства