Людський фактор у проблемі збереження життєдіяльності людини

Апоплексичний удар (інсульт) — пошкодження тканини головного мозку в результаті гострого порушення мозкового кровообігу. Розрізняють два основних види інсульту: геморагічний (крововилив у мозок) і ішемічний (розвивається при спазмі або закупорці кровоносної судини головного мозку). Те, як складеться подальша доля людини, який переніс інсульт, багато в чому залежить від того, чи була йому надана перша допомога людьми, що знаходяться поряд.

При геморагічному інсульті всі ці симптоми набагато більш виражені, ніж при ішемічному. Крім того, для геморагічного інсульту характерна блювота, спазм м‘язів потилиці, крововилив у сітківку очей і більш швидкий початок і розвиток хвороби без попередніх раніше провісників інсульту.

Найчастіше при виникненні інсульту хворий недієздатний чи мало дієздатний, тому обов’язково потрібна допомога когось з близьких. До речі, одна з причин того, що тривалість життя самотніх людей менше, ніж у що живуть в родині, полягає в тому, що їм часто просто нікому надати допомогу в екстреній ситуації. Будь-яка людина, опинився поряд з хворим, який отримав інсульт, повинен до приїзду лікаря «швидкої допомоги» провести наступні заходи:

- укласти хворого в ліжко; якщо він впав на підлогу, перенести його з чиєюсь допомогою в ліжко;

- покласти хворого на бік, щоб при виникненні блювання блювотні маси не потрапили в дихальні

- колії;

- забезпечити хворому спокій;

- виміряти артеріальний тиск;

- дати гіпотензивні (знижують тиск) засоби: коринфар під язик, якщо систолічний тиск перевищує 180-190 мм.рт.ст., а діастолічний — 100-110 мм.рт.ст. Однак слід пам'ятати, що різке зниження тиску (нижче 150/90 мм.рт.ст.) може погіршити кровопостачання мозку;

- для зменшення набряку мозку дати хворому сечогінний засіб (фуросемід або інші препарати, відвар мучниці);

- дати хворому під язик 2 -4 таблетки гліцину, покращує обмін речовин в тканині мозку і надає заспокійливу дію або капнути в ніс препарат семакс, краще 1%.

Стенокарді́я (angina pectoris, син. грудна жаба) — захворювання, симптомами якого є напади раптового болю (ангінозний біль) в грудях унаслідок гострого недоліку кровопостачання міокарду — клінічна форма ішемічної хвороби серця.

Лікування полягає в застосуванні судинорозширювальних засобів під час нападів, а також в їх попередженні. Застосовується і хірургічний метод — шунтування коронарних артерій.

Гострий інфаркт міокарда — крайня ступінь ішемічної хвороби серця, яка характеризується розвитком ішемічного некрозу ділянки міокарда, що виник внаслідок абсолютної або відносної недостатності кровопостачання у цій ділянці.

 

Біологічна дія іонізуючих випромінювань на людину. Одиниці випромінювання радіоактивності

Природа дії іонізуючого випромінювання на живу речовину досить складна і багатопланова. Проаналізуймо послідовно всі стадії цієї дії.

Перша стадія практично миттєва. З наведеного порівняно легко уявити, що відбувається в нашому тілі після розпаду одного з радіонуклідів. Найчастіше викинутий з великою швидкістю агент (а, (З чи у) мчить, лишаючи позаду рідкий (у і (3) чи густий (а) ланцюг з іонів, пошкоджених молекул, збуджених фрагментів останніх тощо. Більшість цих ефемерних утворень короткий час мають аномальну здатність до невластивих для нормальних молекул реакцій. Не дивно, що вони отримали відповідну (наукову) назву: радикали. Радикали є первинним продуктом опромінення, утвореним на першій ("миттєвій") стадії розвитку біологічного пошкодження.

Друга стадія теж нетривала, бо утворені активні фрагменти негайно вступають в реакції (переважно окислювальні), утворюючи вторинні продукти, що являють собою змінені чи деформовані білки й інші важливі біомолекули. Насичення киснем живої тканини на цій стадії посилює її пошкодження радіацією, а відсутність його підвищує опірність тканини й організму до дії іонізуючого випромінювання.

Серед радіопротекторів (речовин, які "захищають" від радіації будь-яким способом) є субстанції, прийом яких внутрішньо знижує вміст кисню у тканинах людини, їх треба вводити до опромінення, а не після нього.

Вторинні продукти є своєрідною отрутою. Хоч їхня маса невелика, та вони істотно порушують ніжний і точно настроєний механізм молекулярних реакцій всередині наших клітин. Останні особливо вразливі до дії вторинних продуктів у критичний (заключний) момент підготовки до поділу й утворення нової клітини. Зовнішнє втручання у цей вирішальний для продовження життя момент особливо небажане.

Боротьба клітин з вторинними продуктами є третьою стадією розвитку шкідливої дії іонізуючого випромінювання. У межах можливого (ресурсів і наявного часу до моменту поділу) клітина одночасно намагається нейтралізувати шкідливі речовини і відремонтувати (здійснити репарацію) пошкодження.

Хоч "біоремонт"— процес надто складний, та мільярди років еволюції поступово створили кілька способів такого ремонту. Один з них передбачає навіть репарацію такої великої й унікальне важливої молекули, як ДНК, вже за 15 хвилин ліквідовуючи половину іонізаційних пошкоджень.

Третя стадія триває від секунд до тижнів (залежно від темпу репарації і поділу клітин). На цій стадії найбільше страждають клітини, що швидко й часто поділяються: клітини ембріонів, червоного кісткового мозку, лімфатичних тканин, статевих залоз тощо. Саме вони найчутливіші і першими пошкоджуються у нашому тілі.

Найбільшу опірність дії радіації виявляють ті наші клітини, які взагалі не поділяються або роблять це надзвичайно рідко: великі нервові клітини, кістки, хрящі тощо.

Серед різноманітних видів іонізуючих випромінювань, як уже зазначалося вище, надзвичайно важливими