в цілому і, зокрема, дихальних м’язів для попередження розвитку емфіземи легень; 6) зняття патологічних кортико-вісцеральних рефлексів і відновлення нормального стереотипу регуляції дихального апарату; підвищення нервово-психічного тонусу; 7) збільшення адаптації організму до зростаючих фізичних навантажень.
Бронхіт:
1) посилення крово- та лімфообігу; 2) зменшення чи ліквідація запальних змін в бронхах; 3) відновлення дренажної функції бронхів; 4) профілактика хронічного бронхіту, пневмонії; 5) підвищення місцевої та загальної резистентності бронхіального дерева, опірності організму до простудних захворювань.
Емфізема легень:
1) збереження еластичності легеневої тканини; 2) збільшення рухомості грудної клітки і хребта; 3) тренування діафрагмального дихання, збільшення дихальної екскурсії діафрагми; 4) укріплення дихальних м’язів, особливо тих, що задіяні у видиху – зниження підвищеного тонусу дихальної мускулатури; 5) навчання навичків правильного, ритмічного дихання з подовженим видихом; 6) покращення функції системи кровообігу.
Бронхоектатична хвороба:
1) покращення відтоку мокроти з легень; 2) ліквідація запальних процесів;
3) розвиток рухомості з’єднань грудної клітки і хребта; 4) підвищення загальної та місцевої резистентності бронхіального дерева.
8.3 Особливості методики ЛФК при окремих захворюваннях дихальної системи
Пневмонія
Спочатку заняття проводять з вихідного положення лежачи. Вправи спрямовані на активізацію легеневої вентиляції та периферичного кровообігу. Внаслідок того, що в комплексі не багато фізичних вправ, необхідно дотримуватись принципу розсіювання фізичного навантаження з частими паузами для відпочинку. Гімнастичні вправи прості і легкі (поглиблене дихання, згинання – розгинання китиць і ступнів, рук і ніг, піднімання і розведення рук). Включають вправи з широкими рухами, що розширюють грудну клітку. Вправи необхідно узгоджувати з диханнямКоли стан хворого покращується – фізичне навантаження збільшують, методика ЛФК стає складнішою. Хворого готують до вставання і ходьби. Вправи виконують для покращення кровообігу в легенях і загального укріплення організму. Здійснюють енергійні рухи руками, повороти і нахили тулубом в сторони.
На вільному режимі добавляють вправи з предметами (м’ячами, булавами) та на снарядах (біля гімнастичної драбини, на лавці). Для збільшення вентиляції легень виконують вправи великої інтенсивності.
Разом з лікувальною гімнастикою призначають прогулянки, ходьбу в поєднанні з дихальними рухами як в середньому так і в швидкому темпі. Тривалість заняття 25-30 хв.
Після виздоровлення потрібно займатися фізичною культурою та спортом (гребля, лижні прогулянки, плавання, піші екскурсії, легкоатлетичний біг, ігри – волейбол, бадмінтон, теніс та ін.)
Бронхіт
Спочатку виконують прості та легкі гімнастичні вправи статичного, а пізніше і динамічного характеру. Після покращення стану хворого методика лікувальної гімнастики стає складнішою, включають загальноукріплюючі вправи. Для попередження загострень хвороби рекомендують загартовування організму природними факторами (сонце, повітря, вода) : плавання, біг підтюпцем, катання на лижах.
Для укріплення дихальних м’язів пацієнт може глибоко дихати, попередньо обв’язавши грудну клітку резиновою стрічкою.
Бронхіальна астма.
Заняття ЛФК здійснюють в міжприступний період. В лікувальній гімнастиці використовують найпростіші гімнастичні вправи: згинання, розгинання, відведення, приведення, оберти кінцівками, а також вправи для розгинання тулуба, нахили вперед, в сторони, що сприяє тренуванню екстракардіальних факторів кровообігу, підвищує силу м’язів рук, ніг, спини дихальну гімнастику. Вправи потрібно виконувати декілька разів на день. Забезпечуються чергування загальноукріплюючих і спеціальних фізичних вправ з дуттям, натискуванням на грудну клітку при видосі.
Більшість фізичних вправ виконуються з вихідного положення сидячи на кріслі. Вправи виконують у повільному темпі, повторюючи 2-4 рази. Між вправами користуються паузами відпочинку протягом 20-30 с.
Щоб нормалізувати тонус гладких м’язів бронхів, потрібно проводити дихальну гімнастику з вимовленням звуків: після неглибокого вдиху на повільному видосі стискають грудну клітку в середніх і нижніх відділах, вимовляючи при цьому звуки п-ф, р-р-р, б-р-р-о-х; б-р-р-а-х, у-р-р-о-х, б-р-р-у-х. Особливо довго потрібно вимовляти звук р-р. Видих з кожною звуковою вправою повторюють 4-5 разів, поступово збільшують кількість повторень до 7-10 р. Тривалість видиху повинна бути 4-5 с, а в процесі тренування може досягати 12-25 с. Якщо є мокрота – її виводять, повільно натискуючи на грудну клітку синхронно з покашлюванням. Такі вправи можна виконувати з допомогою рушника: рушником оперізують грудну клітку, на повільному видиху рушником поступово стискують грудну клітку і вимовляють звуки (6-10 разів).
