Комунікативно-прагматичний потенціал оказіоналізмів (на матеріалі газети «Літературна Україна»)

Семантика оказіонального утворення ґрунтується на асоціаціях, що йдуть від внутрішньої форми  структурних елементів, його мотивація може здійснюватися й через властивості позначуваних реалій. Будь-яка оказіональна номінація бере участь у формуванні підтекстових естетичних смислів, що реалізуються через актуалізацію конотативних компонентів, які є складовими прагматичного значення номем.

Доволі часто оказіональні утворення фокусують увагу на найбільш важливій інформації, особливо це стосується  публіцистичних  текстів, де «цей чи той факт цікавить журналіста не сам по собі, а в аспекті соціальних оцінок» і в яких важливе місце відводиться  прагматичній «програмі». Будучи стандартизованими згідно з особливостями їх утворення та функціонування, зазначені комунікативно-прагматичні ситуації урівноважують стандарт експресією. Наприклад:  Може, якісь сюжети й жили в його голові, якісь творчі ідеї визрівали, однак мусив здобувати «хлібніший» фах, що забезпечить йому стабільніше існування (ЛУ, 39/08, с. 2) (пор.: хлібніший ← хлібний );…варто сконструювати спеціальний прилад, який би умовно називався холуйометром (походить від слів, з одного боку, «холуй» та, з другого, «барометр», «монометр», «термометр», «метр»). За допомогою такого уявного унікального приладу можна було б цілком реально оцінити національні гідність і достоїнство кожної людини (ЛУ, 29/11, с. 10) (пор.:  холуйометр ← холуй + метр). Такі результати оказіональних дериваційних процесів по-різному реалізують загальні для номінативної діяльності принципи: принцип релевантності (важливості); принцип прозорості (зрозумілості); принцип економії як подальший суттєвий фактор розвитку словникового складу.

З-поміж оказіональних утворень, які ідентифікуються як нестандартні, нешаблонні  знаки, заслуговують на увагу зокрема й  ті, що є зразками компресивної номінації і які в науковій літературі кваліфікують як оказіональні композити, або композитні оказіоналізми, що зменшують кількісний обсяг матеріальної форми вираження певної інформації без шкоди для її змісту. Продукування складних оказіональних номем відповідає тенденції мовної економії, пов’язується з прагненням адресанта звести до мінімуму обсяг  комунікативної номінації, наповнивши її максимумом змісту. Дериваційною базою аналогічних утворень є синтаксеми, компоненти яких стають твірними основами для новопредставлених  одиниць.  Наприклад: Цей державний діяч зостався у народній пам’яті новотворами, похідними від його прізвища: кучмовіз, кучмізм, кучмобачення, кучмолиз та ін. (ЛУ, 16/08, с. 6)  (пор.: кучмовіз ← Кучма, возити;  кучмобачення ← Кучма, телебачення; кучмолиз ← Кучма, лизати); Тай сьогодні, аби не було протидії цьому новому яйцепідкиданню, аби народ не мав сили ті підступні яйця зі свого гнізда викинути, гніздо очистити, його «святість» намагається своїм глаголом запропонувати нам ще один «рятівний» проект (ЛУ, 38/09, с. 8) (пор.: яйцепідкидання ← яйце + підкидати). «При словотворенні на синтаксичній основі утворенню одиниці номінації передує висловлювання про позначуване, <…> дефініційне словотворення передбачає мотивацію не словом, а судженням, висловлюванням, яке містить дефініцію предмета» [5, с. 36]. Причому оказіональні композити перестають бути простими дублетами висловлювань, що їх мотивують, починають власне «буття», підпорядковуючись тим закономірностям, які характерні для подібного класу слів узагалі, демонструють специфічну смислову структуру, що виявляється безпосередньо через дериваційну базу й особливості її зв’язків з позначуваними реаліями. Незважаючи на наявність семантичної конденсації, значення композитних утворень установлюється здебільшого без особливих зусиль завдяки прозорій семантиці їх структурних компонентів 

Суперечність між потребами комунікативно-прагматичної ситуації і прагненням адресанта звести до мінімуму «свої розумові та фізичні зусилля» сприяє появі подібних результатів оказіональної деривації, що, крім прагматичної орієнтації, демонструють і потужні експресивно-стилістичні можливості неологічного матеріалу.

Одним з найколоритніших прийомів увиразнення стилістичних можливостей оказіоналізмів є  каламбур, в основі якого лежить гумористичне чи комічне використання різних значень того самого слова чи слів, схожих за звучанням: Тільки тому, що її не помічає П. Толочко і толочківці? …Нарешті дано визначення цьому збірному христопродавчому явищу, цьому сонму українських учених (антиукраїнських по суті)…Шість тисячоліть української історії витолочили на догоду Москві (ЛУ, 2/08, с. 3) (пор.: витолочити ← Толочко).   Словесна гра сприяє створенню «пружних емоційно-естетичних варіацій думки», збільшує виражальну силу контексту. Уведення в комунікативно-прагматичну ситуацію оказіональних номем, що вступають в омонімічні чи паронімічні парадигматичні відношення з узуальними одиницями, забезпечує додаткову інтенсифікацію виразності. Наприклад:  А наші банДкіри все порозпихали по глибоких кишенях. І все це при тому, що Президент – професійний банкір (ЛУ, 1/09, с. 3) (пор.: банДкір ← бандит + банкір); Очевидно, що роль ЗМІ у цьому вельмишельмованому «старшими братами процесі» полягає не в пропаганді дебілізуючих і зомбуючих совково-демагогічних словоблудів (ЛУ, 33/06, с. 3) (пор.: вельмишельмований ← вельмишанований + шельмований); … так званих «регіоналів»  у народі давно прозвали ПРУсаками. І не тільки через співзвучність абревіатури – ПРУ (Партія регіонів України), але й через те, що вони, наче таргани… (ЛУ, 27/07, с. 4) (пор.: ПРУсак ← ПРУ + прусак); Мільйони людей мешкають не в столиці, а в регіонах, але не є прибічниками донецького клану і навіть не живуть у зонах переважного впливу ПРУ (у так званій ПРУсії) (ЛУ, 27/07, с. 4) (пор.: ПРУсія ← ПРУ+ Прусія). Структурно-семантичні особливості оказіональних одиниць впливають на характер породжуваної ними мовленнєвої експресії. Такі результати демонструють передовсім експресію гумору та сатири. Близькість у звучанні створює додаткові семантичні відтінки, породжує несподівані повороти думки, її змістове переключення.  

