Історія становлення та розвитку інституту податкового агента

Надалі цей інститут одержав свій розвиток у зв’язку із прийняттям Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Відповідно до нього, податковий агент – це особа, на яку покладено обов’язок щодо обчислення й утримання податку з платника податків і перерахування його у відповідний бюджет. Даний нормативно-правовий акт визначав податкового агента, перш за все, як юридичну особу, її представництво, відділення, інший відособлений підрозділ, або фізичну особу, або представництво нерезидента – юридичної особи, що зобов’язано нараховувати, утримувати і сплачувати податок із доходів фізичних осіб у бюджет, і відповідати за порушення податкового законодавства. Також до цієї категорії, відповідно до вищезгаданого Закону України, були віднесені фізичні особи-підприємці і особи, що здійснюють незалежну професійну діяльність відносно заробітної плати, інших виплат і нагород своїм найманим робітникам.

Із прийняттям у 2010 році Податкового кодексу України, даний законодавчий акт втратив чинність. Таким чином, правове регулювання діяльності податкового агента знайшло відображення у кодексі. Відповідно до п. п. 14. 1. 180 п. 14. 1 ст. 14 Податкового кодексу, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб – юридична особі (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента – юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошо- вій формі) зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Податкового кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм у порядку, передбаченому ст. 18 Податкового кодексу. В свою чергу, ст. 18 Податкового кодексу податковим агентом визнає особу, на яку покладається обов’язок обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику та перераховування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Вони прирівнюються до платників податку і мають права та обов’язки, які встановлені Податковим кодексом для платників податків [10].

Зокрема, податкові агенти реалізують свої функції при справлянні екологічного податку (за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива), а також туристичного збору.

Отже, інститут податкових агентів зумовлений необхідністю держави здійснювати поточний фінансовий контроль за діяльністю платників податків, так як податкові органи не мають можливості оперативно і постійно контролювати фінансово-господарську діяльність платників податків і зборів.

Висновки. Аналізуючи вищевикладене, ми можемо виділити такі етапи становлення та розвитку інституту податкового агенту:

• І етап – становлення інституту податкового агента за часів Київської Русі, Галицько-Волинської держави та Великого князівства Литовського (проведення податкової реформи у 947 р. та введення посад – постійні князівські агенти – збирачі данини; укладення «Руської Правди» та існування княжих агентів; розвиток інституту податкових агентів за часів Київської Русі,
• Галицько-Волинської держави та Великого князівства Литовського) ;
• етап – розвиток інституту податкового агента за часів існування Речі Посполитої;
• етап – податковий агент у часи Гетьманщини і Російської імперії (затвердження у 1654 р. «Березневих статей» та передача функцій українським урядникам; використання вперше порядку справляння податку податковими агентами у 1875 р.) ;
• етап – функціонування податкового агента за часів СРСр (проголошення неп та функціонування податкових інспекцій (податкових інспекторів), структурних підрозділів і районних фінансових відділів, та передача функцій у 1956 р. сільським Радам) ;
• етап – розвиток інституту податкового агента за незалежності України (прийняття Закону України «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір»; визначення поняття та функцій податкового агента у Законі України «Про податок із доходів фізичних осіб»; прийняття Податкового кодексу у 2010 р. та врегулювання ним інституту податкового агента).

 

1. Конституція України: чинне законодавство станом на 10 лютого 2011 р. (Відповідає офіц. текстові). – К. : Алерта, ЦУЛ, 2011. – 96 с.
2. Евтушенко В. Правовое положение налоговых агентов: диссер.... канд. юрид. наук: спец. 12. 00. 14 – «Административное право, финансовое право, информационное право» / В. Евтушенко. – М., 2006. – 182 с.
3. Кропотов М. Еще о круговой поруке, крестьянских платежах и податных порядках в крестьянских обществах / М. Кропотов. – Я. : 1896. – с. 13.
4. Марискин О. Государево тягло. Налогооблажение крестьянства России во второй половине ХІХ – первой половине ХХ в. (по материалам Среднего Поволжья) / О. Марискин. – С. : Издательство Мордовского университета, 2004. – с. 107.
5. Ярошенко Ф. Історія податків та оподаткування в Україні / Ф. Ярошенко, В. Павленко. – І., 2002. – с. 24.
6. Нечай Н. «Руська правда» – податковий кодекс Київської Русі / Н. Нечуй // Вісник податкової служби України. – 2011. – с. 22-23.
7. Мельник В. Адміністрування податків в історичній ретроспективі: дослідження розвитку підсистеми адміністрування податків / В. Мельник // Фінанси України. – 2005. – № 10. – с. 42-50.
8. Цимбал Т Правове регулювання податкової системи України: автореф.. канд. юрид. наук: спец. 12. 00. 07 – «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / Т Цимбал. – І., 2007.
9. Про акцизний збір: Декрет Кабінету Міністрів України // Відомості Верховної Ради України. – 1992 р. – № 12. – Ст. 173.
10. Толстопятенко Т Налоговое право США. Терминология / Т Толстопятенко, М. Федотова // MSTAX Regulationsand Tax Terminology. – М. : Изд. центр «Ан- кил», 1996. – с. 224-225.