Компетентнісний підхід у вивченні шкільного курсу інформатики

Пізнавальний інтерес – провідний мотив самоосвіти. Конфуцій у свій час зазначав:

Скажіть мені, і я забуду.

Покажіть мені, і я запам'ятаю.

Дайте можливість обговорити, і я зрозумію.

Дайте можливість навчити іншого, і я дійду до вдосконалення.

Цими словами я керуюся, обираючи ті чи інші методи у роботі з дітьми.

З метою формування самоосвітньої компетентності, використовую такі методи:

• «Прес» за схемою: «Я вважаю, що..., тому що... На приклад,... Отже,... « (у випадках, коли потрібно обґрунтувати свій вибір методу розв'язання завдання).

«Незакінчене речення».

«Картинна галерея».

«Опиши вікно програми».

«Створи тест».

На уроках-лекціях планується пояснення навчального матеріалу, перевірка якості засвоєння учнями його основних моментів. Підвищення рівня мотивації можна досягнути за допомогою різноманітних прийомів, наприклад, демонстрації комп’ютерної програми (програми «Сортування” при викладанні теми «Алгоритмізація і програмування” або програми «Клавіатурний тренажер” при вивченні теми «Інформаційна система”). Ще одним варіантом є комп’ютерна презентація з конкретної теми, що дозволяє розглянути складний матеріал поетапно і використовувати не тільки інформацію з теми, яка вивчається на уроці, але й повторювати матеріал попередніх тем. Підвищити зацікавленість учнів лекцією можна постановкою проблеми через зв’язок із власним світом учня. Для цього доцільно підібрати для роботи на уроці та вдома такі завдання, які б могли зацікавити учня своїм змістом. Це, в першу чергу, завдання для підтримки профільних предметів, таких як математика, фізика, економіка. Крім того, запропонувати завдання, які фрагментарно моделюють роботу відомих прикладних програм, таких як текстові та графічні редактори, табличні процесори. І обов’язковими для виконання на уроці мають бути завдання, які розвивають логіку мислення учнів.

Практичні заняття спрямовані або на закріплення попереднього матеріалу, викладеного вчителем, або на перевірку засвоєння отриманих знань чи операційних навичок. Роль учителя під час такої роботи – забезпечення синхронності дій учнів і надання екстреної допомоги за ініціативою учнів.

Практична складова – це і практична робота учня з комп’ютером за індивідуальними завданнями, що потребує синтезу знань і вмінь за вивченим матеріалом. Доцільно представляти індивідуальні завдання у вигляді міні-проектів, у ході яких учням або групам учнів пропонуються завдання, які вони виконують самостійно протягом одного-двох уроків (залежно від складності матеріалу). Наприклад, з теми «Алгоритмізація і програмування” це: моделювання геометричних побудов; створення таблиць для побудови тригонометричних функцій; моделювання процесу уточнення значення кореня рівняння за допомогою методу хорд, методу половинного ділення; моделювання ітеграційних процесів; обчислення суми елементів різноманітних рядів тощо. У темах курсу користувача – створення презентацій, публікацій, веб-сайтів із таких тем, як «Екологія рідного краю”, «Я – громадянин і патріот України», «Дружба», «Математика навколо нас» тощо. Навчальні міні-проекти – це форма організації творчої роботи учня з вирішення практичних завдань, упродовж розв’язання яких реалізуються міжпредметні зв’язки. Важливо те, що навчання стає захоплюючим, формується творча особистість школяра. Крім того, робота з комп’ютером дозволяє регулювати індивідуальний темп навчання, залежно від швидкості сприймання й засвоєння учнем інформації.

Коли учень працює за комп’ютером, реалізовується:

найоптимальніший варіант навчання: один учень – один учитель;

інтеграція навчальних предметів;

диференціація навчання відповідно до запитів та здібностей учнів;

інтенсифікація навчального процесу й активізація навчально-пізнавальної діяльності.

Крім того, поглиблюється й розширюється теоретична база знань, результати навчання набувають практичної значущості, посилюється спілкування учнів і вчителя та учнів між собою, збільшується питома вага самостійної навчальної діяльності дослідницького характеру, розкривається творчий потенціал учнів і вчителів з урахуванням їхніх позицій та вподобань, специфіки перебігу навчального процесу.

На семінарські заняття виносяться питання, що вимагають практичного підходу, і які можливо вирішити тільки в процесі співробітництва. Важливу роль у практиці викладання інформатики відіграє семінар-дискусія, адже в діалозі добре засвоюється нова інформація, обговорюються протиріччя й недоліки. На семінарах-дискусіях проходить захист міні-проектних завдань, у ході яких оцінюється повнота і якість виконаної роботи, отриманих результатів, ерудиція, міжпредметність, культура мови, відчуття часу, вміння утримати увагу слухачів, якість відповідей на запитання. Треба відзначити, що для дискусії обов’язковим є підбиття учителем підсумків.

