+3 8(066) 185-39-18
fмокротиння та стійкими порушеннями вентиляції.
Особливі форми хронічного бронхіту: геморагічний та фібринозний.
5.4 Емфізема легень:
виражена задишка
ціаноз
бочкоподібність грудної клітки
розширення і вибухання міжреберних проміжків
згладженість і вибухання надключичних ямок
зменшення дихальної екскурсії легень
коробковий перкуторний звук
зменшення меж серцевої тупості
ослаблене дихання
5.5 Бронхоектатична хвороба:
Типовою є скарга на періодичне нездужання з появою або збільшенням кашлю із виділенням мокротиння кількість якого поступово збільшується.
Добова кількість мокротиння може бути від 30-50 до 500 мл. Мокротиння може виділятися „повним ротом”, має неприємний запах і при відстоюванні поділяється на 3 шари: верхній пінистий, середній і нижній гнійний.
Кровохаркання часта, іноді єдина ознака, з часом може перейти в легеневу кровотечу.
Частою ознакою є лихоманка неправильного типу, що щезає при відходженні мокротиння у великій кількості. У деяких хворих виявляється тривале підвищення температури до субфебрильних цифр.
Ознаки інтоксикації: зниження працездатності, швидка втомлюваність, пригнічений настрій виявляються у періоді загострення захворювання, хворі втрачають вагу.
При огляді – шкіра землянисто-сірого кольору, виявляються стоншені нігті у вигляді годинникових скелець, змінюються нігтьові фаланги пальців рук, набуваючи вигляду „барабанних паличок”.
Схематичне зображення варіантів (а – д) томографічиої картини бронхоектазів середньої частки.
Схематичне зображення варіантів (а – д) бронхографічної картини бронхоектазів середньої частки.
Варіанти рентгенологічної картини при односторонніх бронхоектазах. I – розрідження легеневого малюнка зліва в середній і нижній областях; II – збіднення малюнка в цих областях, подвійний контур серединної тіні зліва; III – розрідження малюнка в верхній зоні і деформація його в нижній зоні, прозорість легеневого поля знижена.
6. Діагностика
У розгорнутій стадії хвороби діагноз ХОЗЛ не представляє труднощів, але в початковій фазі захворювання досить важкий. Діагностика базується на ретельному вивченні і інтерпритації факторів ризику, основних скарг, рентгенологічних ознак і, особливо, дослідження функції зовнішнього дихання. Найбільш доступними, інформативними показниками для оцінки вираженості обструкції дихальних шляхів, ступеня важкості і прогресування ХОЗЛ є об’єм форсованого видиху за першу секунду (ОФВ1), форсована життєва ємність легень (ФЖЄЛ), та співвідношення ОФВ1/ФЖЄЛ. Діагностичним критерієм ХОЗЛ є зменшення ОФВ1<80% від належних в поєднанні з ОФВ1/ФЖЄЛ<70%, що вказує на неповністю зворотну бронхообструкцію. Для уточнення прогресування ХОЗЛ проводять серійний контроль (моніторинг) ОФВ1. В диференціальній діагностиці ХОЗЛ найбільше значення має бронхіальна астма. Для бронхіальної астми характерна спонтанна лабільність клінічних симптомів і бронхіальної прохідності, що виражається у значній добовій варіабельності ОФВ1 та ПОШвид. Виражена зворотність бронхообструкції у відповідь на бета-2-агоністи, а також виражений ефект довготривалої протизапальної терапії стероїдами характерні для БА. Діагноз бронхоектатичної хвороби вирішується на основі анамнезу, виділення великої кількості гнійного харкотиння, даних бронхографії, комп’ютерної томографії.
а) комп’ютерна томографія; б) рентген; в) спірографія; г) МРТ
7. Лікування і профілактика
Лікування ХОЗЛ направлене на зменшення частоти і важкості загострення, розвитку ускладнень, покращення фізичної толерантності та якості життя хворого. Основні принципи терапії ХОЗЛ: – поступове нарощування інтенсивності лікування в залежності від ступеня важкості захворювання; – регулярність, постійність базисної терапії.
Бронходилятаційна терапія.
Існують 3 основних групи названих препаратів:
Бета-2-агоністи: короткої дії та пролонговані;
Антихолінергічні засоби: короткої дії та пролонговані;
Метилксантини: короткої дії та пролонговані
Глюкокортикоїди (ГК).
Антибіотики.
При інфекційному загостренні призначаються антибіотики. При відсутності відповіді на лікування в амбулаторних умовах необхідна госпіталізація.
Протирецидивна терапія.
Протирецидивна терапія хворих ХОЗЛ проводиться 2 рази на рік. Вона включає:
прийом адаптогенів;
застосування бронходилятаторів і відхаркуючих;
фізіотерапевтичне лікування;
ЛФК, масаж, загартовування;
санація вогнищ інфекції;
санаторно-курортне лікування.
8. ЛФК
8.1 Механізм дії
1. Загальнотонізуюча дія: вдосконалення вищих регуляторних механізмів ЦНС (вироблення та вдосконалення навичок самоконтролю, саморегуляції, керування диханням та розслабленням м’язів) ; стимуляція обмінних процесів; покращення нервово-психічного тонусу; відновлення та підвищення толерантності до фізичних навантажень.
2. Патогенетична дія: корекція механізму дихання; прискорення розсмоктування при запальних процесах; покращення бронхіальної прохідності; зняття та зменшення бронхоспазму; покращення дренажної функції бронхів; регулювання функції зовнішнього дихання та його резервів.
3. Профілактична дія: покращення функції зовнішнього дихання; оволодіння методами керування дихання; зменшення інтоксикації; стимуляція імунних процесів; підвищення захисних функцій дихальних шляхів, загартування організму та підвищення опірності до простудних захворювань; вироблення та вдосконалення навичок самоконтролю.
8.2 Завдання ЛФК при захворюваннях органів дихання
Пневмонія:
1) посилення крово- та лімфообігу в легенях з метою прискорення розсмоктування ексудату, продуктів запалення та попередження ускладнень; 2) покращення легеневої вентиляції – профілактика виникнення ателектазів; 3) попередження розповсюдження утворення злук в плевральній порожнині; 4) активізація тканинного обміну та окисно-відновних процесів в організмі;
5) підвищення нервово-психічного тонусу; 6) покращення дренажної функції легень; 7) потенціювання дії лікарських засобів.
Бронхіальна астма:
1) сприяння зменшенню спазму бронхів і бронхіол; 2) навчити хворого керувати диханням, щоб він вмів керувати ним під час астматичного приступу, полегшуючи його; 3) покращення дихання: подовження видиху; 4) активізувати трофічні процеси в тканинах; 5) укріплення організму хворого