відтак у більш широкому витлумаченні тимпан (від лат. tympanum − бити, барабан) − бубон, або ручний барабан, що являв собою дерев’яну або металеву раму, затягнену шкірою тварини і обвішану навколо дзіночками. Його використовували для надання ритму під час хороводів (Навіщо ти втік таємно, і сховався від мене, і не сказав мені? Я відпустив би тебе з веселощами і з піснями, з тимпаном і з гуслями [Буття 31: 27]; І взяла Маріам пророчиця, сестра Ааронова, у руку свою тимпан, і вийшли за нею всі жінки з тимпанами і радістю [Вихід 15: 20]), і значно рідше під час богослужінь: Візьміть псалом, дайте тимпан, псалтир милозвучний з гуслями. Засурміть у новомісяччя сурмою у пресвітлий день свята вашого [Псалтир 80: 3-4]. На невеликих тимпанах грали переважно жінки: Попереду князі і ті, що співали, за ними – ті, що грали на струнах, а кругом – діви з тимпанами [Псалтир 67: 26]. Подекуди значення лексеми тимпан витлумачується через назву іншого ударного музичного інструмента, як-от: «мідні тарілки (біблійні кимвали) « [6]. Водночас і лексема тимпан, і лексема кимвал (кімвал) («старовинний ударний музичний інструмент, що складався з двох мідних тарілок або чаш» [5, с. 426]) активно функціонують у перекладних текстах Святого Писання: Давид же і всі ізраїльтяни грали перед Богом з усієї сили, зі співом, на цитрах і псалтирях, і тимпанах, і кимвалах, і трубах [1 Паралипоменон 13: 8]. Уважають, що звуковий комплекс кимвал використано для означення інструмента, який передбачав два мідних тарілкоподібних диски діаметром від 8 до 20 см, якими, тримаючи їх у вертикальному чи горизонтальному положенні, ударяли один одного, створюючи сильний шумовий ефект: Еман, Асаф і Ефан грали голосно на мідних кимвалах [1 Паралипоменон 15: 19]; І були, як один, які сурмили і співали, видаючи один голос на хваління і славослів’я Господа; і коли загримів звук труб і кимвалів, і музичних інструментів, хвалили Господа, бо Він благий, бо повік милість Його [2 Паралипоменон 5: 13].
Музичний інструмент, що має в україномовному перекладі матеріальну форму вираження на зразок систра, у лексичному складі української мови представлений словоформою чоловічого роду – систр – «давньоєгипетський ударний інструмент у вигляді вигнутої металевої пластини, у яку вставлені металеві прутики різного розміру, що бряжчать під час струшування» [5, с. 1126]. Очевидним є лише те, що при виготовлені названого інструмента (як і інших ударних і не тільки!) використовувався не тільки метал, але й дерево: А Давид і всі сини Ізраїлеві грали перед Господом на різних музичних інструментах з кипарисового дерева, і на цитрах, і на псалтирях, і на тимпанах, і на систрах, і на кимвалах [2 Царств 6: 5].
З кипарисового (червоного) дерева виготовлялися й музичні інструменти, об’єднані в третю лексико-семантичну групу, так звані струнні (гуслі, псалтир, цитра, арфа) : І зробив цар з цього червоного дерева поручні для храму Господнього і для дому царського, і гуслі, і псалтирі для співців [3 Царств 10: 12]; І зробив цар з цього червоного дерева сходи до дому Господнього і до дому царського, і цитри, і псалтирі для співців [2 Паралипоменон 9: 11]. Подібні за змістом контексти репрезентують два варіанти перекладу, у яких різні матеріальні форми вираження (гуслі – псалтир), слід гадати, використано для означення поняття, яке в оригіналі представлено єдиним звуковим комплексом.
Лексемою гуслі (гусла) − «старовинний народний багатострунний щипковий музичний інструмент» [5, с. 202] − перекладено назву певного струнного музичного інструмента (євр. кінор), винайденого ще в глибоку давнину [Буття 4: 21]. Він вважався храмовим інструментом, основна функція якого зводилася до супроводу співу: Прихилю вухо моє до притчі і на гуслях пісні відкрию загадку мою [Псалтир 48: 5]; Співайте Господу хвалу, співайте Богу нашому на гуслях [Псалтир 146: 7], забезпечення мелодійності: І коли дух від Бога бував на Саулі, то Давид, узявши гуслі, грав – і втішніше і краще ставало Саулу, і дух злий відступав від нього [1 Царств 16: 23]. Подекуди лексема гуслі в межах одного контексту чи то контрастує з іншими назвами – представниками інших лексико-семантичних груп: І коли ввійдеш там у місто, зустрінеш зібрання пророків, які сходять з висоти, і перед ними псалтир і тимпан, сопілка і гуслі, і вони пророкують [1 Царств 10: 5]; Нехай хвалять ім’я Його хором, з тимпанами і гуслями нехай співають Йому [Псалтир 149: 3], чи то зіставляється з номемами власної лексико-семантичної групи: Вставай, славо моя! Встаньте, псалтир і гуслі! Встану я рано. Буду славити Тебе, Господи, між народами, буду оспівувати Тебе між людьми [Псалтир 56: 9-10]; Хваліть Його на арфі і гуслях [Псалтир 150: 3-5] (пор. : Хвалите Его на псалтири и гуслях).
