Компетентнісний підхід у підготовці педагогів до роботи в умовах Інклюзії

Виділяючи психологічну готовність педагога як окремий компонент готовності до педагогічної діяльності, В. А. Сластьонін розуміє під нею сформовану, яскраво виражену спрямованість на вчительську діяльність, наявність інтересу до дитини і предмета, який він викладає, потребу в самоосвіті.

Є. А. Фарапонова розглядає готовність до праці як складне багаторівневе утворення, що включає особистісні та операційні компоненти. До особистісних належать: інтереси, мотиви, звичка і установка на працю (а як результат – потреба в праці, що реалізується через професійне самовизначення), професійно важливі якості особистості, зокрема якості емоційно-вольової сфери, а до операційних – система знань, загальнотрудові та професійні вміння.

А. А. Деркач, Л. С. Орбан, у свою чергу, виділяють такі структурні компоненти: мотиваційний (позитивне ставлення до певного виду діяльності, бажання ним займатися) ; когнітивний (наявність необхідних знань, уявлень) ; гностичний (володіння способами та прийомами, що необхідні в даному виді діяльності) ; емоційно-вольовий (здатність відчувати задоволення від роботи, самоконтроль та ін.) ; оцінний (самооцінка своєї професійної підготовки).

Виклад основного матеріалу. Реалізуючи програму роботи над науковою темою кафедри, нами за основу було взято вищеозазначені трактування психологічної готовності до інноваційної діяльності педагогів та структурні компоненти даної готовності.

Мета дослідження – виявити особливості психологічної готовності педагогів до інноваційної діяльності, отримати індивідуалізований матеріал про ставлення педагогів до власних можливостей, теоретично обґрунтувати, розробити та апробувати методику формування психологічної готовності педагогів до інноваційної діяльності та визначити педагогічні умови для її формування.

За нашою гіпотезою, формування психологічної готовності педагогів до інноваційної діяльності буде ефективним завдяки цілеспрямованій науково-методичній роботі із включення педагогів у різноманітні види діяльності з метою накопичення професійного досвіду й оволодіння сучасними продуктивними технологіями навчання, створення ситуації вибору в навчальній та практичній діяльності. Головною стратегією при цьому повинен стати розвиток емоційного інтелекту, вміння керувати своїми емоціями та протистояти стресам, формування позитивної Я-концепції особистості, розвиток самоаналізу власної діяльності та формування психологічної компетентності.

Для виявлення проблем щодо упровадження інклюзивної освіти, які потребують першочергового вирішення, зі слухачами курсів підвищення кваліфікації Рівненського ОІППО було проведено обговорення. Проблемними виявилися наступні моменти: поглиблення знань зі спеціальної педагогіки та психології, методики роботи з дітьми з особливими освітніми потребами, знання особливостей їх розвитку, вміння знайти індивідуальний підхід та зрозуміти дитину, протистояти труднощам та знаходити вихід зі складних ситуацій.

За еталон сформованої моделі педагога із психологічною готовністю до інноваційної діяльності (в нашому випадку – до роботи в умовах запровадження інклюзивної освіти) нами було обрано професіограму вчителя для роботи з дітьми з особливими освітніми потребами.

Проаналізуймо соціальну та професійно-педагогічну спрямованість педагога (табл. 1).

 

Таблиця 1

Професійна характеристика педагога

 

На нашу думку, високий рівень готовності педагога до інноваційної діяльності передбачає: усвідомлену потребу введення інновацій у практичну діяльність; володіння знаннями з новітніх методик та технологій; бажання створювати власні творчі завдання, методики, проводити експериментальну роботу; готовність до подолання труднощів як змістового, так і організаційного плану; використання вже існуючих практичних умінь з освоєння педагогічних інновацій та створення нових.

Теоретичними засадами формування інноваційної діяльності було обрано наступні принципи (за І. М. Дичківською) :

1. Принцип інтеграції освіти – передбачає посилену увагу до особистості кожної дитини як вищої соціальної цінності суспільства, орієнтацію на формування громадянина з високими інтелектуальними, моральними, фізичними якостями.