Для виконання поставлених завдань вважаю ефективними ті проблемні семінари, які проводяться у формі колективної пізнавальної діяльності з означеними особливостями:

розподіл учнів на групи за їхнім бажанням (з обов’язковим стійким інтересом до предмета дослідження) ;

постановка загальної мети і завдань для групи;

робота в послідовності – індивідуальна, парна (найчастіше це перехресне опитування) ;

робота в групі, колективна робота;

обов’язкове, заздалегідь визначене обмеження в часі кожного етапу заняття;

експертний аналіз;

оцінка роботи групи вчителем;

проведення самооцінювання.

Ділову гру можна розглядати, з одного боку, як модель взаємодії учнів у процесі досягнення заданої мети; з другого боку – як тренінг зі знаходження рішень у штучно створених умовах, які імітують реальну ситуацію. У процесі підготовки до проектної гри учні змушені звертатися до додаткової літератури, довідників, а це і є самоосвіта, про яку так часто говоримо останнім часом.

Діти з ентузіазмом створюють і представляють прайс-листи, рекламні проспекти, бейджики, візитки, подають фінансові звіти, таблиці й діаграми, що інтерпретують їхні фінансові успіхи й досягнення. У процесі оцінювання ділових та проектних ігор необхідно зосереджувати увагу на правильності, коректності й точності дій учнів, адекватності рішень, які вони приймають залежно від ситуації, стимулювати винахідливість, взаємодопомогу.

Мій досвід роботи в школі свідчить, що в розвитку зацікавленості до предмета не можна покладатися тільки на зміст виучуваного матеріалу, уникаючи залучення учня до активної діяльності. А пробудити таке прагнення можна, запропонувавши цікаву і важливу проблему (саме метод проектів дозволяє перейти від засвоєння готових знань до їх усвідомленого набуття). При виборі теми проектів я не нав’язую учням певну тематику майбутньої роботи. Різноманітність тематик проектів демонструє особисті інтереси та пріоритети учнів. Ось декілька тем проектів, які були розроблені учнями: «Сім чудес України», «Світ, зачарований тишею», «СНІД – загроза людства», «Я – громадянин та патріот України», «Дружба», «Посмішка» та багато інших.

Створюючи проекти, учні керуються пропозиціями вчителів-предметників. Саме тому проекти дуже різняться за формою: від довідкових до ілюстративних, які можна використовувати на будь-яких етапах уроку.

Завдяки своїм особливостям наведені форми занять дозволяють створити інноваційне освітнє середовище, в якому можливе формування таких професійно значущих якостей особистості, як ключові компетенції.

У своїй роботі важливу увагу приділяю міжпредметним зв'язкам, що допомагають учням створити цілісну картину світу. Так, наприклад, під час вивчення теми «Бази даних» учні створюють базу даних «Хімічні елементи», під час вивчення мови програмування – розв’язуємо задачі з фізики.

Значну увагу приділяю позакласній роботі. У рамках тижня інформатики цього року проведено ряд цікавих заходів: художня майстерня «Мій улюблений герой», хвилинки проектування «Фантастична мишка», конкурс кросвордів та ребусів, створення проект «Інформатика навколо нас», налагоджено випуск шкільної газети, проведено конкурс «Школа має таланти». Деякі учні займаються укомплектуванням Інтернет-сайту Зорянського НВК «школа-гімназія».

Також учні нашої школи беруть активну участь у різноманітних конкурсах. Так, наша робота з учнем 11-А класу Теслюком Є. посіла перше місце у конкурсі створення комп’ютерних ігор на екологічну тему. Із задоволенням учні створювали презентації на обласний етап IV Міжнародного екологічного конкурсу «Світ, зачарований тишею». Дуже зацікавив учнів конкурс з інформатики та комп'ютерної грамотності «Бобер».

Як учасник ШПД теж маю певні позитивні результати: моя презентація-тест «Інформаційна система» розміщена на сайті керівника школи Ванчицького А. Ю. для загального користування, під його керівництвом був створений мій освітній блог (інтернет-щоденник), де уже розміщено ряд статей.

Беру активну участь у громадському житті школи: співаю, танцюю, створюю презентації, керую мультимедійною системою на інших уроках.

Я – не просто педагог, а педагог-жінка, і як будь-яка інша жінка бажаю всім тепла і затишку, які я отримую у стінах своєї рідної школи. Я люблю свою професію!

 

 

Васьков Ю. В. Педагогічні теорії, технології, досвід / Ю. В. Васьков. – Х. : Скорпіон, 2000.

Гадяцький М. В. Організація навчального процесу в сучасній школі / М. В. Гадяцький, Т. В. Хлєбнікова. – Х. : Ранок; Веста, 2003.

Гришина Т. В. Освітня технологія як об’єкт методичної роботи / Т. В. Гришина. – Х. : Основа, 2003.

Єрмаков І. Г. Виховання життєтворчості: моделі виховних систем / І. Г. Єрмаков. – Х. : Основа, 2006.

Лапшина І. С. Впровадження компетентнісного підходу на уроках інформатики / І. С. Лапшина // Інформатика. – 2008. – №3.

Пєхота О. М. Освітні технології / О. М. Пєхота. – К. : А. С. К., 2001.

Підласий І. П. Як підготувати ефективний урок / І. П. Підласий. – К. : Рад. школа, 1989.

Ярошенко О. Г. Групова навчальна діяльність школярів: теорія і тема: методика / О. Г. Ярошенко. – К. : Партнер, 1997.