Історія українського права

Скорикговані – виправлені.

Скуток – дія, виконання.

Слово противу слова – на підтвердження своїх слів.

Слобідська Україна (Слобожанщина) – історична область, територія якої охоплювала сучасні Харківську, частину Сумської, Донецької, Луганської областей України і частину Курської, Білгородської, Воронезької областей Російської Федерації.

Слуги вільні – група населення, створилася в результаті звільнення окремих осіб від різного роду повинностей із покладанням на них обов'язку несення військової служби. Такі особи вважались особисто вільними, їх не можна було закріпити у чиєму-небудь підданстві і у випадку пожалування кому-небудь їх земель могли зійти з них з усім своїм майном.

Слушний – достатній, належний.

Смерди – основна маса сільського населення.

Смильное – незаконний зв'язок чоловіка і жінки.

Смирять: примирити; помститись кривднику.

Снос: збиток; що-небудь украдене.

Соборність – соціально-політична, моральна і філософська концепція, головне положення якої – збирання і єднання людей навколо спільної справи як умова існування суспільства. Передбачає об'єднання на основі всезагальної відповідальності за принципом «всі відповідають за всіх», взаємного духовного збагачення, збереження і розвиток індивідуальності кожного члена суспільства. Положення соборності традиційно визнаються як ідеологія українського національно-визвольного руху і державно-правового будівництва.

Сок – розслідування, донесення. За наявності злочину потерпілому належало збирати околичних жителів (копу) на сок, для того щоб знайти злочинця.

Спадкові маєтки – маєтки, які відійшли господарю від приватних осіб (на основі виморочності, конфіскації і т. д.)

Співдружність Незалежних Держав (СНД) – міждержавне об'єднання, створене на основі «Угоди між Республікою Білорусь, Російською Федерацією (РСФСР) і Україною про створення СНД», підписаного в Мінську 8 грудня 1991 р. керівниками трьох республік СРСР. Після Алма-Атинської декларації 21 грудня 1991 р. до СНД увійшли також Молдова, Вірменія, Киргизстан, Таджикистан, Узбекистан, Казахстан, Туркменія. У 1992 р. до СНД приєдналися Грузія і Азербайджан.

Спижарна – комора.

Спикнення – змова.

Справовати – чинити управу.

Стан – ступінь, вартість, сан.

Стан – група людей, яка відрізнялась від інших своїм економічним і правовим становищем, займала особливе, закріплене правом, звичаєм чи релігією, становище в суспільстві. Наявність станів – характерна ознака рабовласницького і особливо феодального суспільства. Належність до того чи іншого стану в більшості випадків передається у спадок. В Російській імперії до 1917 р. існували стани: дворянство, духовенство, купецтво, міщанство, козацтво, селянство.

Старина – звичаї, судова практика, постанови віче і договори з князями.

Старине:

1) з пропуском строків позовної давності;

2) за старими правилами.

Статки домові – домашній мотлох.

Стація – повинність утримувати поштові двори і надавати харч для проїжджаючих на казенних конях.

Стачка – договір.

Стегати – відноситись.

Стирта – скирта.

Столмах – візниця.

Стриєчні – двоюрідні.

Суверенітет – повнота влади держави; незалежність держави, що заключається в її праві на власний розсуд вирішувати свої внутрішні і зовнішні справи без порушення прав інших держав, положень міжнародного права. Принцип охорони суверенітету визначений Уставом ООН, закріплений у міжнародних договорах і деклараціях.

Суд обчий – спільний суд великокняжих і панських урядників.

Суд підкоморський – суд, що встановлював спірні кордони.

Суд присяжних – один з найбільш демократичних інститутів судової системи і всієї системи органів влади, втілюючий принцип безпосередньої участі народу у відправленні правосуддя. Виник в Англії в XII-XV ст. і після Великої Французької революції був закріплений у судовій системі буржуазних держав. Традиційно вважається основоположним елементом західної демократії. У класичному вигляді суд присяжних є так званою «лавою присяжних», тобто колегією з 6, 12 (іноді іншого числа) відібраних випадковим чином тільки для розгляду даної справи громадян. Вони вирішують питання факту. Також бере участь один чи декілька професійних суддів, які вирішують питання права.

Судебница – судове приміщення.

Судная грамота – грамота у справах, які вирішуються у судовому розгляді.

Судница: протокол судового розгляду; письмове рішення суду. Судовое: судова справа; справи адміністративні.

Суд с голови – право позивача на повторний розгляд справи.

Суплетка – договір.

Супротивень – позивач.

Счатки – нащадки.

Т

Татьба – викрадання, крадіжка.

Тахер – дюжина.

Термин – строк.

Тисяцкі – вищі міські чиновники, які відали міським ополченням, торговим і ремісним населенням.

Тівунец: домоу правитель, дворський; син дворецького.

Тівуни – в XVI ст. призначалися ще господарем з незнатних дворян для здійснення обов'язків намісників-державців. Згодом вони перетворились в помічників цих намісників і охоронців господарських пожитків. Для виконання цих функцій у тівуни призначались селяни чи навіть холопи з дворової челяді.