Зіставлення оказіональних та узуальних номем експресивно підкреслює їх семантичну різницю і різницю позначуваних ними понять; словесна гра, побудована на гумористичному використанні оказіональних одиниць, забезпечує мовленнєву інтенсифікацію виразності, що великою мірою залежить від авторської винахідливості та дотепності.

Конструювання неузуальних знаків ґрунтується на посиленні звучання внутрішньої форми, яка відсилає до фонових знань. Результати оказіональних дериваційних процесів зорієнтовані на визначені денотати, новими є хіба що  способи їх означення. Вони номінують поняття, що при використанні узуальних засобів могли б виражатися переважно описово. 

Подвійна актуалізація демонструє передусім прагнення адресантів до максимального використання виражальних можливостей неономем і водночас ілюструють оригінальну індивідуально-творчу компетенцію того чи іншого автора, якому «потрібні неабиякі гострота та точність розуміння слів, повнота мовного досвіду, щоб, поставивши його у фокус, змусити читача побачити в ланцюжку слів одну найяскравішу ланку, висловити саме цим словом свою думку і водночас віддзеркалити реальність» [6, с. 127].

Газета «Літературна Україна» маніфестує чимало прийомів, що увиразнюють прагматичну орієнтацію індивідуально-авторських утворень зокрема та комунікативних ситуацій загалом. Вони стосуються переважно тих результатів оказіональних дериваційних процесів, що є своєрідними семантичними стержнями, навколо яких формується  думка.  Здебільшого саме в таких ситуаціях оказіональні одиниці  задають направленість прагматично значущої інформації, актуалізують найбільш важливі для адресанта смислові ланки. Однак – це тема окремої наукової розвідки, що сприятиме системному дослідженню різних стилістичних прийомів, які увиразнюють мову газети як одного з провідних засобів масової інформації, допомагають адресатові вплинути на емоційну сферу адресанта, викликати інтерес до запропонованого матеріалу. 

Насамкінець зауважимо: у мові газетних  видань оказіональні слова виступають не тільки як репрезентанти певного смислу, але й як відповідні формальні конфігурації, які сигналізують про емоційно-експресивну атмосферу комунікативно-прагматичних ситуацій, максималізують їх стилістичний ефект.

 

 

1. Арнольд И. В. Семантика. Стилистика. Интертекстуальность / И. В. Арнольд. – Спб : Изд во Санкт-Петербургского ун-та, 1999. – 443 с.
2. Блакар Р. М. Язык как инструмент социальной власти / Р. М. Балкар // Психология влияния : Хрестоматия / Сост. А. В. Морозов. – СПб : Питер, 2001. – С. 42–67.
3. Земская Е. А. Словообразование как деятельность / Е. А. Земская. –  М. : Наука, 1992. – 220 с.
4. Колоїз Ж. В. Українська оказіональна деривація : [монографія] / Ж. В. Колоїз. – К. : Акцент, 2007. – 311 с.
5. Кубрякова Е. С. Типы языковых значений : Семантика производного слова / 
6. Е. С. Кубрякова. – М. : Наука, 1981. – 199 с.
7. Ларин Б. А. Эстетика слова и язык писателя / Б. А. Ларин. – Л. : Изд-во художественной л-ры, 1974. – 284 с.
8. Якобсон Р. Новейшая русская поэзия : Подступы к Хлебникову  / Р. Якобсон // Работы по поэтике. – М. : Прогресс, 1989. – С. 272–317.

 

 

У статті йдеться про комунікативно-прагматичний потенціал оказіональних слів, засвідчених у мові газети «Літературна Україна». Оказіоналізми розглядаються як утворення для означення нестандартної, прагматично значущої інформації, найбільш прийнятної в умовах вербальної комунікації. Акцентується на каламбурі як прийомі увиразнення стилістичного ефекту відповідної  комунікативної ситуації.

Ключові слова:   оказіоналізм, оказіональне слово, вербальна комунікація, комунікативно-прагматична ситуація, адресант, адресат.

 

 

The article deals with the communicative-pragmatic potential of occasional words fixed in the language of newspaper "Literary Ukraine". Occasionalisms are regarded as the formations for defining non-standard, pragmatically meaningful information, which is the most acceptable in the terms of verbal communication. The pun as the device of expressiveness of the stylistic effect of the corresponding communicative situation is accented. 

Key words: occasionalism, occasional word, verbal communication, communicative-pragmatic situation, sender, addressee.