Компетентнісний підхід у вивченні шкільного курсу інформатики

 

 

Особливості XXI століття вимагають від сучасної школи формування високоосвіченої, суспільно активної, творчої, конкурентоспроможної молодої людини, яка не лише багато знає, а й використовує знання як життєвий інструмент, генерує нові ідеї, незалежна у поведінці та судженнях, здатна до творчого і критичного мислення, приймає нестандартні рішення, володіє комунікативними здібностями, використовує свій потенціал для самореалізації, тобто впевнено відповідає на виклик нового тисячоліття.

Проблема набуття особистістю самоосвітньої компетентності постає дуже гостро. Перед учителем стоїть завдання навчити учня разом із засвоєнням базових знань самостійно оволодівати новою інформацією, виробити потребу в навчанні впродовж життя; навчити особистість використовувати здобуті знання у своїй практичній діяльності.

Ці чинники сприяли визначенню проблеми, над якою я працюю: «Особливості практичного впровадження компетентнісного підходу в процес викладання інформатики. Формування самоосвітньої компетентності учнів». Остаточно на мій вибір вплинули слова великого педагога К. Ушинського: «Не вміти добре висловлювати власних думок – недолік, але не мати самостійних думок – ще більший; самостійні ж думки випливають тільки із самостійно набутих знань».

На сьогодні значно активізувалися дослідження щодо запровадження компетентнісного підходу в освіті. Все більше науковців і педагогів-практиків звертаються до ідеї компетентнісного підходу як одного із провідних напрямів удосконалення національної системи освіти.

Однією з ключових ідей модернізації освіти за останні роки стала ідея формування компетенцій, які проявляються у вмінні учнів інтегрувати, переносити і використовувати знання в різноманітних життєвих ситуаціях.

Якщо до вказаних компетенцій додати, що учень 11-го класу успішно засвоїв усі загальноосвітні програми з предметів шкільного навчального плану на рівні вимог Державного стандарту до якості підготовки випускників середньої школи, то матимемо узагальнену модель сучасного випускника навчального закладу.

Сучасний випускник будь-якого навчального закладу має володіти такими компетенціями:

уміти інтегруватись у сучасне інформаційне середовище;

володіти комунікативною культурою;

цілеспрямовано використовувати свій потенціал для самореалізації з професійною й особистою метою;

використовувати знання для розв’язання життєвих проблем;

уміти працювати з інформацією – здобувати, аналізувати й застосовувати;

критично мислити;

бути здатним до вибору багатьох альтернатив, що пропонує сучасне життя.

Інформатика як шкільний предмет, що з’явився порівняно недавно, орієнтований на форми, методи роботи, що характерні компетентнісному підходу. Інтерактивні форми навчання є невід’ємною частиною роботи вчителів інформатики. Індивідуальна робота кожного учня на персональному комп’ютері поєднується з груповою роботою під час вивчення нового матеріалу, роботи над проектами, роботи в мережі. Використання комп’ютерної техніки та мультимедійних засобів, які рекомендовані для використання під час вивчення інших предметів, є звичайними засобами навчання на уроках інформатики. Однією з ключових компетенцій є інформаційна компетенція, яка для предмета «Інформатика” є предметною компетенцією.

Для розвитку інформаційної компетенції учнів учитель повинен сформувати в них міцні базові знання, навчити, де вони можуть знайти необхідну інформацію з теми.

Крім того, вчитель повинен сформувати в учнів відповідні вміння:

використовувати новітні інформаційні технології;

виокремлювати з інформації тільки актуальну та корисну;

опрацьовувати, обробляти, редагувати інформацію, застосовуючи сучасні інформаційні технології;

аналізувати інформацію, помічати закономірності та, використовуючи їх, прогнозувати й робити висновки;

дотримуватися власної точки зору;

генерувати власні оригінальні думки та ідеї;

реалізовувати на практиці на основі власних ідей нові схеми, розробки, технології, пристрої тощо.

Традиційно основною формою навчання є урок. Він забезпечує планомірну пізнавальну діяльність групи учнів, спрямовану на вирішення поставлених завдань. Формування всіх ключових компетенцій здійснюється на кожному уроці і неможливо виокремити в чистому вигляді формування соціальної компетенції від формування будь-якої іншої. Таким чином, через зміст та форми роботи на окремих уроках ми формуємо предметні компетенції, а через них – надпредметні та ключові.

Закономірно, що методики формування інформаційних та комунікативних компетенцій у курсі інформатики повинні спиратися на сучасні інноваційні методи ведення уроків.

 

При розробці навчально-методичного забезпечення уроку важливу роль відіграють способи організації мотивованої самостійної роботи, яка забезпечувала б спрямованість освітнього процесу на оволодіння ключовими компетенціями. При цьому пізнавальна діяльність учня має співвідноситись із його індивідуальними можливостями. Самостійна робота простежується в навчанні учнів знаходити й відбирати факти, робити висновки, аналізувати отримані результати, проектувати свої знання в процесі навчальної діяльності, приймати ситуативні рішення, керувати їхнім ефективним здійсненням.

У навчальному процесі вивчення інформатики найефективнішими є такі форми занять:

лекційні;

практичні;

підготовка міні-проектів, курсових проектів;

дискусійні і проблемні семінари;

ділові ігри;

комп’ютерне тестування;

організаційно-підготовчі й консультативні заняття.

Серед усього різноманіття методів навчання, які передбачають самостійну активну діяльність учнів, розвиток їх творчого потенціалу, уміння самостійно опрацьовувати додаткові джерела, розвиток комунікативних (особливо за умови роботи в групі) та організаційних здібностей, я надаю перевагу таким цікавим формам роботи:

розгадування кросвордів;

мозаїка;

лото;

доміно;

• комбіновані та творчі завдання;

• рольова гра;

• бліц-опитування.

На мій погляд, особливої уваги заслуговує групова робота учнів під час підготовки до нестандартних уроків, які займають провідне місце в системі моєї роботи. У даному випадку групи завчасно отримують завдання, готують