2. Принцип диференціації та індивідуалізації освіти – налаштовує на забезпечення умов для повноцінного вияву і розвитку здібностей кожного вихованця.

3. Принцип демократизації освіти – створення передумов для розвитку активності, ініціативи, творчості учнів і вчителів, їх взаємодія, безпосередня участь громадськості в управлінні освітою.

Реалізація означених принципів вимагає переходу від нормативної до інноваційної, творчої діяльності, що передбачає зміну характеру, змісту, методів, форм, технологій навчання й виховання освітньої системи. Метою освіти за таких умов є вільний розвиток індивідуальних здібностей, мотивів, особистісних цінностей творчої особистості.

Відповідно до теоретичних позицій організації експерименту та одержаних результатів на попередньому етапі підготовки, у зв’язку з упровадженням нової педагогічної ідеї, було розроблено дидактичну модель формування психологічної готовності до інноваційної діяльності (рис. 1), яка включає три послідовні етапи:

І – когнітивно-збагачувальний;

ІІ – діяльнісний;

ІІІ – емоційно-регулятивний.

 

Рис. 1

 

Активно працюючи в цьому напрямку, викладачі кафедри розробили та апробували нові лекції та спецкурси для вчителів початкових класів: «Класифікація навчальних утруднень у молодших школярів» (Л. О. Савчук) ; «Інноваційні технології навчання читання» (В. М. Салтишева) ; «Формування загальнонавчальних умінь і навичок» (І. М. Олійник) ; «Вступ до інклюзивної освіти» (Л. О. Савчук) ; тренінгові заняття «Основи ігротерапії» та «Тренінг креативності» (професор С. А. Литвиненко). Крім того, у відповідність до Базового компоненту дошкільної освіти було приведено тематику лекційних та практичних занять для проведення на курсах підвищення кваліфікації педагогів ДНЗ.

Викладачі кафедри уклали нові спецкурси для запровадження в навчальний процес із 2012 навчального року: «Можливості використання варіативної частини навчального плану для початкової школи» (Л. Р. Тищенко) ; «Менеджмент корекційно-реабілітаційної освіти» (Л. М. Смольська), «Комп’ютерна техніка й інтернет-ресурси у корекційній освіті» (О. М. Марченко), які відображають сучасні та прогнозовані зміни у соціальному замовленні та значно розширять зміст підготовки педагогів.

Напрацювання кафедри корекційної освіти були представлені на Першій всеукраїнській виставці «Особливі потреби – особливі перспективи», яка проходила за підтримки Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Національної академії педагогічних наук України та Київського міського будинку вчителя. Організатори виставки – Педагогічний музей України, де з 21квітня по 21 травня 2011 року була представлена експозиція, та Інститут спеціальної педагогіки НАПН України.

Кафедра корекційної освіти РОІППО, кабінет інтернатних закладів та спеціальні школи-інтернати області представили на виставці сучасну систему освіти дітей з особливими потребами, науково-методичні розробки викладачів та матеріали вчителів-практиків з актуальних проблем навчання, виховання та підготовки до самостійного життя дітей з особливими потребами. За активну роботу в системі освіти дітей з особливими потребами та плідну науково-педагогічну діяльність з удосконалення змісту навчально-виховного процесу колектив кафедри нагороджено дипломом Національної академії педагогічних наук України.

Ефективна співпраця склалася у кафедри корекційної освіти РОІППО з Інститутом спеціальної педагогіки НАПН України. Проведена апробація спецкурсу «Вступ до інклюзивної освіти», розробленого знаними вченими в галузі корекційної освіти А. Колупаєвою та С. Єфімовою. Крім того, до даного спецкурсу у 2010 р. було укладено науково-методичний посібник з грифом Міністерства освіти і науки України «Діти з особливими освітніми потребами та організація їх навчання» (автори – А. Колупаєва, Л. Савчук), «Практикум до навчальної програми курсу «Вступ до інклюзивної освіти»: діти з особливими освітніми потребами та організація їх навчання» у формі тренінгових занять для вчителів (автор Л. Савчук). Здійснюється наукове керівництво діяльністю Обласної науково-дослідницької лабораторії інклюзивної освіти.

