ньому нових, не характерних хімічних і біологічних речовин, агентів, енергій або внесення в надлишковій кількості будь-яких уже відомих речовин, які чинять шкідливий вплив на природні екосистеми й людину і яких природа не здатна позбутися самоочищенням.. Речовини, які забруднюють природне середовище, називають забрудниками, або полютантами. Об’єктом забруднення завжди є біогеоценоз. Надлишок одних речовин, або наявність нових у природному середовищі призводить до зміни екологічних факторів (змінюється склад атмосфери, води, грунту), що веде до порушення процесів обміну речовин. Все це призводить до порушення процесів життєдіяльності, що в кінцевому підсумку веде до екологічної кризи та екологічної катастрофи.
Екологічна криза – це ситуація, що виникла в природних екосистемах у результаті порушення рівноваги під дією стихійних природних явищ або в результаті антропогенних факторів (вирубування лісів, зарегулювання рік, забруднення атмосфери, водойм, грунтів, тощо).
Екологічна катастрофа – це зміни необоротного характеру, що відбулися в екосистемах чи в біосфері.
З позиції теорії перешкод Г. В. Сталницький і А. І. Радіонов (1988) пропонують класифікувати забруднення так:
- Інградієнтне забруднення – сукупність речовин кількісно або якісно чужорідних природним біогеоценозам;
- Параметричне забруднення – зміна якісних параметрів навколишнього середовища до песимальних значень (забруднення різними видами енергії).
- Біоценотичне забруднення – полягає в дії на склад і структуру популяцій живих організмів (забруднення живими організмами).
- Соціально-деструктивне забруднення, що являє собою зміну ландшафтів і екологічних систем у процесі природокористування, пов’язану з оптимізацією природи в інтересах людини.
Забруднення поділяють на природні, спричинені будь-якими природними катастрофічними чинниками (повені, виверження вулканів, землетруси, селевий потік, тощо) і антропогенні, що виникають внаслідок діяльності людей.
Природне забруднення біосфери
В науковій літературі дискутується питання про вплив глобальних катастроф на розвиток живих організмів у біосфері. Вплив екологічних катастроф на великомасштабні зміни розвитку живої природи на Землі досліджують багато вчених. Ці зміни вони пояснюють внутрішніми змінами самої Землі, зумовленими її властивостями, та зовнішніми – космічними. Земні і космічні зміни тісно пов’язані між собою, і можна розглядати тільки їх спільний вплив.
На біосферу Землі значний вплив має сонячна активність. Змінами сонячної активності можна пояснити різке збільшення чисельності окремих видів і популяцій. Існує думка, що сонячна активність впливає і на деякі геологічні процеси, а також на соціальну активність людського суспільства.
На розвиток життя значний вплив має магнітне поле Землі. Воно захищає життя на планеті від іонізуючого сонячного та космічного випромінювання. Під впливом зменшення напруженості магнітного поля, як показав канадський вчений Я. Крейн, у тканинах організмів виникають необоротні зміни і розвивається безпліддя. Російські вчені В. Красовський та Й. Шкловський пояснюють причини Земних катастроф спалахами наднових зірок. Катастрофічними наслідками супроводжуються падіння на поверхню Землі метеоритів, комет, астероїдів.
Інші катастрофічні події – землетруси, тайфуни, повені, виверження вулканів і т. п. мають локальний екологічний вплив. Вони завдають значної матеріальної шкоди навколишньому природному середовищу, призводять до загибелі багатьох представників рослинного й тваринного світу та до людських жертв, але не впливають на еволюцію біосфери.
Антропогенне забруднення біосфери
Надзвичайно інтенсивне зростання чисельності населення на Землі в ХХ столітті призвело до зростання ще більшими темпами потреб людей. Так за 80 років (1900 – 1980) споживання нафти зросло більше ніж в 10000 разів, чавуну – більше ніж в 10 разів, пшениці – в 6, 5 рази. Енергетичні потреби тільки США за останні 100 років збільшилися в 70 разів. Упродовж 80 років ХХ століття з надр Землі видобуто корисних копалин більше, ніж за всю попередню історію людства. В результаті господарської діяльності людей в атмосферу щороку викидається понад 22 млрд тон оксиду карбону, понад 150 млн тон сірчистого газу, в ріки скидається понад 160 куб. км забруднених стічних вод, вноситься в грунти 500 млн тон мінеральних добрив і 4 млн тон пестицидів.
Щороку утворюється і нагромаджується значна кількість відходів господарської діяльності людей. З добутих природних мінеральних ресурсів використовується тільки 10%, а решта потрапляє у відходи.
Основними джерелами антропогенного забруднення навколишнього середовища є промисловість, сільське та комунальне господарство.
Серед забруднювальних промислових об’єктів найбільший внесок роблять підприємства енергетичної галузі (ТЕС, ГРЕС, АЕС, котельні), промислові об’єкти металургійної, хімічної, нафтопереробної промисловості. Великими забрудниками довкілля є військово-промисловий комплекс, гірничо-збагачувальна промисловість та автомобільний, повітряний водний та залізничний транспорт.
Енергетика, металургійна промисловість та автотранспорт створюють до 85% усього обсягу забруднень. Металургійна промисловість України зумовлює близько 35% усіх забруднень атмосфери і природних вод.
Близько 85% забрудників повітря викидають над промисловими районами.
За кількістю промислових забруднень на душу населення Україна посідає одне з перших місць у Європі.. Щорічний обсяг шкідливих речовин, які потрапляють на 1 кв. км площі України в 3, 2 рази вищий, ніж у країнах Європі і у 6, 5 рази, ніж у США. У нас функціонує 1700 шкідливих виробництв, у тому числі 5 АЕС. Близько 1000 хімічних підприємств є особливо небезпечними.
Значну кількість забруднювальних речовин викидає транспорт, особливо автомобільний. До значних забрудників довкілля належить житлово-комунальне господарство.
Антропогенні забруднення за типом походження поділяються на механічні, хімічні, фізичні і біологічні.
До механічних забруднень відносять різні предмети у воді, грунті, а також тверді часточки різного розміру. Найбільшими постачальниками відходів є гірничодобувний