Курс лекцій "Організація торгівлі"

Друга помилка спостерігається у великомасштабних організаціях. Замість продуманої реструктуризації ліквідуються підсистеми, об'єкти інфраструктурного забезпечення, соціального призначення. Так, у процесі структурної перебудови вітчизняної торгівлі, по суті, було ліквідовано оптову торгівлю як підсистему, причому життєво важливу не тільки для торгівлі, а й для товарного виробництва. Негативний ефект такої реструктуризації виявився негайно — у подорожчанні системи товарного забезпечення роздрібної торгівлі, послабленні взаємодії торгівлі і виробництва.

Посилення спільної діяльності досягається завдяки усуспільненню ресурсів, поліпшенню координації взаємодії, широкому обміну нематеріальними активами між суміжними елементами. Співробітництво сприяє досягненню ефекту масштабу, тобто скороченню функціональних витрат при розширенні масштабів діяльності. Щоправда, в організації торгівлі скорочуються не стільки перемінні, скільки відносно постійні витрати. Ці обставини слід ураховувати й спрямувати процес співробітництва на таки служби, як організація торгівлі, маркетингу, логістики, управління.

Інтеграція — це об'єднання функціонально взаємозв'язаних організаційних одиниць для забезпечення єдиного завершеного технологічного процесу. Інтеграція базується на інтеграційних зв'язках, які забезпечують ефективну взаємодію організаційно самостійних, але економічно і технологічно взаємопов'язаних організаційних елементів. Синергічний ефект в умовах інтеграції досягається за рахунок скорочення витрат на всіх стадіях спільної діяльності.

Інтеграція може бути горизонтальна або вертикальна. Горизонтальна інтеграція характерна для оптово-роздрібних об'єднань, торговельно-заготівельних комплексів тощо. Вертикальна широко розповсюджена в таких організаційних формуваннях, як виробничо-торговельні об'єднання, агропромислово-торговельні комплекси таін.

Кооперація як форма співробітництва широко використовується для досягнення синергічного ефекту. Суть кооперації полягає в об'єднанні зусиль, ресурсів, коштів суб'єктами торговельної діяльності для створення і спільного використання об'єктів, служб, технологій. Найбільш поширена практика кооперації торговельних підприємств зі створення товарних складів, сховищ, транспортних підрозділів, маркетингових служб, інформаційних центрів, кредитних спілок.

Особливо широке розповсюдження отримує кооперація на аграрному ринку. Тут виникають збутові, маркетингові, постачальницькі та інші види кооперативів.

Життєдіяльність і соціально-економічну ефективність довела споживча кооперація, яка широкомасштабно функціонує на сільському ринку.

Диверсифікація — багатопланове явище. Її суть полягає у вторгненні торговельних суб'єктів у нові галузі і сфери діяльності. На практиці диверсифікація виявляється переважно у двох формах:

•перша — і - універсалізація асортименту товарів, упровадження принципово нових методів обслуговування, різке розширення переліку послуг у власній галузі та ін.;

•друга - проникнення у нові суміжні або більш віддалені галузі діяльності через поглинання об'єктів нової галузі, злиття або створення. Ідеться про комбінування торговельної і виробничої, банківської, страхової, інвестиційної діяльності, поєднання торгівлі з громадським харчуванням, готельним господарством, ігровим бізнесом і т. п. Диверсифікація потребує значних витрат, при цьому практика доводить, що вони виправдовуються і виявляться в численних вигодах і конкурентних перевагах.

Перелік механізмів і способів одержання синергічного ефекту можна продовжити за рахунок таких організаційних дій, як спеціалізація, комбінаторика, децентралізація, конверсія, перехрестний продаж та ін. Головне, що всі вони мають організаційний характері і спрямовані на досягнення кумулятивного позитивного ефекту, тобто синергічного.

 

 

Теоретичними підвалинами організації є закони, які характеризують стійкі зв'язки і суттєву взаємообумовленість організаційних систем як об'єктивних явищ. Теорія організації базується на групі специфічних законів: самозбереження, впорядкування, синергії, композиції і пропорційності розвитку. Крім того, важлива роль відводиться загальновідомому закону єдності аналізу і синтезу відносно організації. Розглянемо суть і роль основних законів.

Закон самозбереження закладає теоретичну базу для аналізу і характеристики загального стану організації. Річ у тім, що організація постійно відчуває внутрішні і зовнішні збурення, що призводить до зростання ентропії і міри безладу. Відповідно до закону самозбереження організація повинна зберегти стан динамічної рівноваги. Отже, сутність закону самозбереження полягає в тому, що організаційна система намагається зберегти себе як цілісне формування, використовуючи для цього весь свій потенціал.

Механізм дії закону самозбереження виявляється через стійкість та адаптивність організації.

Стійкість — це спроможність систем ефективно функціонувати під впливом негативних факторів. Ідеться про спроможність системи підтримати функціональну, елементну і структурну стійкість. Але така спроможність небезпечна, тому стійкість має свої порогові значення, за межами яких система деградує.

Компенсуючим важелем нерівноваги є адаптація, суть якої полягає у пристосуванні структурної, функціональної та елементної складових до глибоких змін, трансформацій нових умов. Адаптація має велике значення в умовах екстремальних умов ринкового середовища. Закон самозбереження націлює сферу торгівлі на постійне якісне оновлення структурних елементів, активізацію організаційної діяльності та її спрямування на диверсифікацію торгівлі.

Закон синергії породжений новою теорією, відповідно до якої організація постійно перебуває у стані порядку і хаосу. У результаті одночасно виникають дві тенденції: організуюча (створювальна) і руйнівна (дезорганізуюча). Характерним процесом такого стану є самоорганізація, тобто формування впорядкованих структур з хаосу. При цьому самоорганізація і позитивна динаміка структури досягається за рахунок порівняно малих дій впливу організаційного або управлінського характеру.

Отже, закон синергії стверджує, що для будь-якої організації існує такий набір елементів, при якому її потенціал буде або суттєво більше від простої суми потенціалів складових елементів або суттєво менше. Інакше кажучи, сума властивостей цілісної організації повинна бути більше, ніж сума властивостей усіх складових елементів. Одержаний організаційний сумарний ефект є синергічним.

В основі механізму реалізації закону синергії лежить глибока інтеграція всіх видів діяльності системи і складна структура взаємозв'язків, що забезпечує взаємодію елементів, спрямовану на досягнення єдиної мети.

Закон синергії потребує системного підходу до