Консультування сімейних конфліктів

Конфлікт, як правило, породжується не однією, а комплексом причин, серед яких умовно можна виділити основну. З основної причини, тобто по ведучому мотиві, можна виділити наступні групи сімейних конфліктів, що виникають у результаті:

прагнення одного або обох чоловіка і жінки реалізувати в шлюбі насамперед особисті потреби (розвинута спрямованість “на себе”, тобто егоїзм) ;

сильно розвинуті матеріальні потреби в одного або обох (чоловіка і жінки) ;

незадоволена потреба в самоствердженні;

наявність в одного або обох (чоловіка і жінки) завищеної самооцінки;

розбіжність уявлень чоловіка і жінки про значення ролей чоловіка, дружини, батька, матері, голови родини;

невміння чоловіка і жінки спілкуватися один з одним, з родичами, друзями і знайомими, колегами по роботі;

невміння чоловіка і жінки розібратися в причинах, що викликають небажану поведінку одного з них, у результаті чого виникає взаємне непорозуміння; небажання одного з них брати участь у веденні домашнього господарства;

небажання одного з чоловіка і жінки займатися вихованням дітей та розбіжності поглядів на методи їхнього виховання;

різниця в типах темпераменту чоловіка і жінки і невміння враховувати тип темпераменту в процесі взаємодії.

Одна з найбільш розповсюджених причин сімейних конфліктів – егоїстичність одного або обох (чоловіка і жінки). Егоїст насамперед думає про свої потреби, піклується про себе, не цікавиться потребами й інтересами близьких людей. Егоїзм у родині і є головним ворогом щасливого шлюбу. Взагалі немає вади страшнішої, ніж егоїзм, який переваги перетворює в недоліки. Так, поєднання егоїзму з працьовитістю породжує психологію хапуги, зі сміливістю – молодецтво, авантюризм. Навіть здібності і розум егоїста підлеглі однієї мети – кар'єризмові, самозамилуванню, виправданню своїх помилок. Ще страшніше егоїзм впливає на недоліки: він перетворює їх у вади. Егоїзм і лінь – уже паразитизм, егоїзм і неправда – підлість, егоїзм і боягузництво – зрадництво і т. д. Егоїзм когось одного робить нещасливими обох.

Егоїзм обох (чоловіка і жінки) породжує міщанство. У цьому випадку вони спочатку конфліктують, а потім притерплюються один до одного, вибачають вади і недоліки та об’єднуються в ім'я того, щоб задовольнити свої примітивні споживчі потреби. Вони заражаються цілим потоком пристрастей, у числі яких: пристрасть до накопичення; прагнення до престижу; самореклама; самовдоволення; життя за принципом: мій дім – моя фортеця. У міщанській родині немає нічого міцного, крім вигоди.

Міщанська родина – середовище для подальшого розквіту егоїзму в кожному (чоловіка і жінки). І вже по одному цьому міщанство – головний ворог кохання. Не можна допустити, щоб найвища радість на землі гинула через самозакоханість, жадібність, заздрість, користь одного або обох (чоловіка і жінки).

Інша загальна причина сімейних лих – непоступливість чоловіка і жінки. Вона – головна перешкода до взаєморозуміння, згоди, сімейної гармонії. Поступатися повинні обоє. Але першим уступити повинен той, хто мудріший, сильніший, хто розуміє, що небажання і невміння поступатися – шлях, що веде до сварок і нерідко – до розлучень.

Дуже важливо навчитися тактовності і витримці, вмінню переконливо й аргументовано викладати свою точку зору. Якщо ж переконати чоловіка не вдається, краще припинити суперечку. Найголовніше – не перетворити сімейні суперечки у сварки, дискусії – у скандали і з'ясування відносин. Подружжю треба навчитися взаємодіяти з батьками і родичами, а найважливіше – навчитися поважати одне одного.

Сімейна згода будується поступово на взаєморозумінні і власному самовдосконаленні. Якщо кого-небудь з них не влаштовують звички, потреби й установки іншого, треба, щоб інший це усвідомив і зрозумів, що необхідно змінити. Виправити положення можна в тому випадку, якщо цього хочуть обоє в подружжі. Скандали, ультиматуми, лайка, навіть фізичне насильство не спонукають до кращої поведінки і не допомагають, а тільки заважають винному виправити свої помилки або позбутися недоліків. Підвищити культуру побуту, культуру відносин – це значить підвищити вимогливість чоловіка до самого себе.

Прагнучи допомогти коханій людині позбутися недоліків, не можна займати позицію судді. Важливо і самому визначити свою частку провини в неправильній поведінці коханої людини. Можна сказати, що вміння вирішувати сімейні конфлікти – це насамперед вміння зробити крок назустріч іншому, здатність змінити свої погляди та позиції. На жаль, варіант, коли обоє з подружжя наділені цією здатністю, зустрічається досить рідко, набагато частіше нею володіє лише один з них. Саме на цій людині, яка уступає, фактично і тримається родина, вона стає її цементуючим началом.

Перший крок назустріч важливий не тільки під час прийняття важливих сімейних рішень, коли думки чоловіка і жінки не збігаються, коли в родині виникає конфліктна ситуація. З початку сімейного життя, у період пристосування, точніше, навчання жити удвох, чоловіка і жінку суцільно і поруч підстерігають дрібні, незначні помилки, що звичайно призводять до багатьох дрібних конфліктів. Однак, якщо їх вчасно не погасити, ці дрібні конфлікти можуть грунтовно попсувати нерви обом.

Як вважає американський психолог К. Леві, сварку потрібно анатомувати і відносини варто з'ясовувати. Однак у таких з'ясуваннях потрібно дотримуватися одного правила: кожний говорить тільки про свої помилки. Але не можна перетворювати життя в суцільне з'ясування відносин, інакше з тихої пристані родина перетвориться в театр воєнних дій. Якщо невдоволень нагромадилося дуже багато і занадто багато претензій один доодного, К. Леві[38, 78] рекомендує