Контроль і ревізія

 

5. Стандарт N 2 – Незалежність

5.1. Незалежність дає змогу внутрішнім аудиторам робити правдиві й неупереджені висновки, що необхідні для належного проведення аудиторської перевірки. Це досягається в результаті організаційного визначення статусу та об'єктивності служби внутрішнього аудиту.

Для повної ефективності виконання службових обов'язків служба внутрішнього аудиту банку (внутрішній аудитор) має бути незалежною від щоденного процесу проведення внутрішнього контролю.

5.2. Організаційний статус повинен передбачати:

- безпосередню підпорядкованість служби внутрішнього аудиту в процесі її діяльності Правлінню банку та Раді банку у питаннях, що стосуються стратегічних напрямів його розвитку;

- процедури затвердження Радою банку штатного розпису підрозділу внутрішнього аудиту та бюджету на наступний рік, а також уніфікованих висновків і звітів про результати його діяльності;

- виконання службою внутрішнього аудиту своїх функціональних обов'язків без будь-яких перешкод;

- постійну участь керівника підрозділу внутрішнього аудиту банку в засіданнях Правління банку, що стосуються аудиторської діяльності, фінансової звітності, управління, організації внутрішнього контролю.

5.3. Об'єктивність:

- при проведенні аудиторських перевірок внутрішні аудитори повинні бути об'єктивними;

- внутрішні аудитори відстоюють власну думку з питань аудиту, яка може не збігатися з думкою інших працівників банку, зовнішніх аудиторів тощо;

- керівник служби внутрішнього аудиту періодично отримує від своїх працівників інформацію про можливий конфлікт інтересів і т. ін. ;

- внутрішні аудитори банку не несуть відповідальності за проведення банком будь-яких банківських операцій;

- працівники служби внутрішнього аудиту, які раніше працювали в якихось підрозділах цього банку, не можуть призначатися для проведення аудиторської перевірки цих підрозділів протягом року (або більш тривалий час) після їх зарахування до служби внутрішнього аудиту;

- рівень об'єктивності внутрішнього аудитора не знижується, якщо він надає рекомендації працівникам банку щодо застосування стандартів контролю та перевіряє відповідні процедури їх застосування;

- проектування, впровадження та складання різних операційних систем не належить до функцій внутрішнього аудиту. Виконання таких видів діяльності знижує рівень об'єктивності аудиту.

 

6. Стандарт N 3 – Професійна компетентність

6.1. Аудиторські перевірки мають виконуватися на високому професійному рівні.

6.2. Усі працівники служби внутрішнього аудиту повинні мати певний професійний досвід і володіти необхідними знаннями й навичками.

6.3. До проведення внутрішнього аудиту банку можуть залучатися сторонні фахівці та консультанти, з якими укладається відповідний договір, що передбачає відповідальність за розголошення банківської таємниці. Вони повинні мати глибокі знання у сфері економіки, бухгалтерського обліку, статистики, фінансів і кредиту, оподаткування та права, електронної обробки даних тощо.

6.4. Керівник служби внутрішнього аудиту забезпечує належний нагляд за всіма аудиторськими перевірками і відповідає за його здійснення.

6.5. Аудиторський нагляд – це безперервний процес, який починається з планування і закінчується виконанням аудиторського завдання. Здійснення нагляду передбачає:

- своєчасне забезпечення підлеглих відповідними інструкціями та затвердженою програмою проведення аудиторської перевірки;

- контроль за виконанням затвердженої програми аудиторської перевірки до часу здійснення її коригувань;

- підтвердження виявлених фактів, висновків внутрішніх аудиторів відповідною документацією;

- об'єктивність аудиторських висновків, чітке їх викладення, їх конструктивність і своєчасність подання;

- досягнення мети аудиту.

6.6. Результати діяльності служби нагляду повинні документуватися і належним чином зберігатися.

6.7. Внутрішні аудитори повинні:

- бути обережними, досвідченими, компетентними;

- правильно застосовувати діючі стандарти, процедури та методи внутрішнього аудиту;

- знати принципи і методи бухгалтерського обліку;

- доводити на підставі фактів неефективність та нерентабельність операцій банку, запобігати можливим навмисним правопорушенням, не допускати помилок та упущень, розкрадання, випадків шахрайства, махінацій і конфліктів інтересів;

- належним чином оцінювати достатність та ефективність системи внутрішнього контролю, її відповідність ступеню потенційного ризику в різних сферах діяльності банку, а також процедурам і методам, що застосовуються в банку;

- дотримуватися принципів, що визначені в Кодексі професійної етики внутрішніх аудиторів банківських установ.

6.8. Внутрішній аудитор проводить лише часткову перевірку, яка не передбачає детального аудиторського контролю всіх угод або операцій. Таким чином, внутрішні аудитори не дають абсолютної гарантії того, що порушень у діяльності банку зовсім немає.

6.9. Керівник служби внутрішнього аудиту за наявності доказів про здійснення правопорушення повідомляє про це Правління банку. Внутрішній аудитор має право надавати пропозиції щодо основних напрямів проведення розслідування цього правопорушення. Надалі внутрішній аудитор повинен простежити за повним та своєчасним виконанням рекомендацій служби внутрішнього аудиту.

 

7. Стандарт N 4 – Обсяг робіт

7.1. Головними завданнями внутрішнього контролю банку є:

- дотримання правил, планів, процедур, законів України, нормативних актів та інструкцій Національного банку України;

- збереження активів;

- забезпечення достовірності та цілісності інформації;

- економічне та раціональне використання ресурсів;

- досягнення відповідних цілей під час проведення операцій або виконання програм.

7.2. Правління та Рада банку здійснюють загальне керівництво щодо обсягу робіт та напрямів діяльності банку, які підлягають аудиту.

7.3. Метою перевірки стану системи внутрішнього контролю є з'ясування того, чи забезпечує наявна система достатню гарантію раціонального виконання завдань та функцій