Курс лекцій для студентів неекологічних спеціальностей

Вихлопні гази автомобілів містять до 4-5% оксиду карбону, а також ненасичені вуглеводні й альдегіди, сірковмісні сполуки та сполуки свицю. Легковий автомобіль під час руху викидає за годину до 3 м3 оксиду карбону, а вантажний – до 6 м3. Щороку понад 200 мільйонів автомобілів викидають в атмосферу до 200 млн. т оксиду карбону, 40 млн. т вуглеводнів, 20 млн. т оксидів нітрогену та значну кількість свинцю.

Значно забруднюють повітря літаки. Викиди чотиримоторного реактивного літака на злеті еквівалентні вихлопу біля 7000 автомобілів. В портових містах джерелом забруднення є суднові дизельні двигуни, які споживають до 2 т палива за годину.

Одним із головних забрудників атмосферного повітря є теплоенергетика. Під час спалювання 1 т вугілля в атмосферу викидається до 23 кг попелу, 15 кг оксиду сульфуру. Теплові електростанції світу щороку викидають 120 млн т попелу і до 60 млн т оксиду сульфуру.

Не всі промислові викиди можна ідентифікувати. Найпоширенішими забрудниками, що надходять з промисловими викидами, є попіл, сажа, оксид цинку, силікати, хлорид свинцю, сірчистий і сірчаний альдегіди, вуглеводні, смоли, альдегіди, аміак, оксид карбону, радіоактивні гази та аерозолі.

Підприємства чорної металургії забруднюють атмосферу пилом, оксидами карбону, сульфуру, нітрогену та металів. Агломераційні фабрики викидають гази з великою кількістю пилу та оксиду сульфуру. Підприємства кольорової металургії викидають запилені гази. З 1 т пилу, що викидається в атмосферу при виплавлянні мідних руд, можна отримати 100 кг міді і трохи менше свинцю та цинку.

Хімічні виробництва забруднюють атмосферу пилом, що містить органічні та неорганічні сполуки, а також різними газами.

За агрегатним станом забруднювальні речовини поділяють на газуваті, рідкі, тверді і змішані. Промислові викиди поділяються:

• за організацією відведення й контролю – на організовані і неорганізовані;
• за температурою газів – нагріті, температура яких вища від температури атмосферного повітря, та холодні;
• за локалізацією – в основному, допоміжному та підсобному виробництвах;
• за ознаками очищення – викиди без очищення (організовані і неорганізовані) та після очищення (організовані).

Організований промисловий викид – це викид, який надходить в атмосферу через спеціально споруджені газоходи. Неорганізований – викид, що надходить в атмосферу у вигляді не спрямованих потоків газу через порушення герметичності обладнання, відсутності або незадовільної роботи місцевої витяжної системи.

Промислові викиди поділяють на первинні і вторинні. Первинні – це викиди, що надходять в атмосферу безпосередньо від джерела, вторинні є продуктами первинних, але можуть бути більш шкідливими і небезпечнішими.

Усі забруднення атмосферного повітря промисловими викидами можна класифікувати за такими ознаками:

1. за призначенням: технологічні, що складаються з хвостових газів після вловлювання на установках, продування апаратів; вентиляційні викиди – місцеві відсмоктування від обладнання та загально обмінна витяжка;
2. за місцем розташування: високі, що знаходяться в зоні недеформованого вітрового потоку (високі труби та інші більші в 2, 5 рази від висоти будівлі) ; наземні, розміщені близько до земної поверхні.
3. за режимом роботи: безперервні і періодичної дії, залпові.

Атмосферне повітря є одним з основних природних ресурсів, без якого людина може прожити лише кілька хвилин. В організмі людини немає органів, які б забезпечували запас кисню хоч на невеликий проміжок часу, тому організм повинен постійно вдихати повітря для забезпечення киснем процесів окислення. Зміна хімічного складу і фізичних властивостей повітря приводить до порушення гомеостазу в організмі, спричиняючи небажані відхилення.

Фізіологічне значення атмосфери полягає в забезпеченні організму киснем. Організм людини адаптувався до чистого повітря. Постійні забруднення атмосферного повітря, особливо в промислових містах негативно впливають на здоров’я населення, на санітарно-гігієнічні умови, в яких вони проживають. Різні інгредієнти по різному впливають і на здоров’я і на санітарно-побутові умови.

На перше місце слід поставити пил як найбільш поширений вид забруднення повітря. Ступінь дисперсності твердих часточок, що містяться в повітрі, впливає як на їхні властивості, так і на глибину проникнення їх в органи дихання та затримку в легенях. Часточки пилу розміром більше 10 мкм осідають з наростаючою швидкістю із збільшенням їх розміру. Часточки пилу розміром менше як 0, 1мкм зовсім не осідають і перебувають в постійному броунівському русі. При надходженні до легенів часточки пилу затримуються на поверхні легеневої тканини, накопичуються, створюючи високу концентрацію. Особливо це небезпечно в разі накопичення радіоактивних, канцерогенних, токсичних речовин або важких металів. Налічується до 400 канцерогенних речовин, серед яких найбільш небезпечними є бензпірен, дибензантрацен, діоксини та інші.

Коли повітря забруднене пилом, дихання людини стає поверхневим, що призводить до недостатньої вентиляції легенів і сприяє виникненню різних легеневих захворювань. Пил визиває у людини пошкодження слизової оболонки дихальних шляхів, загострення бронхіальної астми. Пил може також травмувати очі і визивати запалення слизових оболонок.

Велику шкоду має сажа, яка завжди є в задимленому повітрі. Сажа утворюється при неповному згоранні вуглеводистих речовин (нафта, смоли, тощо) і має в своєму складі канцерогенні речовини. Багато вчених пов’язують зростання захворюваності людей на рак з задимленням міст.