Призначають піші прогулянки. Тренування в ходьбі потрібно починати з вироблення навичків тренування своїм диханням. Хворий спочатку повинен виконувати на 1-2 кроки вдих, і на 3-4 кроки – видих, поступово збільшуючи кількість кроків на видосі. Тренування проводиться щоденно. Поступово збільшують відстань дистанції і підвищують темп рухів. Хворий повинен вдихати через ніс і видихати через рот.
Після закінчення стаціонарного лікування пацієнту рекомендують продовжувати заняття лікувальною гімнастикою під спостереженням лікаря ЛФК поліклініки чи лікарсько-фізкультурного диспансеру.
Емфізема легень.
Використовують вправи на розслаблення м’язів, статичні і динамічні дихальні вправи, вправи для збільшення рухомості діафрагми, грудної клітки і хребта, загальноукріплюючі вправи.
Обов’язкове дотримання принципу розсіювання фізичного навантаження – чергування простих фізичних вправ для різних м’язових груп. Фізичні вправи виконуються плавно, повільно, невимушено, з подовженим видихом. В процедурі лікувальної гімнастики багато пауз для відпочинку.
Щоб збільшити рухомість діафрагми, в комплекс лікувальної гімнастики включають статичні дихальні вправи з участю в акті дихання передньої черевної стінки: на вдиху вона повинна випинатись, а на видиху – втягуватись.
Для збільшення рухомості грудної клітки і хребта хворі виконують вправи, що включають повороти тулуба, поєднання поворотів з нахилами, з рухами рук в сторону повороту. Їх виконують з вихідного положення стоячи з широко розставленими ногами, сидячи верхи на кріслі, на гімнастичній лавці.
Крім занять лікувальною гімнастикою хворі повинні виконувати 3-4 рази на день індивідуальні завдання для самостійних занять, що включають 2-3 загальноукріплюючі, 3-4 статичні та динамічні дихальні вправи, вправи на розслаблення, для розвитку рухомості хребта і грудної клітки.
Бронхоектатична хвороба.
Хворі ослаблені тривалим патологічним процесом. У них інтоксикація. Для покращення відтоку гнійної мокроти з легень широко використовують дренажні положення та фізичні вправи. Їх підбирають в залежності від місцезнаходження великих бронхоектазів. Коли бронхоектази знаходяться у верхніх відділах легень, то дренажні положення та фізичні вправи виконують з вихідного положення сидячи на кріслі. Відтік з бронхоекстазів нижніх відділів легень збільшується з коліно-ліктьового положення і лежачи на животі на кушетці з підвищеним ножним кінцем (на 20-30 см). З вихідного положення сидячи на кріслі мокрота з нижньої долі правої легені добре відходить при повільному нахилі тулуба вперед: на видосі хворий, покашлюючи, дістає руками носок лівої ноги. Такий самий ефект буде при виконанні цієї вправи з вихідного положення стоячи.
Спеціальні прийоми, що сприяють збільшенню відтоку з легень: дуття, постукування долонями по певних ділянках грудної клітки, виконання складних фізичних вправ – рухи тулубом одночасно в 2-3 площинах розхитування в дренажному положенні, втягування живота, розхитування передньої черевної стінки (виштовхування і втягування), притискування зігнутої ноги до живота, використання валика та ін.
Багаторазова зміна вихідних положень сприяє відходженню мокроти з легень.
8.4 Показання та протипоказання до ЛФК
ЗахворюванняПоказанняПротипоказання
1. ПневмоніяНормальна або субфебрильна температура тіла. Задовільне само-почуття пацієнта. Змен-шення ШОЕ, лейкоцитозуВисока температура тіла (380С і вище). Наростання серцево-судинної недостатності (тахікардія в стані спокою більше 100 уд/хв). Тяжкий загальний стан
3. Бронхіальна астмаАстматичний статус. Наростання легенево-серцевої недостатності з декомпенсацією функції цих систем
4. БронхітСтихання гострого процесуВисока температура тіла
5. Емфізема легеньГострий запальний процес. Виражена хронічна легенево-серцева недостатність. Прогресування легенево-серцевої недостатності
6. Бронхоектатична хворобаВисока температура тіла. Виражена серцево-судинна недостатність. Легенева кровотеча (поодинокі прожилки в мокроті не є протипоказом)
Висновки
Отже, хвороби органів дихання займають значне місце серед патології внутрішніх органів. Це приводить до тимчасової втрати працездатності, можуть часто виникати рецидиви захворювань. Лікувальна фізкультура відіграє значну роль в лікуванні, профілактиці захворювань органів дихання.
Лікувальна дія фізичних вправ при захворюваннях органів дихання зумовлена надходженням імпульсів від рецепторів м’язів у вищі відділи центральної нервової системи. Це впливає на силу, рухомість і врівноваженість процесів збудження та гальмування в корі головного мозку, що проявляється на функціях дихального апарата.
Отже, за допомогою фізичних вправ можна впливати не тільки на стан нервової системи, але через неї і на порушені функції апарату дихання.
Список використаної літератури
О. М. Транквіллітаті «Відновити здоров'я», 1992
В. І. Сухарєв «Фізіотерапія, масаж лікувальна фізкультура», 1965
А. Калашников «Книга про фізичні вправи і гарне самопочуття», 1996
О. С. Стасишин «Внутрішні хвороби», 1994