Тнети – вдарити, ранити, помотатись, вбити.

Толока – вид панщини, до якої залучалось все населення.

Торговля – договір куплі-продажу.

Трафити – трапитись, попадати.

Тривати – діяти, мати силу.

Тубилець (убилець) – житель даної місцевості.

Тузин – дюжина.

У

Убитки доправити, правити – збитки стягнути.

Уближання – приниження, образа.

Уговорщики – підрядчики.

Уживати – користуватись.

Ужиток – користь, застосування, використання.

Узичати – зволяти.

Указ – вирішення справи.

Укривжений – ображений.

Умучите – замучити, застосувати насильство.

Умчит – викрасти з метою вступу до шлюбу.

Умиканіє – обрядове викрадення нареченої для шлюбу.

Умичнещех – співучасники злочину.

Умоцований -уповноважений, повноважний.

Уникати – ухилятись, ховатись.

Урок: правило; плата; податок, судове мито, пеня, штраф; компенсація потерпілому. Уряд (вряд) – звання, посада, чин. Урядник – особа, яка займала ту чи іншу посаду Уряженью – розпорядження, постанова. Усправедливити – виправдати.

Утяжут – встановити винність за судом..

Утяти – відсікати, відрізати, забрати.

Уфала (ухвала) – постанова, рішення.

Учинок – дія, діяння (подвиг).

Ущипливий -докірливий, їдкий.

Ф

Феодализм – стадія розвитку суспільства, яка прийшла на зміну рабовласницькому. Деякі народи, у тому числі слов'яни, перейшли до феодальних відносин після розкладу родоплемінного устрою, минаючи стадію рабовласництва. Характерними рисами феодалізму є: експлуатація феодалами селянства (складало більшість населення), основана на володінні землею, в економіці переважало натуральне господарство, станова диференціація суспільства, панування релігії в духовному житті. Домінуючою формою правління була монархія. Стосунки всередині панівних прошарків будувались на основі васалітету-сюзеренітету.

Фолкга – послаблення, полегшення.

Фольварк – ферма, хутір з будівлями для челяді, сільськогосподарськими службами і з дворною ріллею, що була в безпосередній експлуатації землевласника.

Форі (хорі) – хворі.

Х

Ходит: звинувачувати; викликати повісткою.

Ц

Цвічення – просвіта.

Церква головна – церква капітульна.

сборная – церква соборна.

кляштирна – церква монастирська.

Церковний тать – особа, що здійснила святотацтво, або порушила правила церкви.

Цнотливий – чесний, доброчинний.

Цинш (чинш) – грошова рента, виплачувалась безпосереднім виробником за договірною угодою із землевласником про спадкове користування землею за умови внесення плати у встановленому раз і назавжди розмірі. Об'єктом такого роду угоди могла бути не тільки сільська, але й міська нерухомість.

Ч

Чадь – домочадці, підвладні домогосподарю.

Челядь невільна – невільники, раби. Рабовласникам надавалась повна можливість експлуатувати челядь на свій розгляд, і раби або служили при дворі пана, отримуючи від нього місячину, або сиділи на ріллі і відбували панщину «про свій хліб». У статутову епоху помічаються цілком ясно тенденції до скорочення рабства. За третім статутом джерелом рабства був тільки полон, а всі інші невільники повинні були бути осажені на землю і бути за отчичів, тобто переходили в розряд кріпосних.

Чернение – поправки в документі.

Честь – сан, почесна посада.

Члонок – частина тіла.

Чужеложниця – наложниця.

Ш

Шабри – застосовується при проханні відстрочки на виклик свідків у суд.

Шата – плащ.

Щадхи – див. Счатки

Шафовати – відати, розпоряджатися, видавати, витрачати.

Шафунок – завідування, роздача.

Шацунка – оцінка.

Шерть – присяга.

Шиюбувати – обіцяти, давати обіт.

Шпитися – захищатись.

Шия – див. Горло.

Шкалевати – ганьбити.

Шкода – збиток.

Шляхта – привілейований стан у ХІУ-ХУШ ст. у феодальній Польщі, Литві і на захоплених ними українських і білоруських землях. Ряд законодавчих актів звільняв шляхту практично від усіх повинностей, давав право втручатись у державні справи. В XV ст. православні українські і білоруські феодали були урівняні в правах із польською шляхтою.

Шталт – вид, форма, зразок руки ~ підробка підпису.

Э

Ексекутор – посадова особа в Сенаті, що спостерігає за вю указів.

Я

Ябетник: княжий приказчик, тіун; судова посадова особа.

Явити ему – пред'явити свої вимоги.

Явки-заява.

Язик – особа, яка повинна дозволити челядину встановити хто був його володарем.

Язичная молка – свідчення цілої общини, яка давала оцінку особи.

Яловиця – корова, молода худоба.

Ярина – яровий хліб, посів.

Ятец – позивач.