Компетентнісний підхід як визначальний орієнтир змісту вищої освіти

У статті розкривається сутність визначних категорій компетентнісного підходу, а саме понять компетенція та компетентність. Висвітлюється одна з найголовніших особливостей компетентнісного підходу, яка полягає в комплексному оволодінні студентом знаннями й уміннями. Виокремлено елементи інтеграції навчально-пізнавальної та самоосвітньої діяльності студентів на засадах компетентнісного підходу, які структуровано та систематизовано в контексті певних спеціальних компетенцій.

 

Ключові слова: компетентність, компетентнісний підхід, компетенція, інтеграція, навчально-пізнавальна діяльність, самоосвітня діяльність

 

В статье раскрывается сущность ключевых категорий компетентностного подхода, а именно понятий компетенция и компетентность. Освещается одна из основных особенностей компетентностного подхода, которая заключается в комплексном овладении студентом знаниями и умениями. Выделены элементы интеграции учебно-познавательной и самообразовательной деятельности студентов на основе компетентностного подхода, которые структурированы и систематизированы в контексте определенных специальных компетенций.

Ключовые слова: компетентность, компетентностный подход, компетенция, интеграция, учебно-познавательная деятельность, самообразовательная деятельность

 

The article reveals the essence of the key categories of competency-based approach, in particular, the concepts of competence and competency. The author of the article highlights one of the main features of the competency approach that includes the student’s comprehensive mastery of knowledge and skills. It outlines elements integrating students’ cognitive and self learning activities based on a competence based approach as well as their structured and systemic character in the context of definite special competencies.

Keywords: competence, competency approach, competency, integration, training and educational activities, self-educational activity

 

Постановка проблеми. Суспільно-економічні перетворення на сучасному етапі розвитку України супроводжуються інтеграцією у процес освіти нових, альтернативних напрямів професійної, фахової підготовки. Водночас в Україні існує розрив між якістю, яку може забезпечити наявна фахова підготовка, і тими вимогами, що постають перед вищою освітою у зв’язку з розвитком суспільства. Якість освіти набуває особливої ваги в сучасному світі. Суспільства, зокрема й українське, повною мірою усвідомлюють важливість здобуття якісної освіти для випереджального розвитку країни. Реформування змісту освіти є на сьогодні наріжним каменем усього процесу перебудови освітньої системи в Україні. Цей напрям репрезентовано дослідженням такої важливої для української освіти проблеми, як компетентнісний підхід до побудови змісту вищої освіти – своєрідна відповідь на виклик часу, його проблеми, де відбувається становлення творчої й соціально відповідальної індивідуальності, що є інноваційним поглядом на розвиток цієї важливої сфери. Перехід від «знаннєвої» до компетентнісної парадигми освіти є однією із задач розвитку й оновлення української вищої освіти.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Практична реалізація цієї мети є можливою, як зазначають відомі російські (В. Коган, В. Лаптєв, О. Лебедєв, І. Фрумін, А. Хуторськoй та інші) та українські (Н. Бібік, І. Зязюн, О. Овчарук, О. Пометун, О. Савченко та інші) учені, насамперед через зміну змісту вищої освіти на підставі нового – компетентністного підходу, незважаючи на те, що орієнтація на засвоєння вмінь, знань застосування діяльності, і, тим більше, узагальнених видів діяльності існувала як напрям розвитку вітчизняних педагогічних досліджень і практики, однак вона не була провідною.

Постановка завдання (цілей статті). Мета статті: розкрити сутність поняття компетентність, визначити специфіку компетентнісного підходу, який є основою розвитку здатності студента до самоосвіти та створює відповідні умови для формування та розвитку необхідних компетентностей.

Виклад основного матеріалу дослідження. Визначальними категоріями компетентнісного підходу в освіті є поняття компетенції та компетентності, які у педагогічній науці досить плідно розробляються й різнобічно розглядаються, проте до цих пір не мають однозначного бачення та термінологічного визначення.

У загальних положеннях Закону України «Про вищу освіту» чільне місце посідає поняття якості вищої освіти. Воно визначається як «сукупність якостей особи з вищою освітою, що відображає її професійну компетентність, ціннісну орієнтацію, соціальну спрямованість й обумовлює здатність задовольняти як особисті духовні та матеріальні потреби, так і потреби суспільства» [2].

Слід відзначити, що в середені минулого століття вже було закладено розуміння відмінностей між поняттями «компетенція» й «компетентність», де компетентність трактується як досвід соціально-професійної життєдіяльності людини, який ґрунтується на знаннях і є інтелектуально й особистісно обумовленим [3].

Як зазначає в своїй доповіді «Ключові компетенції й освітні стандарти» А. Хуторськой, компетенція у перекладі з латинської competentia означає коло питань, у яких людина дуже добре розбирається, володіє пізнанням і досвідом. Компетентна у певній сфері людина має відповідні знання й здатності, які дозволяють їй обґрунтовано судити про цю галузь й ефективно діяти в ній. Для розділення загального й індивідуального, на думку А. Хуторського, слід розрізняти поняття «компетенція» й «компетентність», які досить часто вживаються як синоніми.

Компетенція – включає сукупність взаємопов’язаних якостей особистості (знань, умінь, навичок, засобів діяльності), які задаються по відношенню до певного кола предметів і процесів, і необхідних для якісної продуктивної діяльності по відношенню до них [10, с. 60].

Компетентність – володіння людиною відповідною компетенцією, яка включає її особистісне ставлення до неї й предмету діяльності [10, с. 60], а також «володіння відповідними знаннями й здібностями, які дозволяють ґрунтовно судити про цю галузь і ефективно діяти в ній» [6, с. 9].

Таким чином, якщо компетенція трактується як задана норма, вимога до підготовки фахівця, то компетентність розглядається як сформована якість, результат діяльності, «надбання» студента.

Слід намагатися розподіляти, де це можливо й необхідно, поняття,