Курс лекцій "Організація торгівлі"

Колективна форма торгівлі останнім часом набула прискореного розвитку. Якщо в доперебудовний період ш частка не перевищувала 23—25 % у товарообороті внутрішньої торгівлі, то нині цей рівень досягає близько 75 %. Соціально-економічною базою такої форми є колективна форма власності, яка неоднорідна за типами і видами. Провідне місце посідають так звані підприємства колективні, тобто корпоративні. До них належать акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, різні асоціації, об'єднання. їх частка становить 10—12 % у колективній формі торгівлі. Близько ї % припадає на орендні підприємства, які здійснюють свою діяльність на орендованому майні. Такі підприємства, як правило, перебувають на стадії приватизації.

Провідна роль у колективній формі належить кооперативним підприємствам системи споживчої кооперації. їх кількість — це половина мережі колективної форми, але спостерігається стійка тенденція до їх скорочення.

Характерною особливістю колективної форми торгівлі є широкомасштабність. Колективні торговельні підприємства функціонують як у місті, так і в селі. Корпоративні інтереси забезпечують високу мотивацію до праці, зацікавленість у результатах діяльності, а відповідно, і в ефективному функціонуванні всього колективного сектору торгівлі.

Приватна форма торгівлі, яку було ліквідовано за соціалізму, відродилась у сучасний перехідний період. За короткий термін вона досягла прогресу. По-перше, її частка зросла майже до 11 %, і, по-друге, приватна торгівля представлена не тільки дрібнороздрібною мережею, як було на початку перебудови але й порівняно великими і середніми магазинами.

Фундаментом цієї форми є приватна власність і підприємницька ініціатива. У міру розширення приватної власності приватна торгівля зміцнює свої позиції.

Для приватної торгівлі характерні постійна диверсифікація, висока культура і якість обслуговування, максимальна наближеність до покупців. Водночас ця форма торгівлі супроводжується постійним ризиком банкрутства.

У зарубіжних країнах поділ інститутів торгівлі за формами власності більш широкий:

•особисте володіння (приватна торгівля);

•корпоративна мережа (на акціонерних засадах);

•державна форма торгівлі;

•споживчий кооператив;

•франчайзинг;

•оренда торговельного об'єкта.

Особисте володіння характерне для некорпоративних фірм. Прибуток, витрати, ризики — це проблеми власника, оскільки торговельні об'єкти перебувають у приватній власності. До цієї форми належить 74 % усіх роздрібних фірм США. Щоправда, вони займають лише 9 % у загальнонаціональному товарообігу.

Корпоративна мережа заснована на акціонерному капіталі. Тут функції володіння і управління не суміщаються. Цей сектор охоплює 22 % підприємств торгівлі США, а його частка в загальному товарообігу перевищує 85 %.

Державна форма торгівлі стабілізувалася на рівні 9—10 % у товарообігу з урахуванням її частки в корпоративних компаніях.

Франчайзинг передбачає договір між франчайзером (фірма-виробник, оптова компанія) і франчайзі (роздрібна торговельна фірма), відповідно до якого останньому дозволяється використати марку фірми, товарні знаки або одержати підтримку франчайзера по всьому формату торговельного бізнесу. Таким чином, є два вида франчайзинга — на торгову марку (займає 2/3 роздрібного продажу в цьому секторі торгівлі) і на франчайзинг торговельного бізнесу (займає 1/3 продажу, але охоплює більше ніж 75 % торговельних об'єктів, як правило, дрібних).

Оренда широко розповсюджена для організації торгових відділів, розміщення дрібнороздрібної мережі у великих універсальних магазинах, на ринках, підприємствах сфери послуг, громадського харчування.

Значні перспективи в Україні відкриваються для форми торгівлі, заснованої на власності іноземних фірм. Прямі іноземні інвестиції у внутрішню торгівлю становлять близько 800 млн дол. США, або 17,5 %. У цьому плані торгівля поступається лише харчовій промисловості, де частка інвестицій досягає 21 %.

Серед об'єктів торгівлі з іноземним капіталом переважають роздрібні підприємства, здебільшого відомих зарубіжних фірм. Таких підприємств налічується близько 500.

Привабливість інвестицій у торгівлю пояснюється тим, що:

•окупність інвестицій у сфері обігу й оборотність коштів висока;

•місткість ринку в Україні значна;

•механізм репатріації прибутку для іноземців спрощений.

Підсумовуючи характеристику соціальних форм торгівлі можна констатувати, що вони відповідають багатоукладності економіки, але в перехідний період опти- мальності їх пропорцій ще не досягнуто.

 

 

Функціональна структура являє собою склад елементів, що виражають основні функції торгівлі. Донедавна ядро функціональної структури утворювали такі канали: «Матеріально-технічне забезпечення», «Заготівля сільськогосподарської продукції» і «Торгівля товарами народного споживання». Усі вони в різних формах опосередковували обмін і формували сферу товарного обігу. В умовах ринкових відносин ця структура суттєво трансформується.

«Матеріально-технічне забезпечення» і «Заготівлі сільськогосподарської продукції», для яких характерно усуспільнення, лімітація матеріально-технічного потенціалу, ресурсів, централізація їх розподілу, не вписуються в ринкову систему і гальмують широке використання товарно-грошових відносин.

Оскільки ці канали займають 3/4 економічного оборігу, то закономірно постає проблема їх адаптації до нових масштабів товарно-грошових відносин і відповідної інтеграції в єдину систему торгівлі, як це практикується в більшості країн.

Таким чином, «Матеріально-технічне забезпечення» перетворюється на оптову торгівлю засобами виробництва, а «Заготівля сільгосппродукції» — на оптову торгівлю аграрною продукцією. Тому цілком закономірно, що ці дві форми можна віднести до галузі «Торгівлі», як це практикується в країнах ринкової орієнтації.

Державний класифікатор видів економічної діяльності в Україні також об'єднує всі раніше наявні організаційні форми в одну групу. Функціональну структуру сфери обігу згідно з новою класифікацією подано в табл. 4.2.

По суті, в новій класифікації «Торгівля»