Лексема псалтир сприймається здебільшого у значенні «одна з біблійних книг Старого Завіту, що складається зі 150 псалмів; книга псалмів» [5, с. 1001], і лише у спеціалістів асоціюється з назвою «давньогрецького і давньоєврейського багатострунного музичного інструмента». Задля диференціації для означення другого поняття подекуди використовують звуковий комплекс псалтерій (від гр. psallo − перебирати струнами) − «багатострунний щипковий музичний інструмент з трикутним або чотирикутним корпусом» [6], який використовувався переважно під час богослужіння: Захарія, Азиїл, Шемирамоф, Ієхиїл, Унній, Елиав, Маасей і Ванея – на псалтирях, тонким голосом [1 Паралипоменон 15: 20]. У різних контекстах лексема представлена словоформами різних родів: жіночим: Прославляйте Господа на гуслях, співайте Йому на десятиструнній псалтирі [Псалтир 32: 2] (пор. : Славьте Господа на гуслях, пойте Ему на десятиструнной псалтири) ; чоловічим: Сповіщати зранку милість Твою і істину Твою на всяку ніч, на десятиструннім псалтирі, з піснею на гуслях [Псалтир 91: 3-4]. Атрибут десятиструнний уносить істотне доповнення у витлумачення лексичного значення слова псалтир (псалтерій). На думку деяких дослідників, номема псалтир подекуди є помилковим перекладом назви того музичного інструмента, якому в україномовному перекладі мав би відповідати звуковий комплекс арфа (євр. небел), використовуваний для означення «щипкового музичного інструмента, що має форму трикутної рами з натягнутими на ній струнами» [5, с. 25]. Лексему арфа запозичено через польську мову з німецької (Harfe < harpha < *harppō < korbā, де *kerb – «смикаю зігнутими пальцями»). Первинно вона характеризувалася простою будовою, мала вигляд однострунного музичного лука. Про це свідчить хоч би той факт, що, уведені у вавилонський полон, іудеї повісили свої арфи на вербах: На вербах посеред нього повісили ми арфи наші [Псалтир 136: 2].
Лексема цитра (від гр. kithara − кіфара) використовується для означення «струнного щипкового музичного інструмента у вигляді скриньки з фігурними обрисами та грифом із металевими ладами» [5, с. 1364] (пор. : «струнний щипковий інструмент з дерев’яним корпусом, грифом з металевими ладами та 4−5 металевими мелодичними і 25−40 розташованими поза грифом жильними струнами для супроводу» [6]) : Маттафія ж, Елифлеуй, Микней, Овед-Едом, Ієїел і Азія – на цитрах, щоб робити початок [1 Паралипоменон 15: 21]; Так весь Ізраїль вносив ковчег завіту Господнього з вигуками, під звуки рога і труб, і кимвалів, граючи на псалтирях і цитрах [1 Паралипоменон 15: 28].
Біблійна репрезентація лексем на означення музичних інструментів містить ще чимало «білих плям». Чекають на своє ґрунтовне дослідження такі назви, як-от: шошанним-едуф [Псалтир 79: 1], махалаф [Псалтир 87: 1], гефська зброя [Псалтир 80: 1] і т. ін. За підрахунками науковців, в оригіналі лише Старого Завіту представлено близько тридцяти номем на означення відповідних понять. А відтак перед сучасними перекладачами Біблії завдання не з легких: адекватно відтворити зміст, зберігши автентичну атмосферу старозавітної культури.
Список використаних джерел
- Библия: Книги Священного Писания Ветхого и Нового Завета канонические. – М. : Библейские общества, 1993. – С. 1 – 925.
- Біблія: Книги Священного Писання Старого та Нового Завіту. – К. : Видання Київської Патріархії УПЦ КП, 2007. – 1415 с.
- Библейская энциклопедия: репринтное издание / Труд и издание архимандрита Никифора. – М. : «ТЕРРА», 1991. – 902 с.
- Булик-Верхола С. З. Формування і розвиток української музичної термінології: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10. 02. 01 «Українська мова» / Софія Зіновіївна Булик-Верхола. – Львів, 2003. – 20 с.
- Великий тлумачний словник сучасної української мови / Укладач і головн. ред. В. Т. Бусел. – К. -Ірпінь: Перун, 2001. – 1440с.
- Юцевич Ю. Є. Словник-довідник музичних термінів / Ю. Є. Юцевич // http: //term. in/ua/
+3 8(066) 185-39-18
f