Підсумовуючи проведену роботу з вищеозначеної проблеми, наведемо результати контрольних зрізів та анкетування вчителів стосовно визначення стану психологічної готовності до інноваційної діяльності та запровадження інклюзивної освіти (рис. 2).

 

Рис. 2

 

За даними порівняльного аналізу виявлено наступні тенденції розвитку психологічної готовності педагогів до інноваційної діяльності:

Психологічна готовність до інноваційної діяльності – складне цілісне утворення психіки людини, що включає такі компоненти: мотиваційний (усвідомлення своїх потреб, інтересів, вимог суспільства, колективу) ; орієнтаційний (усвідомлення цілей, реалізація яких забезпечить розв’язання певного завдання, осмислення й оцінка умов, за яких відбуватимуться майбутні дії, актуалізація досвіду) ; вольовий (мобілізація сил у відповідності з умовами праці та завданнями, самоконтроль, самонавіювання в процесі досягнення цілей) ; оцінний (оцінка співвідношення власних можливостей, рівня домагань та ступеня досягнення певного результату).

Процес формування психологічної готовності до інноваційної діяльності має свою специфіку, зумовлену віковими та професійними особливостями педагогів (почуття потрібності дітям та можливість бачити результати своєї праці, адекватне сприйняття дітей з особливими потребами, індекс власного потенціалу особистості, гнучкість у виборі форм і методів роботи, комунікативні вміння, стресостійкість).

Педагогічними умовами формування психологічної готовності до інноваційної діяльності визначено: психолого-рефлексивну спрямованість навчання; мотивацію до інноваційної діяльності та наявність позитивних емоційних стимулів, занурення педагогів в активну інноваційну діяльність.

Встановлено, що у процесі формування психологічної готовності до інноваційної діяльності значну роль відіграють: позитивний емоційний настрій педагогів, визначення вмотивованості, елементи заохочення, надання та прийняття допомоги, підтримка адміністрації закладу, прагнення до творчості.

Зафіксовані наступні змістово-динамічні тенденції формування психологічної готовності педагогів до інноваційної діяльності:

темпи формування психологічної готовності педагогів до інноваційної діяльності зумовлені змістом науково-методичної роботи в післядипломній освіті;

формування психологічної готовності педагогів до інноваційної діяльності залежить від спрямованості навчальних занять на курсах підвищення кваліфікації та змісту навчальних програм;

залежність від інноваційної діяльності, стану та розвитку емоційної сфери педагогів, наявності емпатійного ставлення до інших людей.

 

 

Андрєєв А. Л. Компетентносная парадигма в образовании: опыт философско-методологического анализа / А. Л. Андрєєв // Педагогика. – 2005. -№4. – С. 19-27.

Арчакова Т. О. Инклюзия: задача для педагога [Электронный ресурс] / Т. О. Арчакова. – Режим доступа: httpp// psyjournals. Ru/ articles/ 21274. shtml.

Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології: навчальний посібник / І. М. Дичківська. – К. : Академвидав. – 2004. – С. 352.

Загородній Ю. І., Курило В. С., Савченко С. В. Політична соціалізація студентської молоді в Україні: досвід, тенденції, проблеми / Ю. І. Загородній, В. С. Курило, С. В. Савченко. – К. : Генеза, 2004. – 144 с.

Уруський В. І. Формування готовності вчителів до інноваційної діяльності: метод. посібник / В. І. Уруський. – Тернопіль: ТОКІППО, 2005. – 96 с.

Фролов Ю. В., Махотін Д. О. Компетентносная модель как основа оценки качества подготовки специалистов / Ю. В. Фролов, Д. О. Махотін // Высшее образование сегодня. – 2004. – №8. – С. 34-41.