Контроль різними гілками влади над виконавчою владою

1. Загальний огляд джерел за темою курсової роботи

2. Поняття, ознаки та види контролю як способу забезпечення законності

3. Парламентський контроль за діяльністю органів виконавчої влади

4. Президентський контроль за діяльністю органів виконавчої влади

5. Судовий контроль за діяльністю органів виконавчої влади

 

 

Здійснення контролю посідає значне місце в діяльності будь-якого сучасного органу виконавчої влади. Контроль з боку інших гілок влади настільки важливий, що його відсутність може служити однією з причин падіння конституційних систем.

В сучасному українському законодавстві об'єктивно виділяється значне число різних нормативних актів, що закріплюють і регулюють відносини в сфері контролю діяльності органів виконавчої влади. У зв'язку з цим у цей час вже мається можливість розгляду контролю в Україні в якості самостійного державно-правового інституту у всьому різноманітті утворюючих його нормативних елементів. Однак у юридичній науці поки що не приділяється належної уваги контролю діяльності органів виконавчої влади з боку інших гілок влади, незважаючи на те, що задача теоретичного осмислення контролю органів державної влади за органами виконавчої влади в Україні дуже актуальна. Повноцінний правовий вплив на відповідні відносини неможливий без теоретичного аналізу сутності і змісту контролю, його видів, форм, засобів реалізації і способів забезпечення.

При реалізації контрольних повноважень законодавчі органи мають можливість перевірки дотримання і виконання прийнятих ними законів органами виконавчої влади, тому контрольна функція законодавчих органів не менш значима, чим представницька і законотворча.

Органи виконавчої влади в цей час піддаються постійному реформуванню. Разом з тим у їх діяльності виявляється значна кількість недоліків, що спричиняють порушення прав як фізичних осіб, так і організацій. До таких негативних факторів відносяться: корупція, бюрократизм, надлишкова нормотворчість та ін.

Таким чином, в курсовій роботі представляється доцільним розглянути контроль щодо органів виконавчої влади у сукупності з боку парламенту, Президента України, а також судової влади, чим пояснюється актуальність теми роботи.

Отже, метою написання роботи є ретельний аналіз здійснення контролю різними гілками влади над виконавчою владою. Відповідно до обраної теми вирішуються наступні завдання:

розглянуто поняття контролю;

досліджено правові джерела парламентського контролю за діяльністю органів виконавчої влади;

проаналізовано систему президентського контролю за діяльністю органів виконавчої влади;

розглянуто судовий контроль над органами виконавчої влади.

Об’єктом дослідження виступає контроль як спосіб забезпечення законності, предметом – здійснення контролю щодо виконавчої влади іншими гілками влади в Україні.

При написанні курсової роботи були використані методи аналізу друкованих та інтернет-джерел, статистичних даних та законодавчої бази.

Робота складається з 5 розділів, вступу, висновків, списку використаних джерел.

 

 

Для вітчизняної правової науки розробка проблем державного контролю у сфері виконавчої влади на сьогоднішньому етапі є значною мірою новим напрямом наукового пошуку, який має враховувати реальності сьогодення.

За радянських часів проблема державного контролю у різні роки і під різним кутом зору досліджувалася в загальнотеоретичному, історичному плані, як функція громадського контролю та одна з функцій державного управління. Значна увага питанням державного контролю була приділена у роботах В. Г. Афанасьєва, І. Л. Бачило, Д. М. Бахраха, В. М. Горшеньова, Б. М. Лазарєва, Л. Л. Потарикіної, Г. Х. Попова, В. П. Портнова, Н. Г. Саліщевої, Б. В. Смірнова, М. С. Студенікіної, М. С. Смиртюкова, Ю. О. Тихомирова, В. Є. Чіркіна, К. В. Шоріної, В. А. Юсупов, Ц. А. Ямпольської та інших авторів.

У переважній більшості наукові дослідження не завжди супроводжувалися реальною спрямованістю їх результатів на втілення у державно-правову практику. Натомість державний контроль здебільшого застосовувався на практиці як своєрідний силовий захід впливу на суспільні відносини, що хоч і слугувало деякою мірою стримуючим фактором щодо неправомірності дій, але не враховувало відновлюючої і спрямовуючої функцій контролю.

З різних позицій до проблеми контролю підходять у своїх роботах зарубіжні автори: Р. Ален, Г. Бребан, Б. Гурне, Ж. Зіллер, А. Сільвестрак, Я. Хагвал та інші.

В Україні проблемам державного контролю до останнього часу не приділялося належної уваги. Окремі питання або сфери державного контролю тією чи іншою мірою досліджували у своїх роботах В. Б. Авер’янов, Л. К. Воронова, Ю. П. Битяк, А. С. Васильєв, І. П. Голосніченко, Є. В. Додін, С. В. Ківалов, Р. А. Калюжний, Л. В. Коваль, В. В. Копєйчиков, Л. Т. Кривенко, Є. Б. Кубко, Н. Р. Малишева, В. Ф. Опришко, М. П. Орзіх, І. М. Пахомов, П. М. Рабінович, А. О. Селіванов, М. Ф. Селівон, В. І. Семчик, В. Ф. Сіренко, О. Ф. Фріцький, В. В. Цвєтков, В. М. Шаповал, Ю. С. Шемшученко.

Але системне дослідження проблем державного контролю у сфері виконавчої влади відсутнє. В окремих роботах вони висвітлювалися лише фрагментарно.

Як наслідок, практика здійснення державного контролю залишається неефективною, оскільки діяльність контролюючих органів значною мірою невпорядкована, а створення нової системи державного контролю проходить вкрай повільно і суперечливо, не грунтуючись на достатніх науково-теоретичних напрацюваннях. Зокрема, не враховується, що на противагу домінуючій у минулому каральній ролі контролю, він має набувати переважною мірою інформаційно-аналітичного значення. Тобто