Когнітивна психотерапія

 

Поняття та особливості когнітивної психотерапії

Застосування когнітивної психотерапії при депресіях та неврозах

Когнітивно-раціональне консультування

Список використаної літератури

 

Основні положення когнітивної психотерапії були сформульовані А. Беком незалежно від раціонально-емоційної терапії А. Елліса. На відміну від раціонально-емоційного підходу Елліса, який поклав в основу своєї моделі уявлення про провідну ролі абсолютистських вимог винності в утворенні неврозів, автор когнітивної моделі А. Бек бачить їх причини в порушеннях переробки інформації. Він виділяє три основних групи механізмів, у яких можливі порушення:

- когнітивні елементи;

- когнітивні процеси;

- когнітивний зміст.

Когнітивні елементи поділяються на базисні установки (у яких містяться глибинні уявлення особистості про навколишній світ, інших людей і саму себе) і автоматичні думки (які супроводжують переробку інформації в даний момент часу).

Приклади базисних установок: “Довіряти людям небезпечно”, “Я нікому не потрібен і тому ніхто мене не любить”.

Автоматичні думки одержали свою назву в силу своєї мимовільності, швидкоплинності і несвідомості. Людина не вибирає інформацію для міркувань, а зосереджується на ній мимоволі. Ці думки різко відрізняються від усвідомлених, при яких зберігається той чи інший ступінь контролю за предметом, але суб'єктивно вони переживаються як правдоподібні.

Когнітивні процеси – сполучна ланка між базисними установками і автоматичними думками, які забезпечують відповідність нової інформації, яка надходить у свідомість, з колишніми уявленнями. Наприклад: “Мене ніхто не любить, тому що я товста. А якщо хто і полюбить, я не буду мати з ним справи – у нього смак поганий”.

Когнітивний зміст поєднує елементи й операції навколо якої-небудь специфічної теми (“Я сексуально неповноцінна”, “Ніколи не вийду заміж” тощо).

Серед основних логічних порушень, які супроводжують автоматичні думки, можна виділити довільний умовивід, вибірковість і надмірне узагальнення, “чорно-біле” мислення (схильність мислити в категоріях типу “прекрасний – жахливий”, персоніфікацію (прагнення відносити до себе особисто нейтральні події), зменшення або перебільшення важливості окремих подій чи вчинків.

Когнітивна психотерапія теж виходить з того, що сприйняття опосередковане мисленням, і якщо ця середня ланка усвідомлюється, то можна зрозуміти емоційні і поведінкові аспекти реакції людини. На когнітивній стадії Бек виділив наступні порушення переробки інформації, які спотворюють бачення об'єкта або ситуації і є причиною неправильних уявлень: позначення, селекція, інтеграція й інтерпретація.

Тому метою когнітивного консультування є виправлення неадекватних когніцій, а разом з тим усвідомлення правил неадекватної обробки інформації і заміна їх правильними.

Вважається дуже бажаним використовувати той досвід позитивного вирішення життєвих задач і переносу правил їх вирішення на проблемні сфери, який уже є в клієнта. Клієнт і консультант повинні на самому початку дійти згоди у відношенні мети консультування – центральної проблеми, яка підлягає корекції, засобів її досягнення, можливої тривалості консультування.

Встановлення контакту може початися з прийняття консультантом деяких уявлень клієнта про проблему з поступовим раціональним перекладом її на позиції когнітивного консультування. На початковому етапі важливим є зведення проблем – їх ідентифікація і їх груповання.

Задача наступного етапу – усвідомлення і вербалізація неадаптивних когніцій, які спотворюють сприйняття реальності. Термін “неадекватна когніція” застосовується до будь-якої думки, яка викликає неадекватні або хворобливі емоції і будь-яку проблему, що утруднює вирішення. Консультант може запропонувати клієнту зосередитися на думках або образах, які викликають дискомфорт у проблемній ситуації або подібних з нею. Неадаптивні когніції носять характер “автоматичних думок”, які виникають без попереднього розмірковування і для клієнта мають характер правдоподібних і безсумнівних.

Вони направляють його вчинки, хоча є мимовільними і не привертають його уваги. Сфокусувавшись, клієнт може розпізнати їх і зафіксувати. Кількаразове наближення або занурення в ситуацію дозволяє спочатку усвідомити, зібрати їх, а згодом уже представити в розгорнутому виді.

Після етапу навчання клієнта вмінню ідентифікувати свої неадаптивні когніції потрібно навчити його розглядати їх об'єктивно. Цей процес називається в когнітивному консультуванні віддаленням. Клієнт розглядає свої неадаптивні когніції й автоматичні думки як відокремлені від реальності окремі психологічні явища. Віддалення важливе, тому що, по-перше, допомагає клієнту підвищити здатність розмежувати ті думки, які треба обґрунтувати і неспростовні факти, а по-друге, дозволяє здійснити диференціацію (розрізнення) зовнішнього світу і своє відношення до нього.

Наступний етап умовно одержав назву етапу зміни правил регуляції поведінки. Відповідно до когнітивної психотерапії, люди для регуляції свого життя і поведінки інших використовують правила (розпорядження, формули). Ця система правил у значній мірі визначає позначення, тлумачення й оцінку подій.

Правила регуляції поведінки, які носять абсолютний характер, спричиняють регуляцію поведінки, не враховуючи реальної ситуації, викликаючи проблеми в людини; тому клієнту необхідно модифікувати ці правила, зробити їх більш гнучкими, менш генералізованими і більш наближеними до реальності. Зміст правил регуляції поведінки обертається навколо двох осей: небезпека-безпека і біль-задоволення. Добре адаптована людина має досить гнучкий набір правил, які дозволяють співвідносити їх з реальністю. У ситуаціях психологічної або психосоціальної загрози оцінити наявний ступінь ризику важко.

Наприклад, людина, яка керується правилом “Якщо я не виявлюся на висоті, буде жахливо”, матиму проблеми у спілкуванні через нечітке визначення поняття «бути на висоті», і з цією ж невизначеністю пов'язана її оцінка ефективності взаємин з партнером.

Свої припущення про