Концепція запровадження «вільної практики» як засобу спрощення митних формальностей

Згідно з ч. А розділу 1 Додатку до Конвенції 1965 р. до особистих речей екіпажу судна відносяться одяг, предмети повсякденного користування та будь-які інші речі, що належать членам команди судна та перевозяться на судні, включаючи валюту [1].

Декларація про особисті речі команди повинна бути датованою та підписаною капітаном судна або будь-якою особою суднового командного складу, відповідним чином уповноваженою на це капітаном. Проте положеннями Конвенції 1965 р. передбачено, що державна влада може вимагати від кожного члена екіпажу судна його підпис або, якщо він цього зробити не може, його відмітку напроти відомостей про його особисті речі [1, пп. 2. 5. 1 ч. В розділу 2 Додатку до Конвенції 1965 р. ]. Однак рекомендованою практикою Конвенції 1965 р. є правило, згідно з яким слід вимагати відомості лише про такі особисті речі екіпажу, які підлягають накладенню мита, забороні або обмеженням [1, пп. 2. 5. 2 ч. В розділу 2 Додатку до Конвенції 1965 р. ].

Що стосується законодавства України з питань державної митної справи, то відповідно до вимог пп. 6 п. 2 та пп. 6 п. 3 розділу 2 наказу Міністерства фінансів України від 10. 03. 2015 р. № 308 «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей

на морському та річковому транспорті» [6] серед інших документів, що вимагаються при прибутті/вибутті судна закордонного плавання, наявна й Декларація про особисті речі членів екіпажу. Згідно з положеннями п. 3 Типової технологічної схеми здійснення митного контролю водних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон України, декларація про особисті речі членів екіпажу судна є документом, що використовується для митного оформлення суден закордонного плавання, в якому наводяться відомості про наявність у членів екіпажу товарів, валюти та цінностей [7].

Таким чином, законодавством України з питань державної митної справи не виконується стандартне правило 2. 5 Конвенції 1965 р. про ненадання Декларації про особисті речі членів екіпажу при вибутті судна [1]. На наш погляд, недоцільно повторно вимагати від членів екіпажу надання відомостей про особисті речі, адже такі відомості вже містяться в Декларації про особисті речі, яку було надано органу митного спрямування ДФС України капітаном судна на момент прибуття в порт. У тому ж разі, якщо у будь-кого із членів екіпажу змінились дані про особисті речі, такі відомості слід вказувати окремо по конкретній особі.

Суднова роль є основним документом, який містить відомості про кількість і склад екіпажу при прибутті/вибутті судна [1, пп. 2. 6 ч. В розділу 2 Додатку до Конвенції 1965 р. ].

Під членами екіпажу судна в ч. А розділу 1 Додатку до Конвенції 1965 р. розуміються будь-які особи, дійсно зайняті під час рейсу виконанням обов’язків на борту, пов’язаних з експлуатацією судна або його обслуговуванням, і включені в суднову роль. Слід зазначити, що Конвенція 1965 р. рекомендує вимагати включення в Суднову роль тільки відомості про: назву і національну приналежність судна; прізвище, ім’я; національність; звання або посаду; дату і місце народження; вигляд і номер документа, який засвідчує особу; порт і дату прибуття; звідки прибув [1, пп. 2. 6. 1 ч. В розділу 2 Додатку до Конвенції 1965 р. ].

Суднова роль повинна бути датованою та підписаною капітаном судна або будь-якою особою командного складу судна, відповідним чином уповноваженою на це капітаном.

У п. 3 Типової технологічної схеми здійснення митного контролю водних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон України регламентовано таке визначення суднової ролі – це список осіб суднового екіпажу [7]. Однак вимог до змісту Суднової ролі законодавством України з питань державної митної справи не передбачено.

Список пасажирів згідно з пп. 2. 7 ч. В розділу 2 Додатку до Конвенції 1965 р. є основним документом, що містить відомості про пасажирів при прибутті і відправленні судна. Конвенція 1965 р. не рекомендує пред’явлення Списків пасажирів при коротких морських рейсах або змішаному залізнично-морському сполученні між сусідніми країнами [1].

Конвенція 1965 р. рекомендує вимагати включення в Суднову роль тільки відомості про: назву і національну приналежність судна; прізвище, ім’я; національність; дату народження; місце народження; порт посадки; порт висадки; порт і дату прибуття судна [1, пп. 2. 7. 3 ч. В розділу 2 Додатку до Конвенції 1965 р. ].

Законодавством України з питань державної митної справи вимог до змісту Списку пасажирів не передбачено.

Однак при оформленні суден закордонного плавання законодавством України з питань державної митної справи визначена необхідність надання ряду інших документів, не передбачених положеннями Конвенції 1965 р. Так, згідно з Типовою технологічною схемою здійснення митного контролю водних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон України та наказом Міністерства фінансів України від 10. 03. 2015 р. № 308 «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей на морському та річковому транспорті» [6; 7] при митному