Криміналістична тактика: принципи і функції

Кримінально-процесуальне право чинить обмежуючий вплив в плані розумного та законного пошуку та використання засобів виявлення доказів.

Слідча практика, як і практика судового розслідування, в своєму творчому пошуку не завжди буває правильно орієнтована на соціальні та процесуальні наслідки використання дій та формування тактичних прийомів і методів.

Псевдонаукові методи розкриття злочинів, аппаратура, що діагностує реакцію особи, наприклад, при обшуку, допиту, не можуть бути розглянуті не лише як прийняті, але й як припустимі.

Регулятивна функція кримінального процесу передбачає доказування шляхом збору доказів в рамках процесуальної діяльності.

Вимоги кримінально-процесуального права мають не лише характер, що визначає діяльність, але й забороняючий, маються на увазі гарантії прав особи в процесі.

Таким чином, вплив теоретичних положень кримінально-процесуального права набуває не тільки спонукаючого до розвитку криміналістичної тактики характеру, але й обмежуючого її в тих тенденціях, котрі суперечать науковим рекомендаціям і принципам етики.

Удосконалення кримінально-процесуального законодавства вимагає розробки нових тактичних прийомів, котрі відповідали б основним міжнародним актам, таким як “Кодекс поведінки посадових осіб в підтриманні правопорядку” (резолюція ООН від 17 грудня 1979 р.), “Основні принципи поводження з ув`язненими” (резолюція ООН від 14 грудня 1990 р.), “Правила ООН відносно захисту неповнолітніх, позбавлених волі” (резолюція ООН від 14 грудня 1990 р.).

У другому підрозділі визначаються психологічні засади криміналістичної тактики.

На сучасному етапі суспільного розвитку психологія займає ключову позицію в системі наук. На думку академіка Б.М. Кедрова, психологія знаходиться в центрі трикутника, на вершині якого розташовані природничі науки.

Психологічна атмосфера, що створюється в ході розслідування та судового розгляду, є особливо визначальною, бо судді та слідчому часто доводиться працювати в конфліктних ситуаціях, долати протидію зацікавлених осіб, застосовувати різноманітні допустимі з точки зору закону і професійної етики прийоми і методи психології спілкування.

Злочин – це акт, в якому проявляються складні соціальні, економічні, психологічні й інші фактори. Глибоке дослідження вказаних аспектів вимагає психологічного аналізу особи та юридичної діяльності, яка опирається на вивчення основних психологічних явищ, процесів, станів, їх особливостей в правовій сфері (потреби, мотиви, цілі, темперамент, соціальна спрямованість та другі характеристики особи).

Середовище впливає на особу, трансформує фактори мікросередовища в ознаки особи. Так, організована злочинна група, залучаючи до скоєння злочину особу, вчинює криміналізацію особи. Елементами психології колективу є традиції, імітація суспільної думки, котрі необхідно розпізнати, використати для встановлення контакту, подолання конфлікту з членами організованих злочинних формувань, як суб`єктами особливої підсистеми відносин. 

Специфіка тактики проведення процесуальних дій зумовлюється національними, релігійними та іншими особливостями. Тому рішення завдань пошуку додаткових тактичних рекомендацій вимагає глибоких спеціальних досліджень не лише юристів, але й демографів, етнографів, істориків, філософів, психологів.

У третьому підрозділі характеризуються моральні засади криміналістичної тактики.

На протязі багатьох століть юристи звертались до моральних принципів діяльності органів правосуддя, намагалися з цих позицій підійти до рішення проблем справедливості та об`єктивності в розслідуванні злочинів – проблем правового та морального виховання. 

Оскільки тактичні прийоми відносяться до сфери дій, які не регламентовані законом, існує проблема співвідношення тактичних прийомів та норм моралі, в тому числі й судово-етичних норм.

Сам по собі тактичний прийом, за виключенням деяких рекомендацій, що визивають сумніви в моральній допустимості, відповідає вимогам моралі, так як він формується і рекомендується. Але, конкретні тактичні ситуації, як і способи використання тактичного прийому, можуть викликати порушення припису моралі. Тут інколи має значення тонкий відтінок манери використання тактичного прийому.

В умовах побудови правової системи України особливе значення набуває проблема зв`язку права і моралі. В реальному житті ці поняття функціонують, взаємно доповнюючи та збагачуючи одне одного.

В міжнародних правових актах містяться норми, що закріплюють моральні та етичні засади здійснення правосуддя. Так, “Декларація прав людини” (ст. 5) проголошує, що ніхто не повинен підлягати тортурам, жорстокому, або принижуючому гідність поводженню та покаранню. 

Комплексною цільовою програмою боротьби зі злочинністю на 1996 – 2000 роки передбачена підготовка положень про приведення національного законодавства та відомчої нормативно-правової бази в відповідність Конституції України, враховуючи при цьому європейські стандарти й зарубіжний досвід в сфері боротьби зі злочинністю, в зміцненні законності і правопорядку.

Розділ 3. “Принципи криміналістичної тактики” складається з чотирьох підрозділів.

У першому підрозділі розглядається принцип законності.

Принцип законності має високий ступінь імперативності, що відображає сукупність вимог, які пред`являються тактичним прийомам.

Законність – конституційний принцип. Конституція України (ст. 8) проголошує: “В Україні визначається і діє принцип верховенства права”. Органи законодавчої, виконавчої і судової влади виконують свої повноваження в установлених діючою Конституцією межах в відповідності з законами України.

Ідея законності як одного з важливіших елементів демократії міститься і в інших статтях Конституції України, зокрема в статтях, присвячених захисту прав, свобод, законних інтересів громадян.

Щодо питання про законність тактичних прийомів в сенсі їх співвідношення з вимогами кримінально-процесуального законодавства існують дві точки зору, згідно з якими тактичні прийоми розглядаються як не володіючі ознакою обов`язковості і що мають обов`язковий характер лише в тих випадках, коли вони найшли своє закріплення в нормах кримінально-процесуального закону.

Криміналісти вважають, що прийняті законом, розроблені криміналістикою окремі прийоми втратили