Культура здоров’я як важлива соціальна і особистісна цінність людини

 

 

Анотація. Стаття присвячена актуальній проблемі формування культури здоров’я молоді. Розглядаються та аналізуються поняття «здоров’я», «культура», «культура здоров’я». Особлива увага приділяється зміцненню, збереженню і відновленню здоров’я особистості, що має стати обов’язком і потребою кожної людини.

Ключові слова: здоров’я, здоровий спосіб життя, культура здоров’я, молодь.

Аннотация. Статья посвящена актуальной проблеме формирования культуры здоровья молодежи. Рассматриваются и анализируются понятия «здоровье», «культура», «культура здоровья». Особенное внимание уделяется укреплению, сохранению и возобновлению здоровья личности, что должно стать обязанностью и потребностью каждого человека.

Ключевые слова: здоровье, здоровый образ жизни, культура здоровья, молодёжь.

Annotation. The article is devoted the issue of the day of forming of culture of health of young people. The concept of «health», «culture», «culture of health, is examined and analysed». The special attention is spared strengthening, saving and proceeding in the health of personality which must become a duty and necessity of everybody.

Key words: health, healthy way of life, culture of health, young people.

Постановка проблеми. Проблема збереження і зміцнення індивідуального та громадського здоров'я населення активно обговорюється останнім часом представниками різних галузей знань: медиками, педагогами, психологами, фахівцями фізичного виховання, а також економістами і політиками.

Це пов’язано з тим, що майже 90% учнів і студентів мають відхилення в стані здоров’я, понад 50% – незадовільну фізичну підготовку. Враховуючи вище згадане, стає очевидним, що для досягнення високого рівня здоров’я населення необхідно пропагувати стратегію охорони здоров’я практично здорової людини. Медицина сьогоднішнього дня спрямована на усунення вже існуючої хвороби і не може істотно впливати на рівень здоров'я людини, тому існує необхідність у пошуку ефективних методів, способів і засобів збереження і розвитку здоров'я індивіда.

Рівень здоров’я людей, як відомо, позначається на результативності трудової діяльності населення, можливостях соціальної сфери країни, показниках економічного і культурного розвитку.

Характерними явищами стали недбале ставлення до власного здоров’я і, що найгірше, – лавиноподібне поширення серед молоді паління, вживання алкоголю, наркотичних та психотропних наркотичних речовин, збільшення венеричних захворювань, низький рівень рухової активності. Поведінка людини на межі нового тисячоліття вийшла за межі безпечної зони, і тільки цілеспрямована турбота про здоров'я – оздоровчий імператив, сформованість культури здоров’я – може зберегти перспективу виживання людства.

Давно назріла необхідність цілеспрямованого формування культури здоров’я людини, яка передбачає якісно нові підходи до потреб, прав і обов’язків людини, її освіти, переконань, формування стійких мотивацій до здорового способу життя, позитивної соціальної поведінки.

На фоні загальної освіченості люди не дотримуються правил здорового способу життя. “Просвіта”, так чи інакше сприяючи росту соціальної грамотності, також виявляється не завжди ефективною, якщо знання не стають переконаннями. Адже лікарі, по вживанню алкоголю, палінню і байдужому ставленню до фізичної культури не відрізняються від осіб з вищою немедичною освітою. Таким чином, пасивне знання саме по собі не стає дійсною мотивацією для підтримки здорового способу життя при відсутності соціального престижу здорового побуту і матеріальних передумов для нього [2].

Очевидно, що першорядна роль у збереженні і формуванні здоров'я належить самій людині, її способу життя, цінностям, установкам, ступеню гармонізації її внутрішнього світу і відносин з оточенням. Вихід з цієї ситуації полягає в зміні ставлення людини до самої себе, свого здоров'я, сформованості високого рівня культури здоров’я, як особистісної і соціальної цінності. Зміцнення і збереження здоров’я має стати обов’язком і потребою кожної людини. У цьому зв’язку виникає необхідність підготовки фахівців здоров’я людини, які б досконало володіли змістом, формами, методами підтримання, зміцнення і відновлення здоров’я індивіда.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Пошук ефективних шляхів формування культури здоров’я – проблема міждисциплінарна. Їй присвятили свої дослідження філософи: Е. Бабаян, Е. Бахтель, Д. Зарідзе; психологи: В. Бітенський, В. Братусь, М. Бурно, Н. Зелінська, А. Личко, Н. Максимова, Б. Херсонський; соціологи: А. Габіані, Я. Гданський, С. Дідковська, В. Козак, Г. Лукачек, В. Маляренко, А. Міллер, Н. Мірошниченко, С. Таратухін; медики: Г. Апанасенко, Т. Бойченко, В. Мовчанюк, Л. Попова, В. Шаповалова та інші.

Важливу роль засобів фізичного виховання, рухової активності у підтриманні і зміцненні здоров’я підкреслювали відомі педагоги: С. Лесгафт, М. Пирогов, А. Волошина, О. Духнович, А. Макаренко, С. Русоваї, С. Сірополк, В. Сухомлинський, К. Ушинський та ін.

Аналіз літературних джерел свідчить, що для оптимізації процесу формування здорового способу життя підростаючого покоління фізичне виховання повинно займати в навчальних закладах освіти одне з провідних місць (О. Вишневський, В. Велитченко, В. Добринський, Є. Дорошенко та ін.) [3].

Зазначимо, що загальні теоретичні питання формування культури здоров’я, здорового способу життя розглянуто в роботах Г. Апанасенка, С. Бондаревського, О. Дубогай, В. Новосельського, В. Оржеховської, В. Платонова та ін. ; психологічні особливості особистості, її фізичний розвиток та формування в процесі фізичного виховання розкрито в працях М. Линця, Г. Малахова, В. Моляко та ін. ; питанням особистості як системи відносин індивіда з навколишнім соціальним середовищем присвячено роботи Р. Баєвського, В. Сорокіна та ін. ; фізична культура як вид соціальної діяльності, спрямованої на зміцнення