Курс лекцій "Організація торгівлі"

Поряд із поняттям «оптовий» як відповідник в українській мові широко вживається поняття «гуртовий», синонімічне за змістом. Західні ж економісти частіше послуговуються поняттям «інституціональний ринок», що теж до певної міри є відповідником оптового (гуртового) ринку.

Основними ознаками, що дозволяють провести такий, до деякої міри умовний, поділ товарного ринку, є мета і характер подальшої комерційної діяльності з придбаним товаром, а також усереднені загальні обсяги торговельних операцій і обо- рудок, що характерні для окремих його складових елементів.

Перший елемент, або підсистема, — роздрібний (споживчий) ринок, який включає в себе попиту пропозицію і ціни матеріальних благ, що скеровуються на особисте споживання окремих індивідів або домогосподарств. Відмінності між окремими секторами цієї підсистеми випливають із відмінностей у способі використання споживних властивостей різних товарів: частина товарів може служити для задоволення потреб окремої особи (предмети одягу, взуття, гігієни), тоді як інші товари задовольняють потреби всього домогосподарства (посуд, килими, меблі). Однак в обох випадках спільною є мета пред'явлення попиту на роздрібному ринку — кінцеве споживання товарів.

Другим невід'ємним елементом загального товарного ринку є оптовий (гуртовий, інституціональний) ринок товарів і послуг. Оптовий ринок — це сукупність попиту, пропозиції і цін на матеріальні блага, що обмінюються між суб'єктами різних сфер товарного виробництва з метою подальшої реалізації, продовження виробничого циклу або забезпечення суспільних потреб.

Оптовий (гуртовий) ринок за внутрішніми ознаками суттєво відрізняється від споживчого (роздрібного) ринку. Це, по-перше, мета пред'явлення попиту: інсти- туціональні суб'єкти ринку, на відміну від індивідуальних споживачів, не передбачають кінцевого індивідуального споживання товарів і послуг. По-друге, значно відрізняється контингент клієнтів оптового ринку: з ними, на відміну від переважно персоніфікованих покупців роздрібного ринку, найчастіше взаємодіють колективні суб'єкти господарських відносин: фірми, підприємства, організації, підприємці- комерсанти тощо. Колективний характер формування попиту на інституціонально- му ринку відрізняє, по-третє, масштаби та обсяги більшості комерційних операцій і оборудок купівлі-продажу товарів і послуг: вони є значно масштабнішими за розмірами партій матеріальних благ і їх вартістю на гуртовому ринку порівняно з роздрібним.

Розуміння оптового ринку як сфери співвідношення, оцінки і рівнозваження інтересів і потреб споживачів (попиту) та інтересів і результатів праці виробників (пропозиції) у загальному вигляді є дещо абстрактним, оскільки з обох боків — як з боку попиту, так і з боку пропозиції — стоять реальні люди і предмети обміну між ними. Отже, як сукупність об'єктів і суб'єктів оптовий ринок може бути представлений як єдність юридичних і фізичних осіб (суб'єктів), що вступають між собою у господарські відносини для задоволення виробничих, комерційних або суспільних потреб у товарах і послугах (об'єктах).

Підсистема оптового ринку являє собою тісне поєднання численних суб'єктів господарської діяльності, різноманітних за організаційними формами, формами власності, галузями діяльності і видами спеціалізації у багатовидовій номенклатурі об'єктів обміну.

Товари і послуги як більш активні елементи підсистеми гуртового товарного ринку динамізують, приводять у дію всю підсистему, безперервно рухаючись усіма можливими каналами товаропросування.

Склад і структура об'єктів оптового (інституціонального) товарного ринку є ширшими від складників споживчого ринку.

Зокрема, асортимент оптового ринку включає крім більшості товарів широкого вжитку товари виробничо-технічного призначення і суспільного (колективного) споживання, які не надходять на споживчий ринок. Через гуртовий ринок реалізуються також послуги, нехарактерні для роздрібного ринку, ^Ji послуги виробничим підприємствам, органам державного управління і соціального захисту населення.

Розширення, як порівняти зі споживчим ринком, номенклатури матеріальних благ, залучених на оптовий товарний ринок, веде до суттєвої зміни основного контингенту суб'єктів даного ринку. Серед учасників інституціонального ринку широко представлені підприємства виробничих галузей, гуртові і комерційно- посередницькі підприємства, а також органи державного регулювання і соціального захисту населення. Суб'єкти оптового ринку разом з існуючою інфраструктурою товарного ринку відіграють забезпечувальну роль, формуючи і розвиваючи широкий спектр каналів товаропросування.

Оптовий ринок на сучасному етапі є складною організаційно-господарською формацією, для якої характерним є тісне переплетіння матеріальної бази, що тривалий час формувалась і розвивалась в умовах радикально відмінної від сьогоднішньої ринкової, планово-розподільної системи господарювання і нових, сучасних форм і методів функціонування суб'єктів оптового ринку.

Сучасний оптовий ринок бере свій початок у плановій економіці, що базувалася на директивно-розподільних методах централізованого планування. Сама сутність цих методів господарювання об'єктивно обумовлювала потребу в організації і забезпеченні функціонування гіпертрофованої кількості суб'єктів оптового ринку — оптових організацій і підприємств як у галузі торгівлі, так і в галузі матеріально- технічного постачання виробничих підприємств, органів державного і соціального регулювання. Підміна об'єктивно-регулювальної функції ринку, заснованої на еквівалентному обміні, суб'єктивно-регулювальними методами планування створила умови для превалюючого розвитку складського господарства різних систем і відомств. Водночас, зі зростанням обсягів виробництва матеріальних благ, що потребували розподілу, забезпеченість більшості галузей складськими потужностями постійно відставала від потреб, що зростали. Відставання пропускної здатності складського господарства гуртової ланки від необхідної потреби для забезпечення дедалі більших обсягів товаропотоків викликало процес укрупнення, гігантизації оптових підприємств. Прикладом цього не завжди виправданого процесу будівництва і введення до ладу великих за масштабами і потенційною пропускною здатністю оптових підприємств був розвиток протягом 1960—1980-х років у системі споживчої кооперації мережі міжрайонних оптових торговельних баз. Аналогічна тенденція централізації і укрупнення оптових підприємств спостерігалась також і в інших збутово-розподільних системах.

Система кооперативних міжрайбаз,