Контроль і ревізія

Об’єктами фінансово-господарського аудиту є управлінські рішення керівництва бюджетної установи з питань її фінансово-господарської діяльності, планові документи, господарські договори, фінансово-господарські операції, бухгалтерський облік, фінансова і статистична звітність та внутрішньогосподарський фінансовий контроль.

Базовим елементом фінансово-господарського аудиту є визначення ризиків та оцінка їх можливого впливу на результати фінансово-господарської діяльності бюджетної установи і показники її фінансової звітності.

Фінансово-господарський аудит проводиться за такими етапами:

Підготовка до проведення фінансово-господарського аудиту.

Проведення поточних аудиторських процедур.

Дослідження річної фінансової звітності.

Результати фінансово-господарського аудиту відображаються в звіті, який повинен виключати можливість неоднозначного трактування будь-яких його положень і містити лише обґрунтовану та об’єктивну інформацію.

Таким чином, можна зробити висновок, що впровадження в практику діяльності ДКРС аудита фінансової й господарської діяльності бюджетних установ є вкрай необхідним, тому що ставиться оцінка ефективності роботи контрольно-ревізійної служби в залежність не від кількості виявлених сум збитку, а від кількості попереджених порушень і обсягів недопущених при їх здійсненні втрат.

Однією із форм реалізації державного фінансового аудиту є державний фінансовий аудит інших суб’єктів господарювання, що отримують (отримували) бюджетні кошти.

Отже, аудит полягає у перевірці та аналізі діяльності, фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю суб’єктів господарювання державного сектора економіки, а також інших суб’єктів господарювання, що отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно.

Таке визначення дає змогу стверджувати, що бюджетні установи не є об’єктами аудиту.

Під час аудиту обов’язковий оцінці підлягає рівень управління фінансово-господарською діяльністю суб’єкта господарювання, яке полягає у забезпеченні:

1) дотримання вимог законодавства, актів і рішень органів управління та суб’єкта господарювання;

2) достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності;

3) збереження активів;

4) досягнення визначених цілей і завдань або набуття кращого досвіду діяльності інших суб’єктів господарювання з виконання показників економічності, продуктивності і результативності.

Аудит проводиться відповідно до плану контрольно-ревізійної роботи, який складається та затверджується в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Перед початком аудиту керівнику суб’єкта господарювання надсилається не пізніше ніж за десять календарних днів відповідне повідомлення із зазначенням строку аудиту та відповідальних за його проведення посадових осіб.

Посадова особа органу державної контрольно-ревізійної служби зобов’язана пред’явити керівнику суб’єкта господарювання направлення на проведення аудиту, скріплене печаткою відповідного органу, та розписатися в журналі реєстрації перевірок (у разі його наявності).

Тривалість аудиту не може перевищувати 90 календарних днів.

Процес аудиту складається з чотирьох етапів.

На першому етапі – планування аудиту з метою збору інформації про правове забезпечення фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання, систему управління, зокрема організацію внутрішнього контролю, та досягнення суб’єктом господарювання визначених цілей і завдань або набуття кращого досвіду діяльності інших суб’єктів господарювання – вивчаються та аналізуються:

• нормативно-правові акти, установчі, розпорядчі та інші документи суб’єкта господарювання;
• розпорядчі документи органу управління суб’єкта господарювання;
• фінансова і статистична звітність суб’єкта господарювання та у разі потреби інших суб’єктів господарювання, однотипних за певними характеристиками їх діяльності;
• матеріали попередніх контрольних заходів.

Під час другого етапу – підготовка програми проведення аудиту з урахуванням його плану: уточнюється інформація, зібрана на першому етапі, та конкретизуються і аналізуються недоліки і проблеми, які вплинули або можуть негативно вплинути на рівень управління фінансово-господарською діяльністю суб’єкта господарювання; готується програма проведення аудиту, що затверджується керівником органу ДКРС. У програмі зазначається перелік ризикових операцій фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання, які передбачається перевірити, методи перевірки та процедура їх застосування, а також відповідальні особи та графік проведення.

Під час третього етапу – перевірка ризикових операцій фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання підтверджується або спростовується інформація стосовно недоліків і проблем в управлінні такою діяльністю.

Під час четвертого етапу – звітування про результати аудиту готуються висновки за результатами оцінки рівня управління фінансово-господарською діяльністю суб’єкта господарювання виходячи з істотності їх впливу на фінансово-господарську діяльність за такими загальними розділами:

1) зовнішній – незалежний від суб’єкта господарювання характер зокрема стосовно достатності нормативно-правового забезпечення його діяльності, рівня її регламентації органом управління суб’єктом;

2) внутрішній – прийняття рішень або бездіяльність посадових осіб суб’єкта господарювання, передусім щодо організації системи внутрішнього контролю.

За результатами аудиту складається звіт, який повинен включати висновки стосовно дотримання законодавства і забезпечення ефективності фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання та обґрунтовані рекомендації щодо її удосконалення.

 

3.3. Податковий контроль

 

У самому загальному визначенні податковий контроль є спеціальним способом забезпечення законності. Він здійснюється для визначення кола платників податків, забезпечення своєчасного надходження запланованих сум платежів до бюджету і державних цільових фондів, визначення правильності нарахування та сплати податків і обов'язкових платежів. Однак це контроль не лише за сплатою податків і зборів, але й за дотриманням податкової дисципліни. Сутність податкового контролю можна розглядати як елемент державного управління економікою, а також як особливу діяльність щодо виконання податкового законодавства.

Втім говорячи про податковий контроль, необхідно насамперед відмежувати його від нагляду. І нагляд і контроль тлумачаться