Лікарські рослини

Лікування

Постільний режим у теплому, добре провітрюваному приміщенні. Молочно-вегетаріанське харчування з достатньою кількістю вітамінів. Якомога більш рання натрій-саліцилату в достатніх дозах (по 8 – 12 г на добу). В мірі поліпшення явищ у суглобах і зниження температури дозу поступово зменшують. Щоб уникнути нудоти, блювання, які можуть спостерігатися при прийманні натрію-саліцилату, його успішно замінюють пірамідоном по 0,3 6 – 8 разів на день або аспірином по 0,5 5 – 6 разів на день. Місцево при сильних болях застосовують компреси з хлороформної мазі. Компрес слід класти без воскованого паперу, щоб уникнути опіку.

Виписати хворого з лікарні і допустити його до роботи можна не раніше, як через 2  3 місяці після початку захворювання з умовою: 1) повного затихання суглобових явищ,  2) стійкої нормальної температури; 3) нормальної РОЕ і 4) відсутності порушень у серці.

Профілактика ревматизму полягає у лікуванні хронічних захворюваннях глотки і додаткових порожнин носа, в загартовуванні організму.

Аналіз лікарських рослин, що використовуються для лікування гострого ревматизму

Гадючник в’язолистий. Багаторічна трав’яниста рослина 60 – 120 см заввишки. Стебло пряме, голе. ребристе, вгорі здебільшого галузисте. Листки переривчасто-перисті, нерівно, двічізубчасті, непарний, верхівковий лист більший три – п’ятилопатеві і бокові (по 2 – 5 пар невеликих, овальних, нероздільних і кілька дрібних поміж них) – темно-зелені, знизу білоповетисті. Квітки дрібні, численні, зібрані у пухку волоть, кремові або жовті, інколи червонуваті, пахучі. Цвіте у червні – серпні. Росте по всій території України, але на півдні рідше по вологих – луках, берегах річок і озер, у вільшаниках, у вологих лісах, у заростях. Збирають квітки й листки – влітку (з травня по липень), які діють сильніше – восени і напровесні.

У народі вживають чай.

Застосовують суміш: квіток гадючника – 10,0 г, листків мучниці – 15,0 г, трави грижниці – 10,0 г, стовпчиків кукурудзи – 10,0 г, лушпиння бобів квасолі (жовто-кремової), невиткої – 10,0 г, кореня бузини трав’янистої – 15,0 г, березових бруньок – 15,0 г, трави хвоща польового – 10,0 г, трави споришу – 10,0 г, квітів волошки синьої – 8,0 г. Беруть столові ложки (кожна з вершком) цієї суміші заливають звечора 1 л сирої води, а вранці кип’ятять 5 – 10 хвилин на слабкому вогні, відставляють і ще настоюють з півгодини, після чого націджують і віддавлюють П’ють теплим за 6 – 7 прийомів протягом дня. 

 

 

Мета роботи: ознайомитися з особливостями лікування алопеції, вивчити ботанічну характеристику та фармацевтичні властивості рослин для лікування цієї хвороби.

Захворювання, виникаючи у вигляді обмежених вогнищ, розвиваючись набирає хронічного рецидивуючого характеру. Вогнища збільшуються в розмірах, зливаються, утворюючи більші ділянки облисіння. У дітей чи у підлітків в період статевого дозрівання може бути перехід з гніздового облисіння в тотальне. 

Розрізняють чотири ступені облисіння (класифікація запропонована Калюжною, 1968 р.). Кругове облисіння першого ступеня має 1-5 вогнищ ураження, за площею не перевищуючих 3 см.. Другий ступінь - багато численні вогнища облисіння, займаючи до половини всієї поверхні волосяної частини голови з периферійною зоною "розхитаних" волосин. 

При облисінні третього ступеня вогнища займають всю поверхню волосяної частини голови, але ще наявні борода, вуса , брови, вії, волосся на тулубі і кінцівках. 

Четвертий ступінь – волосся повністю відсутнє на голові, тулубі, кінцівках. Причина виникнення кругового облисіння не вияснена. Мало вивченні також питання його патогенезу. Існують теорії і гіпотези з питань етіології та патогенезу даного дерматозу, зокрема токсична, інфекційна, ендокринна, спадкова, нейроендокринна, пов’язана з порушенням процесів метаболізму, гіперфункцією щитовидної, гіпофункцією паращитовидної залоз, нестачею цинку в організмі, гіпокортицизмом, аутоімунними порушеннями , порушеннями триптофанового обміну. 

При тяжких формах облисіння чи при швидкому прогресуванні процесу фітотерапія в комплексному лікуванні проводиться паралельно з медикаментозними препаратами, посилюючи при цьому їх ефективність. 

Важливу роль при облисінні відіграє стан нервової системи. За даними Студніцина і ін., в основі різноманітних форм алопеції лежать різні патогенні порушення нервової системи: а) психогенні, б) аенцифільні, в) нейрорецепторні, г) вегетативні. 

Хміль звичайний – Humulus Iupulus L.

Родина коноплеві – Cannabaceae.

Багаторічна трав’яниста дводомна рослина з шипувато-бугристим стеблом, що в’ється, висотою близько 500 см. Листя супротивне, довгочерешкове, три-, п’ятилопасте, лопасті яйцеподібні, з країв крупно-шильгаті. Квіти жіночі  -  по 2 в пазухах великих лускоподібних листків, утворюючі шишковидні суцвіття, чоловічі – зеленувато-білі. Плід – горіх. Цвіте в червні – серпні. Плоді зріють в серпні – вересні.

Поширення. Зустрічається на Кавказі, в Західному Сибіру, в Середній Азії, на Україні. Росте в дикому стані в лісах, біля річок, надає перевагу вологому ґрунту. Широко культивується як декоративна рослина, для промисловий цілей – пивоваріння, хлібопечення.

З лікувальною метою використовують лишки хмелю, зібрані до повного дозрівання (в серпні – вересні).

Хімічний склад. шишки містять ефірне масло, в склад якого входять лукерал, гумулен, лупулон, лупаренол, кетон, ненасичений серевітерпеналкоголь, смоли, валеріанова,  аскорбінова кислоти, денентен, аліфатичний терпен, орітонциди, дубильні і гормоноподібні  естрогенні речовини.

Дія. Мочегонна, седативна, протизапальна, болезнімаюча, естрогенна, бактерицидна,