Казкотерапія як засіб розвитку зв’язного мовлення у дітей дошкільного віку із ЗНМ

 

 

 

Однією з невід’ємних складових навчально-виховного процесу в дошкільному навчальному закладі є навчання дітей мовлення. Слово відтворює світ всередині самої людини. І дуже важливо допомогти дитині якомога успішніше оволодіти цим даром. Щоб дитина прийшла до школи з добре розвиненим мовленням, треба з нею якомога частіше грати в те, що сприяє розвитку мовлення, мислення, фантазії. Завдання розвитку зв’язного мовлення посідають центральне місце в загальній системі роботи з розвитку мовлення в дошкільному освітньому закладі. Навчання зв’язному мовленню одночасно є і метою і засобом практичного опанування мовою. Воно має надзвичайне значення для розвитку інтелекту та самосвідомості дитини, позитивно впливає на формування її важливих особистісних якостей таких, як комунікабельність, доброзичливість, ініціативність, креативність, компетентність. За допомогою добре розвиненого зв’язного мовлення дитина навчається чітко та ясно мислити, легко встановлює контакт із оточуючими, ініціює власні ідеї. Бере участь у різних видах дитячої творчості. Сучасна психолінгвістика та лінгводидактика розглядають поняття зв’язного мовлення у двох аспектах – як процес створення зв’язного висловлювання та як продукт мовлення. Зв’язне мовлення визначається як єдине смислове та структурне ціле, що складається з тематично та логічно пов’язаних між собою відрізків і відбиває всі суттєві сторони свого предметного змісту (А. М. Богуш, Л. С. Виготський, М. І. Жинкін, І. О. Зимня, Л. О. Калмикова, О. О. Леонтьєв). У створенні зв’язного мовленнєвого продукту науковці відокремлюють діяльнісний та особистісний компоненти. Перший – пов’язується з процесами народження і сприймання повідомлення, регуляції та контролю власної мовленнєвої діяльності. Другий – з тим, що в мовленні особа виявляє свою індивідуальність – характер, темперамент, рівень загальної культури. Перед логопедами стоїть завдання навчити дитину з ЗНМ користуватись усною мовою як засобом спілкування, знаряддям мислення. Розвиваючи мову і усне мовлення логопед працює над удосконаленням звукової культури мови дітей, вчить їх правильно вимовляти звуки і слова; правильно користуватися силою голосу залежно від умов правильно ставити наголос, змінювати інтонацію; розвиває нормальний темп мови; вчить користуватись диханням. Постійно працює над словником дітей, збагачуючи його новими словами; уточнює значення тих слів, які є в словнику дітей, але за ними не стоять точні і широкі уявлення; активізує словник – учить користуватись в безпосередньому живому спілкуванні всіма словами всього словникового запасу, тобто працює над переведенням слів з пасивного в активний словник. Удосконалюючи граматичну правильність мовлення дитини, логопед вчить дітей правильно змінювати слова та узгоджувати їх. Розвиваючи зв’язне мовлення, логопед розвиває його діалогічну і монологічну форму. Вчить дитину правильно відповідати на запитання, залежно від характеру їх – коротко або розгорнуто, чітко формулювати запитання, логічно, послідовно, граматично правильно побудованими реченнями розповідати про свої враження, про те, що бачив чи чув, складати коротеньку розповідь так, щоб вона була зрозумілою для всіх. Досягнуто значних успіхів у вивченні проблеми загального недорозвинення мовлення, прояви якого вивчалися дослідниками в різних аспектах: психолого-педагогічному (Р. Левіна), психолого-лінгвістичному (В. Орфінська), медико-педагогічному (С. Ляпідевський), фізіологічному (Н. Траугот). Це дало можливість виявити характерні особливості даного мовленнєвого порушення, проаналізувати структуру і його природу, висунути ряд критеріїв і провести на їх основі диференціацію аномалій розвитку мовлення, обґрунтувати наукові основи методики впливу дошкільного закладу на дітей з різними формами ЗНМ (А. Винокур, Г. Нікашина, Є. Соботович, Л. Спірова, Т. Філічева). Неповноцінна мовленнєва діяльність негативно впливає на формування у дошкільників із ЗНМ інтелектуальної, сенсорної та аферентно-вольової сфери, що пояснюється взаємозв’язком мовленнєвих порушень з іншими сторонами їх психічного розвитку. Мовлення дітей з дошкільного віку із ЗНМ складається з шаблонів, що використовуються в певній ситуації. Це є причиною того, що виявляється несформованим зв'язок між окремо взятою морфемою та її значенням поза конкретним словом. Усі морфеми в мові пов'язані між собою й організовані в морфемну систему, зміст кожної морфеми виходить з їх сукупності й положення в системі. У процесі роботи над граматичним матеріалом у дітей формуються вміння й навички творення слів за допомогою різноманітних афіксів, а також активного й адекватного використання їх з метою спілкування в різних навчальних ситуаціях, відпрацьовується вміння встановлювати зв’язки між формою слова і його значенням (єдність змісту і функції) та користуватися мовленням як засобом спілкування. Як зазначав Л. Виготський, саме « зміст навчання є основним фактором корекції розвитку аномальних дітей і розвитку взагалі». Мовлення повинно стати засобом спілкування і пізнання. Розвиток зв’язного мовлення – одне з пріоритетних завдань навчання дітей дошкільників із ЗНМ. Ефективність корекційного навчання цих полягає в тому, що зміст освіти повинен бути комунікативно – практичної спрямованості. Це