Контроль і ревізія

Розкрийте зміст та особливості стадій контрольно-ревізійного процесу.

Розкрийте сутність документів за змістом відображення операцій, фактів.

Які ознаки містять у собі підроблені документи, охарактеризуйте їх.

Охарактеризуйте ознаки матеріальної підробки.

Визначте ознаки інтелектуальної підробки.

Як виявити підробки у документах.

Розкрийте завдання встановлення об'єктивної істини в ревізії.

В чому полягає сутність істини в ревізії.

Що таке юридична та аналітична перевірка документів.

 

Література за темою відповідно загального списку рекомендованої літератури: 2, 7, 25, 45, 51, 58, 61, 70, 75

 

 

Основні питання:

6.1. Статус бюджетної установи як підконтрольного об’єкта.

6.2. Особливості проведення ревізії в бюджетній установі.

6.3. Статус промислового підприємства як підконтрольного обєкта.

6.4. Особливості проведення ревізії на промисловому підприємстві.

 

6.1. Статус бюджетної установи як підконтрольного об’єкта

 

Згідно зі статтею 2 Бюджетного кодексу України, «бюджетна установа» – це орган, установа чи організація, визначена Конституцією України, а також установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевих бюджетів. [11]

Фінансування цього суб’єкта з бюджету робить його підконтрольним органам ДКРС, проте це ще не дає відповіді на запитання, на підставі чого і як треба оцінювати дії чи бездіяльність посадових осіб бюджетної установи у використанні її активів. Для цього потрібно знати статус її коштів і майна, а це можна зробити лише через розуміння поняття власності.

Поняття власності – це економічна категорія, з допомогою якої характеризуються відносини між людьми та їх колективами у процесі виробничої діяльності з приводу привласнення матеріальних благ.

Зміст економічних відносин власності становлять володіння, користування і розпорядження матеріальними благами. Володіння – закріплення матеріальних благ за конкретними власниками – індивідами та колективами, фактичне утримання речі у сфері господарювання цих осіб.

Користування – вилучення з речей їхніх корисних властивостей, які надають можливість задовольнити відповідні потреби індивіда чи колективу.

Розпорядження – визначення власником юридичної або фактичної долі речі. Водночас право власності забезпечує власнику відповідну поведінку оточуючих осіб і тим самим надає змогу володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном. Всі інші особи – невласники – мають утримуватися від вчинення будь-яких дій, які перешкоджають власнику здійснювати належне йому суб’єктивне право на свій розсуд і в своїх інтересах. Власником майна і коштів, які використовуються в діяльності бюджетної установи, є не безпосередньо бюджетна установа (в особі органу управління чи трудового колективу), а держава в особі Верховної Ради України, або адміністративно-територіальна одиниця в особі обласної, районної, міської, селищної чи сільської ради, або територіальна громада села, селища, міста чи району.

Таким чином бюджетна установа щодо наявних у неї коштів і майна, зокрема бюджетного фінансування і залучених власних доходів, завжди ними володіє і користується, однак не завжди розпоряджається. Це передбачає закріплення повноважень керівника бюджетної установи щодо права управління коштами і майном у положеннях про установу чи організацію і є важливою відправною точкою для здійснення у бюджетній установі державного фінансового контролю.

З огляду на це в процесі підготовки до ревізії чи перевірки або безпосередньо на початку контрольних дій потрібно ознайомитися з повноваженнями посадових осіб бюджетної установи з управління коштами і майном, після чого проаналізувати наявні розпорядчі документи (накази, розпорядження тощо), що тією чи іншою мірою стосуються обігу фінансових, матеріальних і нематеріальних активів, з метою виявлення протиправних дій розпорядника бюджетних коштів.

Такими діями можуть бути рішення про відчуження майна без згоди відповідного міністерства, надання майна у безоплатне користування, перерахування бюджетних коштів на депозитні рахунки в банки, кредитування бюджетними коштами суб’єктів підприємницької діяльності, перерахування бюджетних коштів на рахунки профспілкової організації тощо.

 

6.2. Особливості проведення ревізії в бюджетній установі

 

Контроль в бюджетній установі – це сукупність заходів, які проводять уповноважені органи з метою перевірки законності, доцільності та ефективності використання бюджетних коштів установою.

Згідно зі ст. 26 Бюджетного кодексу зовнішній контроль фінансової та господарської діяльності бюджетних установ здійснюються Рахунковою палатою – в частині контролю за використанням коштів Державного бюджету України, Головним контрольно-ревізійним управлінням України – відповідно до його повноважень, визначених законом. [11]

Завданнями контролю в бюджетній установі є перевірка:

• дотримання правил ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності;
• дотримання соціальних гарантій працівників;
• дотримання платіжної дисципліни;
• недопущення фіктивних фінансових операцій і відмивання «брудних» грошей;
• недопущення нецільового і неефективного використання бюджетних коштів;
• недопущення нецільового використання фінансових ресурсів, отриманих за пільгами з оподаткування;
• дотримання порядку та процедур державних і комунальних закупівель;
• недопущення нецільового і неефективного використання майна державної і комунальної власності;
• недопущення нецільового використання кредитів і позик, отриманих під гарантії Уряду.

Принципи контролю в бюджетній установі

• принцип незалежності – органи, уповноважені на здійснення контролю, мають функціональну, організаційну, оперативну та фінансову незалежність, необхідну для об’єктивного і ефективного виконання завдань;
• принцип об’єктивності та неупередженості – органи, уповноважені на здійснення контролю, у своїх діях мають виходити з державних інтересів, дотримуватися