Предмет:
Тип роботи:
Курсова робота
К-сть сторінок:
37
Мова:
Українська
пахнуть медом. Цвіте у червні-липні, іноді до середини серпня.
Сировина та хімічний склад. З лікувальною метою використовуються квітки дивини – віночки з тичинками, але без чашечок. Зібрані віночки квіток рекомендується сушити швидко, в затемненому місці. Квітки дивини густоквіткової містять слизисті речовини (близько І2, 5%), камедь, сапоніни, цукристі сполуки (близько 11%), кумарин, -каротин, ефірну олію. Лікувальні властивості дивини зумовлені наявністю сапонінів та слизу.
Застосування. Квітки дивини густоквіткової застосовують при захворюваннях дихальних шляхів у дітей і дорослих (зокрема при коклюші), спазматичному коліті. Вони мають пом'якшувальну, протиспазматичну і відхаркувальну дію. Для лікування коклюшу готують таку суміш. Беруть по 1 столовій ложці квіток дивини густоквіткової, трави чебрецю, листків підбілу звичайного і квіток та листків алтеї лікарської. Заливають 2 склянками окропу і настоюють 4 год. Дітям віком до 1 року дають по 1 чайній ложці 4-5 разів на добу, дітям 2-3 років – по 1 десертній ложці, дітям 4-7 років – по 1 столовій ложці 4-5 разів протягом доби за 30 хвилин до їжі.
Для лікування гострих і хронічних форм бронхіту, трахеїту, грипу, бронхоектатичної хвороби слід застосовувати суміш квіток дивини густоквіткової, квіток бузини чорної, листків підбілу звичайного, коренів алтеї лікарської, бруньок тополі чорної, трави материнки звичайної та трави чебрецю у співвідношенні 1: 1: 2: 3: 2: 2: 2. Для цього беруть 4 столові ложки суміші на 2 склянки води, кип'ятять на малому вогні 10 хвилин, настоюють 4 години. Дають пити дітям у таких дозах, як і при коклюші, дорослим – по 100 мл 3 рази протягом доби за 30 хвилин до їжі. Цим же відваром корисно полоскати рот і горло при гінгівітах, ангіні, глоситі, ларингіті. За 1-2 доби нормалізується температура тіла, поліпшується загальне самопочуття, за 3-4 доби відновлюється голос, вгамовується спазматичний кашель, легко відкашлюється харкотиння.
4. Копитняк європейський – Asarum europaeum L. (див. фото 4)
Родина Хвилівникові – Aristolochiaceae
Багаторічна трав'яниста рослина з повзучим кореневищем, заввишки 5-10 см. Вся рослина вкрита коротенькими волосками. Листки почергові, цілокраї, нагадують зверху копито, шкірясті, темно-зелені, блискучі. З нижньої сторони листки пухнасті. На смак рослина гірка, має гострий камфорно-валеріановий запах. Росте в тінистих місцях, найчастіше зустрічається під кущами ліщини звичайної.
Сировина та хімічний склад. З лікувальною метою використовують препарати свіжих листків та кореневищ. Листки збирають під час цвітіння рослини, а кореневища – напровесні. Сировину необхідно щороку заготовляти свіжу, бо при зберіганні вона втрачає лікувальні властивості. Для медичного використання у аптеках рослина не заготовлюється. Копитняк європейський містить ефірну олію (близько 1, 2%), до складу якої входять азарон, двоазарон та азериловйй альдегід, пенін, евгенол, дубильні речовини (близько 6, 6%), смоли (1, 13%), слиз, органічні кислоти (яблучна, лимонна, аскорбінова), мінеральні солі (9, 6%), фенол та крохмаль.
Застосування. Препарати копитняка європейського посилюють вентиляційну здатність легень, бажано використовувати при бронхіальній астмі, ангіні. У науковій медицині копитняк не застосовується.
Відвар листків копитняка застосовують при гострому бронхіті. Для цього беруть 0, 2-0, 3 г порошку листків рослини, заливають 1 склянкою окропу, кип'ятять 1-2 хвилини й проціджують. П'ють відвар по 1 столовій ложці 2 рази на день протягом 2 тижнів.
Настій копитняка європейського вживають як відхаркувальний засіб при бронхіті. Одну столову ложку суміші (порівну) листків копитняка і розхідника звичайного з травою нетреби звичайної заливають 1 склянкою окропу, настоюють 10-15 хвилин і відціджують. П'ють по 1/2 склянки 4-5 разів на день.
С. А. Томілі (1951) рекомендує копитняк для лікування туберкульозу легень. При цьому його слід призначати в поєднанні з препаратами квіток глоду колючого, трави рутки лікарської та ехінацеї пурпурової.
5. Липа серцелиста – Tiliacordata Mill (див. фото 5)
Родина Липові – Тіliасеае
Дерево до 25 м заввишки. Корона – гілляста, розлога. Стовбур товстий, могутній. Кора темна, покраяна повздовжніми боронами. Листки серцеподібні, дрібнозубчасті, досягають 5-10 см завдовжки, почергові: зверху – зелені, зісподу – сизі. Квітки блідо-жовті, зібрані в пазушні напівзонтики. Сидять на спільному стебельці. При кожному суцвітті є ланцетовидний, зрослий з квітконосом приквітковий листок, який зберігається й при плодах. Плід -горішкоподібний. Цвіте дерево в червні – липні.
Сировина та хімічний склад. З лікувальною метою використовують липовий цвіт (суцвіття разом з приквітками). Збирають його у кінці червня '-липня, коли більша частина квіток розкрилась, а менша – ще в бруньках. Сушать, розтеливши тонким шаром на вільному повітрі під накриттям або на горищі. Добре висушену Сировину зберігають у щільно закритій тарі.
Ефірна олія (близько 0, 05%), до складу якої входить сесквітерпеновий спирт, фарнезон, флавоновий глікозид гесперидин, глікозид тіліацин, сапоніни, гіркі й дубильні речовини, каротин, аскорбінова кислота, слиз, віск, фітонциди.
Застосування. Квітки з приквітковими листками мають сильну потогінну дію, а також виявляють жарознижуючий та протизапальний вплив. Через те, що липовий цвіт містить слиз, він заспокоює біль, і діє протисудомно.
Найчастіше з липового цвіту готують чай. Для цього на 1 склянку окропу беруть 1 столову ложку квіток і настоюють 10 хвилин. Відвар 20 г квіток липи у 1 склянці води вживають по 0, 5 склянки на ніч як потогінне. З цією ж метою 1, 5 столової ложки