Кримінально-правова характеристика середньої тяжкості тілесних ушкоджень

 

РОЗДІЛ 1. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ЗДОРОВ’Я ОСОБИ

1.1.Тілесні ушкодження

1.2. Завдання фізичних і моральних страждань

1.3. Зараження соціальними хворобами

РОЗДІЛ 2. КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА УМИСНОГО СЕРЕДНЬОЇ ТЯЖКОСТІ ТІЛЕСНОГО УШКОДЖЕННЯ

РОЗДІЛ 3. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА УМИСНЕ СЕРЕДНЬОЇ ТЯЖКОСТІ ТІЛЕСНЕ УШКОДЖЕННЯ

 

 

Темою курсової роботи є кримінально-правова характеристика середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

 Побудова нового, незалежного правової держави – процес життєво необхідна. На жаль, він супроводжується економічної та соціальній нестабільністю, як наслідок, – небувалим зростанням злочинності. Разом про те, робляться дуже серйозних заходів боротьби з тими негативними явищами. 

Право на життя — універсальне, загальновизнане природне право людини і громадянина, яке закріплено в міжнародно-правових актах та у конституціях багатьох країн світу.

В статті 3 Конституції України проголошено, що людина, її життя і здоров’я визнаються в України найвищою соціальною цінністю [1]. Протягом довгих століть як проблемам кваліфікації злочинів проти здоров'я особи як особливого конкретного вчинку окремої особи чи групи осіб, так і злочинності проти здоров'я особи як певної системи анти суспільної поведінки людей приділяли увагу фахівці різних галузей знань. Одними з найбільш складних для юридичного аналізу злочинів проти особистості є тілесні ушкодження. Кримінально правовий аспект охорони здоров'я має універсальний характер. Він не залежить від суспільних ознак особи потерпілого (його віку, громадянства, службового стану та ін.). Кримінальний закон рівною мірою охороняє здоров'я як молодої, так і безнадійно хворої або літньої людини, як законослухняного громадянина, так і завзятого злочинця.

Як зазначає Коржанський М.І.: "Кримінально-правова охорона здоров'я починається з початку народження людини і забезпечується до самої смерті".

Метою моєї курсової роботи є з’ясування юридичної природи злочинів проти здоров’я людини, дослідити склад злочину передбачений статтею 122 Кримінального кодексу України – умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження.

А   саме  в  пункті  1. 2  Правил  судово - медичного  визначення   ступеня 

тяжкості тілесних ушкоджень від 17 січня 1995 р. вказано, що з медичної точки зору тілесне ушкодження – це порушення анатомічної цілісності тканин, органів та їх функцій, що виникає як наслідок дії одного чи кількох зовнішніх ушкоджуючих факторів – фізичних, хімічних, біологічних, психічних. В юридичній літературі дається таке кримінально-правове поняття тілесного ушкодження: це протиправний винний фізичний або психічний вплив на чужий організм, який полягає в порушенні анатомічної цілісності або фізіологічних функцій органів і тканин [5].

Злочинами проти здоров’я називаються суспільно небезпечні навмисні чи необережні дії (або бездіяльність), спрямовані на заподіяння шкоди здоров’ю іншої особи.

Об’єктом усіх злочинів проти здоров’я є здоров’я іншої певної особи незалежно від стану та аномалій. Кримінально-правова охорона здоров’я має універсальний характер. Вона залежить від суспільних ознак особи потерпілого (його віку, громадянства, службового стану тощо).

Актуальність даної тема полягає в тому, що кримінальний закон однаково охоплює здоров’я як квітучого юнака, так і безнадійно хворої людини похилого віку, як героя, так і завзятого злочинця. Заподіяння шкоди своєму власнику здоров’ю утворює склад злочину лише в тих випадках, коли такі дії є засобом вчинення іншого злочину (ухилення від військової служби шляхом члено-ушкодження – стаття 409 Кримінального кодексу).

Кримінально-правова охорона здоров’я починається з часу народження людини і забезпечується до самої смерті.

Завданнями курсової роботи є:

• розгляд генезису кримінально-правових норм щодо відповідальності за посягання на життя та здоров’я особи;
• кримінально – правова характеристика умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження;
• визначення ступеня тяжкості тілесного ушкодження.

Методи     дослідження.   Основним   методом,   що   використовувався   у 

дослідженні, є діалектичний метод наукового пізнання. Поряд з ним застосовувались наукові методи тією мірою, якою вони адекватні об’єкту, предмету та задачам дослідження, а саме:

• історико - правовий – при вивченні історії становлення на території України правових актів про заборону посягань на життя та здоров’я особи;
• формально-логічний – при дослідженні поняття, ознак та видів даної категорії злочинів;
• догматичний – при здійсненні аналізу норм чинного законодавства з метою виявлення в ньому недоліків та формування пропозицій для вдосконалення;
• конкретно-соціологічний та статистичний – для узагальнення юридичної практики, анкетування та аналізу емпіричних даних, наведення прикладів;

Методологічною основою курсової роботи для виконання досліджень виступили Закони і нормативні документи України, наукова література та періодичні видання.

 

 

 

Стаття 121 Умисне тяжке тілесне ушкодження. Кримінальний кодекс України розрізняє тілесні ушкодження трьох ступенів: тяжке, середньої тяжкості та легке. Характер і ступінь тілесних ушкоджень на  практиці  визначаються за результатами судово-медичної експертизи, на  підставі передусім відповідних положень Кримінального кодексу України (статті 121, 122, 123, 124 і 125) і Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 17 січня 1995 р. № 6 [9, с.56].

В умовах сьогодення у законодавстві, у теорії кримінального права, у судовій медицині та у правозастосовній практиці використовуються три критерії для визначення тяжкості тілесних ушкоджень: 

• паталого-анатомічний (медичний), який є головним; 
• економічний, який є додатковим; 
• естетичний, який також є додатковим [16, с.543]. 

Тілесні ушкодження слід відрізняти від удару, побоїв, інших насильницьких дій, мордування, які завдають фізичного болю,